Останні новини

 

(З фенологічного щоденника)

Взимку дрібним птахам важко прохарчуватися. Залишки насіння рослин накрив сніг, комахи, звісно, щезли. Порятунок - годівниці і то, якщо подбала людина. На сільському подвір'ї також знайдеш залишки обіду, яким годують курей, качок, гусей... Однак не кожна пташка зважиться наблизитися до людського житла.

А от більші птахи таки знайдуть собі поживу. Наприклад, дятли барабанять по стовбурах дерев, сухих гілках, шукаючи короїдів; лущать шишки і добувають з них насіння. Дрозди смакують замерзлими ягодами горобини, калини (їх вдосталь на кущах, деревцях), навіть ласують маленькими яблучками дички. Голубів часто побачиш на смітниках. Зрештою, у містах їх охоче підгодовують люди. Можна довго перелічувати - хто як виживає.

...Одного зимового ранку спостерігав за вельми незвичним сніданком сірого дрозда. Ці птахи часто зимують у нашому краї. Побачив його на старій липі, яку рясно вкрила омела (рослина-паразит) з кришталевими ягодами-перлами. Дрізд залюбки смакував ними і не звертав на мене уваги.

Я спочатку злякався. Знаю, що ці ягоди містять отруту. Так, їх використовують у фармацевтиці, народній медицині, але потрібне строге дозування.

- Ото лишенько! - подумав я. Загине птах. Поряд ростуть горобина й калина. Краще б поласував їхніми ягодами, що залишилися на гілках ще з осені. А тут...

Тим часом дрізд наче хитро підморгнув мені (так, принаймні, здалося) і заспокоїв:

- Марно турбуєшся. Мені краще знати, чим харчуватися...

А, може, омела для нього ліки?!.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

(З фенологічного щоденника)

Старий Новий рік. Нарешті випав сніг. Щільно вкрив землю. Радіють господарі, які посіяли озимину. Тепер має вродити, не доведеться пересівати. Тим паче, що сніг випав на Василя. А це - добра прикмета! Потіха і для дітвори. Мчать з гори на санках, що аж дух заперло.

Згадав дитинство. Самому закортіло спуститися на санках з гірки... Але ж люди засміють!

Іду обабіч сільської засніженої дороги. Тільки зрідка проїде авто, хоча траса завжди буває насиченою. Слизько. Без нагальної потреби водії не ризикують сідати за кермо.

Здалеку бачу знайоме гніздо лелек, яке пернаті облаштували на телефонному стовпі. Осиротіле, чекає на господарів. А до весни ще так далеко...

Та що це за мара?!. У гнізді лелек оселилося двоє лебедів (ці птахи часто зимують у нас). Сіли спинами до мене, притулилися один до одного, а голови поховали під крила, наче рятуються від морозу і холодного вітру. Бути такого не може...

...Підходжу ближче. Справді, мара! Це сама Природа створила зі снігу, якого вдосталь намело у гніздо, скульптуру з двох лебедів. А я вже купився і повірив...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

У парку двоє зустрічались,

Коли холодний вітер повівав.

Закохані за рученьки тримались,

Уста гарячі вітер цілував.

Вона припала до його плечей,

Він пристрасно до себе пригортав.

Коханий погляд дівчини очей...

- Люблю тебе! - на вушко прошептав.

* * *

Про двох закоханих оцей сюжет,

Що в парку були, де вітри мандрують.

З любові-пісні вибраний куплет

Серця лиш двох закоханих почують.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

А погляд твій — чарівний, таємничий.

Кудись прямуєш ти неспішною ходою.

А образ твій - настільки мальовничий...

Ох, зачарований, зворушений тобою!

Заграєш ти на лірі у партері,

Й мелодія та ніжна залунає...

Я знов пишу про тебе на папері,

Про ту красу, що серце розриває...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

Скільки крові наші Герої пролили?! А все для чого?.. Щоби нас захистити! А у нас - нічого святого...

Живемо буденним життям, на задумуючись про них. Тож нас можна назвати «сміттям»... Руйнуємо все. Та у їхніх очах... Вони не хочуть, щоб ми думали про ті кляті «обставини». Усе бачать і чують. Ні, не з пекла вони!

- Завжди починати треба зі себе, - говорить кожна людина.

А хто зі себе почне?.. Це - вже хвороба!..

Христина ГРАСУЛОВА.

Студентка Червоноградського гірничо-економічного коледжу, слухач МАЛіЖ

 

 

(З фенологічного щоденника)

Грудень не потішив ні снігом, ні морозом. Щодня сіра похмура погода, часто падають дощі. Вже й минуло свято Різдва Христового (за католицьким календарем - 25 грудня), а за вікном «плюсова» температура.

...Тим часом у с. Добрячин Сокальського району у садку моєї бабусі зацвів синім цвітом бузок. Безлистий (!) кущ красується трьома бутонами. Ні, не такими пишними, як весною. Та все ж... А от його сусід - білий бузок, який росте на відстані двох метрів, спить і не відає, що його «побратим» дивує людей.

Щоправда, через два дні цвіт почорнів, завмер, перетворився на якусь «гниль».

Аналогічне трапилося і на Хмельниччині. (Бачив сюжет на одному з телеканалів).

Старші люди стверджують, що така аномалія не обіцяє хорошої погоди ні весною, ні влітку... Але не хочеться вірити поганим прикметам.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

Сторінка 1 із 30

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.