Виявляється, що за сороками вельми захоплююче спостерігати. Допитливі, кмітливі, все їх цікавиь, полюбляють блискучі предмети. Не раз у їхніх гніздах знаходили монети, скельця, обгортки від цукерок, навіть золоті та срібні вироби — сережки, ланцюжки, перстені. Хтось загубив, а сорока вважає, що це вже її власність.

Наш сусід у селі, бува, вивішує у садку на стовбурі старої груші дзеркальце і голиться. Тільки відійде, а сорока тут як тут, собі заглядає, красується-милується. Ну як не зачаруватися таким видовищем?!.

Сорока є героєм багатьох казок, дитячих віршів, творів фольклору. Кому ще з дитинства не вкарбувалася в пам'ять лічилка: “Сорока білобока дітям кашу варила...”. Але, насправді, у народі не вельми полюбляють цю птаху. Вона краде пташенят з чужих гнізд, може й курчатко поцупити “з-під носа” в необачної квочки. Пов'язані з нею й негативні народні повір'я:

- Сорока скрегоче — на недобре.

- Чуєш скрегіт сороки — матимеш недобру новину.

Про неправду кажуть, що це сорока на хвості принесла. Словом, недоброї слави зажила у людей. Але це — побрехеньки, марновірство, вигадки.

Боруцький (о.) Роман. У Благодаті Господа мого... (Духовна лірика. Видання друге, доповнене). - Червоноград: ФОП Панасюк Р.Т., 2018. - 28 с.

Перше видання збірки віршів о. Романа Боруцького “У Благодаті Господа мого...” вийшло друком ще 2014 року. Але вона настільки захопила читачів, що не раз виникала нагальна потреба додруковувати тираж, а тепер вже й перевидавати. Щоправда, автор доповнив її кількома новими творами.

Отець Роман Боруцький пропонує читачам духовні вірші, закликає до щирої молитви та покаяння; також розмірковує над сутністю людського буття, вболіває за долю України і її народу, звертається до нагальних проблем сучасності. Збірка “У Благодаті Господа мого...” містить чотири розділи-цикли: “Так щиро прагне серце Бога...”, “Калини грона”, “Ковток повітря” та “Кримський зошит”. Власне, останнім циклом, а це — 14 нових віршів, автор доповнив друге видання. Написані вони вже в анексованому Росією Криму, де о. Роман Боруцький ледь не підпільно виконував місію священика серед вірних УГКЦ, які залишилися на окупованому півострові і не хочуть зрікатися своєї віри. На жаль, там Греко-Католицька Церква знову загнана “в катакомби”. Тож ці вірші тим паче звучать особливо зворушливо.

Уже п'ять років ретельно стежу за творчістю маліжан — слухачів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Багато у нас обдарованих юних авторів, які пишуть неординарно! Запримітив цікаву тенденцію: як тільки приходить весна — відбувається спалах дитячої творчості. Мабуть від того, що прокидається земля, природа омолоджується, стає просякнута позитивною енергією і передає це дитячому серцю, а воно сповнюється добрим настроєм, натхненням, так і прагне щось писати, творити.

Думки мої небезпідставні. Вкотре переконався, що не помиляюся, коли побачив сторінки березневого номера “Сузір'я Фест” (№3, 2018 р.) - загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає МАЛіЖ -  Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Газета ще чекала на друк, але її остаточну верстку завбачливо надіслав мені електронною поштою головний редактор Василь Тарчинець.

Насамперед цей номер дитячого часопису присвячений 8 Березню (“Ще раз про 8 Березня, або Роздуми школяра замість передової статті головного редактора”, автор — Олексій Поліщук, Вараське відділення МАЛіЖ) та Шевченківським святам (вірші Олени Федюри з Червонограда - “Тобі, Тарасе” й “До дітей Шевченка”).

Юних піснетворців зацікавить повідомлення про заснування літературно-мистецької премії авторської пісні ім. Володимира Івасюка. Ініціатори — Львівське обласне козацьке товариство “Міжнародної Асоціації” Козацтво” (Головний Отаман І.М. Безушка), ГО “Міжнародна Академія літератури і журналістики” (Голова Правління, ректор В.Ф. Тарчинець), Міжнародний Центр ЮНЕСКО (Голова Правління В.Б. Попов).

(Етюд)

На полях зійшов сніг. Широкі лани перетворилися на суцільний зелений килим. Це пробилися з-під землі посіви озимини. Тала вода-сніговиця заповнила ямки, долинки, перетворивши їх на невеличкі озерця. Вся каламуть опустилася на дно, осіла, тому вода чиста-чиста, прозора. Хоч напийся! Але ні, не робіть цього!..

