Уже впродовж п'яти років поспіль бібліотека Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики поповнюється колективною збіркою вибраних творів її слухачів. Представляють краще з кращого. Вийшла друком п'ята книга «Рекітське сузір'я» (Львів: МАЛіЖ, 2018. - 392 с.; головний редактор і упорядник, ректор МАЛіЖу Василь Тарчинець).

З кожним роком зростає кількість авторів, сторінковий обсяг видання. Певен, такого цікавого, змістовного, широкотематичного, ошатно виданого суто дитячо-юнацького альманаху в Україні ще не було!

Відкриває його стаття Василя Тарчинця «Від Сузір'я до Сузір'я», де підбито підсумки усіх чотирнадцяти (цього року відбувся 15-тий) міжнародних фестивалів дитячо-юнацької творчості «Рекітське сузір'я» (проходить влітку у мальовничому Закарпатті), на яких юні таланти представляють свою поезію, прозу, видані збірочки, журналістські дописи, публіцистику, малюнки, художні фотографії, авторські пісні, отримують призи, грамоти, нагороди, навіть віднедавна грошові премії. Про роботу МАЛіЖу, його відділень розповідають статті керівників цієї громадської організації, її структурних підрозділів Ангеліни Оборіної, Тетяни Балагури, Ірини Кислої, Ганни Кінаш, Лариси Строїної, Анастасії Шевченко, Людмили Райчук, Світлани Дєлєскє, Катерини Мельничук та ін. МАЛіЖ невпинно розширює діапазон своєї діяльності, «сферу впливу». Тож читача неодмінно зацікавить інформація про відкриття філії Академії в Азербайджані.

Неймовірну історію розповіли мені мешканці одного з сіл на Тернопіллі. Сталося це в радянському колгоспі, в часи войовничого атеїзму.

...У полях дозрів хліб. Селяни готувалися до жнив. Зазвичай, перед початком робіт, у неділю, у клубі організували урочисті проводи комбайнерів, водіїв, трактористів, підсобних працівників на жнива. Свято трохи недоречно назвали «Зажинками». Усі змушені були обіцяти перед високим начальством з району, що виконають і перевиконають план по здачі державі хліба. Хоча й самі своїм обіцянкам не вірили. Хліб добре вродив, але синоптики не могли нічим потішити. Дощі та й тільки.

Коли вже всі залишили клуб, високе начальство поїхало до райцентру, парторг колгоспу, вдавшись до відчайдушного кроку, став радитися з головою господарства:

- А що, як потайки попросити священика з нашої сільської церкви, аби відправив молебень, окропив свяченою водою де і що слід окропити. Він краще знає...

Голова колгоспу шепнув на вухо парторгу:

- Мертвий Ленін і партія не допоможуть. Партія сама їсти хоче. А якщо не здамо хліба від запланованого, то обоє покладемо партквитки на стіл. Тоді кінець і твоїй, і моїй кар'єрі. Полетимо у прірву. Роби, як задумав. Може, Сила Божа допоможе. Певен, до мольфара звертатися не будеш, щоб хмари порозганяв.

...Посеред ночі, коли заснуло все село, хтось постукав у двері хати священика. Отець аж ніяк не стривожився. Будь-що може трапитися, наприклад, хтось терміново потребує сповіді і причастя. Та коли відчинив двері і побачив на порозі парторга, то таки немало оторопів.

- І що тебе сюди привело, сину мій? - підозріло запитав старенький священик.

- Отче, - зніяковіло почав розмову парторг, переступаючи з ноги на ногу і ховаючи погляд у землю, - завтра, власне, вже сьогодні, розпочинаємо жнива, а погода ніяка.

Це знакова подія для юних вихованців Міжнародно (Малої) Академії літератури і журналістики, активних авторів, дописувачів! Вийшов друком 200-201-й номер газети “Сузір'я Фест” - популярного маліжанського часопису. Ось що читаємо у редакційній замітці:

“У червні цього року читачі і редакційний колектив урочисто відзначили 15 років нашої газети. Перші її сторінки “Мала Академія” виходили окремим додатком у правничій громадській газеті “Акцент”, потім побачив світ перший номер газети “СУЗІР'Я”.

Нині наше видання не тільки змінило назву, але й статус. Літературно-мистецька газета для школярів та юнацтва “СУЗІР'Я ФЕСТ” є Всеукраїнським виданням, яке поширюється у 19 областях України та за кордоном.

(Нотатки з фенологічного щоденника)

Не по-осінньому теплий погожий день не віщував  лиха. Та враз зірвався буревій. Осінь здатна на такі жарти. Бушував він лише хвилин десять. Але за цей короткий проміжок часу встиг накоїти чимало бід: у когось зірвав металеве підвіконня, у когось розбив прочинене вікно (залетів у гості без запрошення), десь скинув зі стіни рекламний щит, комусь струсив на припарковане під деревом авто добрий міх плодів каштанів, що власник тільки розвів руками, ні слова не міг промовити, наче заціпило... Буревій так само раптово вщух, як і зірвався.

У дворі міських багатоповерхівок лиходій повалив на землю молодого дуба, навіть вирвав з корінням. За віковими мірками цього дерева, таки молодого. Однак рости йому потрібно було років сорок. Прикро мені стало, адже шкода деревця, не часто вони зустрічаються у нашому Червонограді!

(Етюд)

Така довга й тепла осінь. Вже й Покрови минуло, ось-ось спливе багряний жовтень, а сонце світить, наче весною. Кажуть: «По Покрові - по корові». Та ж бо ні! Корови і далі пасуться на лузі, неквапливо румигають поруділу траву. Де-не-де ще можуть знайти острівці зеленої конюшини. І враз усе змінилося.

Вранці глянув у вікно, а земля щільно вкрита срібно-білою памороззю. Від холоду поскручувалися листочки, що залишилися на деревах. Навіть принишкли у садку морозостійкі хризантеми.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.