Щовесни з нетерпінням чекаємо на повернення з вирію ластівок. Прилітають вони здебільшого в третій декаді квітня – на початку травня. Відразу ж беруться до справи – будують гнізда під стріхами, у хлівах, ліплять їх на стінах балконів чи повертаються до старих і обновлюють їх, ремонтують. Добра, чуйна людина ще й дощечку прикріпить під гніздечком, щоб не впало. І тільки берегові ластівки селяться та виводять потомство у виритих на високих крутих берегах водойм нірках.

Ластівка давно стала для нас одним із символів України. Вона оспівана у піснях, віршах (насамперед дитячих). Українці взагалі люблять пернатих. Матір порівнюють з ластівкою (часто і з голубкою) за її любов, ніжність, лагідність, турботу про дітей, невтомну працю.

Ці птахи безкорисливі, крихти хліба чи зернятка не попросять, харчуються виключно комахами – дошкульними шкідниками.

У народі кажуть:

- Рано прилетіли ластівки – на тепло; пізно – будуть похолодання.

- Прилетіли ластівки і встановилася прохолодна погода – тепло невдовзі повернеться.

- Прилетіли ластівки – весна остаточно встановилася (прийшла справжня весна).

- Чим вище берегові ластівки облаштовують свої нірки – тим вище підніметься вода у річці.

- Ластівки літають низько – на дощ; високо – на погоду.

- Під час грози ластівки не ховаються – гроза невдовзі вщухне.

- Ластівки сідають на дроти «живою вервечкою» - віщують про наближення осені, готуються до відльоту.

- Чим пізніше відлітають ластівки – тим довше триватиме тепла осінь.

- Ранній відліт ластівок – на холодну й дощову осінь.

- Ластівка – пташка Богородиці!

Колись дітей застерігали (радше – лякали): «Зруйнуєш гніздо ластівки – корова не дасть молока!..». Але так їх виховували берегти ластівок, любити усе живе.

І тільки марновірні люди стверджували: «Якщо ластівка залетить у хату, стане битися об шибку, то принесе нещастя…».

Та ця мила пташка хіба може принести нещастя?!.

Тарас ЛЕХМАН