Над одним “озерцем” схилилася берізка, що росте край польової дороги, милується своїми довгими косами, на яких ось-ось з'явиться зелене листячко. Все видно, мов у дзеркалі: і берізку, і яскраве весняне сонце, і голубе небо, і білі кучеряві хмаринки-баранці.

Радісно на душі. Веселого, бадьорого настрою додає спів жайворонків, які щойно повернулися з вирію. То тут, то там лунають їхні дзвінкі пісні. Так піднесено, урочисто вони співають тільки весною. Кожен намагається переспівати іншого, а від цього весь простір сповнюється дружнім дзвінкоголоссям. Здається, що їх навіть чують і сонце, і небо, і хмаринки-баранці.

Ох, як хочеться спіймати бодай одного жайворонка, потримати його в руках, притулити до щоки і... відпустити. Мрія, фантазія, не більше... Залишається тільки насолоджуватися їхнім концертом.

Хвилями, вверх-вниз літають жайворонки, веселяться, шукають собі пари. Не менше радіють і люди, які вийшли в поле оглянути свої посіви, чи добре зійшли. (А таки добре зійшли! Буде хліб на столі!). Кажуть: “Коли жайворонки прилетіли, то різкі, тривалі похолодання вже не повернуться”.

Люди закликають весну, а жайворонки приносять її на крильцях. Щоб вони швидше прилетіли і принесли весну, у давнину випікали обрядове печиво у вигляді жайворонків, роздавали дітям і відправляли їх у поле зустрічати птахів. Прекрасна традиція, сповнена любові до Природи!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

(З фенологічного щоденника)

Кажуть: “Ранній Великдень — рання весна”. Цього року свято Воскресіння Христового ми відзначали таки доволі рано — 8 квітня. Але весну аж ніяк не можна було назвати ранньою. Щось схибила народна прогностична прикмета. Березень видався холодним. Навіть Вербна неділя, за тиждень до Великодня, не віщувала тепла. Дехто засмутився: “Невже паска буде на снігу?..”. А таке траплялося.

Однак, ні! Великдень потішив теплом — і душевним (це — насамперед!), і сонячним. Здавалося, холодні дні вже не повернуться. Та після різкого потепління знову на деякий час настало похолодання. Тільки-от черемха радувала людей білим цвітом. Одягнулася, мов наречена до шлюбу. І тут я знову згадав про народний прогностик:

- Черемха цвіте перед останніми весняними похолоданнями, а то й приморозками.

- Коли цвіте черемха — починають активно співати солов'ї. (Їхніх чарівних концертів я вже наслухався).

- Зацвіла черемха — сади картоплю.

- Цвіте черемха і падають дощі — на врожай городини і зернових культур.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-а класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

Запитаємо: чим займаються діти під час літніх канікул? Відповідь буде очевидною: звісно, відпочивають! Але мова не про творчих дітей. Вони завжди живуть неспокоєм, пошуком, щось пишуть, малюють, про відпочинок, спілкування з друзями також не забувають, від чого черпають ще більше натхнення, у них з'являються нові ідеї, задуми. Принаймні, можу сказати таке про маліжан. Крім того, готуються до цікавого фестивалю “Рекітське сузір'я — 2018”, різноманітних конкурсів. Літня програма видасться насиченою. Тому годі марнувати час. Зрештою, коли займаєшся своєю улюбленою справою, тим, що до душі, то це також своєрідний відпочинок.

А поки що маліжани прийшли до читача з новими творчими доробками. Гортаю сторінки щойно віддрукованого часопису “Сузір'я Фест” (№6 (199), червень, 2018 р.) - загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає Міжнародна (Мала) Академія літератури і журналістики — Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Так, щойно початок травня, а вони завбачливо підготували червневий номер газети. І це вже традиційно, що левова частка матеріалів належить перу дітей. Цього разу на розсуд читача свої твори — поезія, проза, есе... представили юні автори (знову ж традиційно) з різних регіонів України — від Сходу до Заходу: Кристина Андреу, Дана Тітенко, Олена Лелюх, Ігор Матковський, Олена Власенко, Вікторія Шуберт, Владислав Лазорик, Дар'я Гузинець, Юліанна Кадар, Каріна Мішко, Валерія Форостяк, Ірина Матюшок, Олена Федюра, Володимир Орисенко, Іванна Кубицька, Анастасія Сиділо, Ольга Бучек. Юним авторам таки варто (!) повчитися у дорослих. Отож на сторінках часопису - вірші Христини Сирової-Ковалишин, Ангеліни Оборіної.

Що то за дитячо-юнацька газета без численних малюнків і фото (тим паче - художніх)?.. Ілюстрували її юні таланти Вікторія Свіщевська, Тетяна Матюшок, Соломія Мазуркевич та інші.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.