Останні новини
02 серпня 2020
02 серпня 2020
02 серпня 2020

 

(З фенологічного щоденника)

Спекотний липневий ранок. Сонце, здавалося б, щойно піднялося, а вже парить-шкварить. Іду міською алеєю, уздовж якої по боках дерева, кущі. Де-не-де комунальники скосили траву. Пахне скошеним... Та так бракує співу птахів. Ніде не чути. Все ж під липою, широкою у кроні, яка дарує перехожим приємну прохолодну тінь, таки почув пташиний гамір.

Завмер і став спостерігати, боюся рухнутися, щоб не налякати пернатих. Це, виявляється, пташенята гомонять - молоденькі, маленькі горобчики, щиглики, соловейки, до них долучилися діти синички. Налічив з два десятки. Вони вилупилися приблизно в один час. Вже виросло пір'ячко (жартують: «Опірилися!»), бо інакше б не злетіли з гнізда, не помандрували у самостійне життя, та таки пташенята.

Веселяться, купаються у росі. Вчора ввечері випав рясний дощ, була гроза, гриміло і блискало. Волога так і не випарувалася у затінку під липою. Срібні краплини повисли на травичці. Кожне пташеня по-своєму подає голосочок, знайомляться, не чубляться і не сваряться, наче розуміють один одного.

Це мені нагадало дитячий садочок, коли вихователька виводить дітей на прогулянку. Тільки цього разу «малеча» чомусь залишилася без виховательки... Та й батьки не прийдуть забирати зі садочка...

Мине трішечки часу (за нашими, людськими, мірками) і багатьом з них доведеться відлітати у вирій. Лише горобчики і синички залишаться з нами. А поки пташенята безтурботно шукають поживу у травичці, купаються у росах, щебечуть, радіють ясному сонечку, погожому ранку.

Радію і я, спостерігаючи за ними...

Маркіян ЛЕХМАН

Студент факультету медіакомунікацій та підприємнитцва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

(Учасникам Міжнародного дитячо-юнацького літературно-мистецького фестивалю-конкурсу “Рекітське Сузір'я — 2020”, який проходить під егідою Міжнародної Академії літератури і журналістики - Асоційованого члена ЮНЕСКО)

Цей фестиваль подарувало Небо.

Відкриються нові дива й надії.

Рекіт Сузір'я, летимо до тебе!

Тут стануть щастям сподівання, мрії.

Таланти ці уже висот сягають.

За їхнім злетом слід спостерігати.

Натхнення творче маліжани мають,

Тож конкурсантів будемо вітати!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

Книга книг. Так нерідко називають Біблію (Святе Письмо). Вона й справді заслуговує цього визначення. І не тільки тому, що, по суті, є Книгою книг, бо містить в собі їх щонайменше 77. (Тут на кількості позначилися канонічні традиції різних церков)...

У цьому дописі ми аж ніяк не претендуємо на всебічний (тим паче глибокий теологічний) аналіз сторінок Святого Письма, зважаємо на релігійні почуття і переконання представників усіх віросповідань і конфесій (і тих, для кого Біблія не є Святим писанням), а хочемо акцентувати увагу на прочитанні Книги книг як найдосконалішого шедевру світової літератури. Адже вона давала і дає натхнення багатьом митцям, письменникам.

У своєрідному зводі пам'яток давньої літератури, що ввійшли до Біблії (а написані вони, як вважають, Богом натхненними людьми) відображено думки, події, сподівання більш як тисячолітнього періоду писемної історії і, можливо, такого ж періоду усних переказів, коли ще слово не втілювалось у знаки.

Найстаріші частини Біблії з'явилися у IX ст. до н.е., а наймолодші - у I-II ст. н.е. Звідси й розмаїття їх змісту, жанрів, стилів, характеру мовлення, образності.

Розпочинається Біблія розповідями про створення світу, а закінчується грізними пророцтвами про його кінець, але вічне життя праведних. Між цими «межами» (альфа і омега, початок і кінець) є все, що народжувала людська думка: переможна пісня, скорботний плач, любовна поезія, філософські роздуми, історичні оповіді, побутові повчання, моральні кодекси, правові норми і навіть гігієна (чистота душі і тіла)...

Але Біблія - це водночас і священна книга для іудеїв (Старий Завіт) та для християн. З неї черпають віросповідні догмати, культові приписи, моральні установи. І в буденній свідомості, і в духовній сфері Біблія ототожнюється з вічним джерелом, світлом істини.

Слід затямити, що попри існування різних віросповідань та конфесій, Біблія - це ще й цінна пам'ятка історії культури та літератури. І тепер вона у світі перевидається найчастіше, доволі високими тиражами. Тому її значення набагато ширше.

Утім, кожен християнин повинен уважно читати і ретельно вивчати Святе Письмо.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Автограф. - Червоноград: Додаток до газети “Літературний Червоноград”, 2020. - 52 с.

* * *

Це вже друге видання альманаху “Автограф”. Його ініціатор, редактор, упорядник і видавець - Ігор Дах.

Кажуть, що почерк людини визначає її характер, настрій, прагнення... Тож особливість альманаху полягає в тому, що тексти (вірші, проза) написані авторами від руки з автографами («особистими підписами», як ми інколи говоримо). Через сканування так вони й подані до друку. Тут уже нічого не відредагуєш, не внесеш жодних правок. Також вміщено фото кожного автора й стисле його представлення. До речі, редактор добирав лише тих авторів, які мають у своєму творчому доробку хоча б одну видану збірку.

Цього разу на сторінках «Автографа» виступили Марія Грицан, Ігор Дах, Маркіян Лехман, Михайло Махник, Тетяна Балагура, Надія Олійник, Роман Пастух, Надія Самсін, Ірина Ракус, Анна Кінаш, Леся Гук, Василь Кузан, Юлія Фиштик, Василь Тарчинець, Степан Яким, Микола Зимомря, Клавдія Дмитрів, Уляна Борута, Мар'яна Пак, Ірина Левко, Марія Деленко, Ольга Яворська. Доволі широка й авторська географія - Червоноград, Сокаль, Дрогобич, Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Полтава, Київ...

Слушно зауважує у передмові Ігор Дах: «Люди зовсім перестали спілкуватися за допомогою листівок, яких витіснили стільникові телефони та скайпи. Із літератури зникає епістолярний жанр». А й бо справді! Авторові вже важко (чи то лінь сповиває) написати кілька слів від руки...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

 

 

У часі спокою нічного

За свіжим ароматом чаю

Сиджу. Не хочу вже нічого,

Та думати не припиняю.

Питання вічне мене мучить:

Звідки взялась така краса?

А, може, Небо це озвучить?..

На що і сподіваюсь я.

Спокійна ніч своє зробила -

Все оповите тишиною.

Ліхтар на небі запалила.

Це - місяць розмовля зі мною.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Чому лист з дерева спадає?

В дитинстві я про це не знав.

У майбутті колись згадаю,

Як юний Львовом я блукав.

Поет ідей собі шукає.

А чи таки він їх знайшов?

Рікою час пливе-спливає.

Акорд прощання підійшов.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства.

м. Львів

Сторінка 1 із 27

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.