Останні новини
10 серпня 2020
02 серпня 2020
02 серпня 2020

(Етюд)

На полях зійшов сніг. Широкі лани перетворилися на суцільний зелений килим. Це пробилися з-під землі посіви озимини. Тала вода-сніговиця заповнила ямки, долинки, перетворивши їх на невеличкі озерця. Вся каламуть опустилася на дно, осіла, тому вода чиста-чиста, прозора. Хоч напийся! Але ні, не робіть цього!..

Над одним “озерцем” схилилася берізка, що росте край польової дороги, милується своїми довгими косами, на яких ось-ось з'явиться зелене листячко. Все видно, мов у дзеркалі: і берізку, і яскраве весняне сонце, і голубе небо, і білі кучеряві хмаринки-баранці.

Радісно на душі. Веселого, бадьорого настрою додає спів жайворонків, які щойно повернулися з вирію. То тут, то там лунають їхні дзвінкі пісні. Так піднесено, урочисто вони співають тільки весною. Кожен намагається переспівати іншого, а від цього весь простір сповнюється дружнім дзвінкоголоссям. Здається, що їх навіть чують і сонце, і небо, і хмаринки-баранці.

Ох, як хочеться спіймати бодай одного жайворонка, потримати його в руках, притулити до щоки і... відпустити. Мрія, фантазія, не більше... Залишається тільки насолоджуватися їхнім концертом.

Хвилями, вверх-вниз літають жайворонки, веселяться, шукають собі пари. Не менше радіють і люди, які вийшли в поле оглянути свої посіви, чи добре зійшли. (А таки добре зійшли! Буде хліб на столі!). Кажуть: “Коли жайворонки прилетіли, то різкі, тривалі похолодання вже не повернуться”.

Люди закликають весну, а жайворонки приносять її на крильцях. Щоб вони швидше прилетіли і принесли весну, у давнину випікали обрядове печиво у вигляді жайворонків, роздавали дітям і відправляли їх у поле зустрічати птахів. Прекрасна традиція, сповнена любові до Природи!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

(З фенологічного щоденника)

Кажуть: “Ранній Великдень — рання весна”. Цього року свято Воскресіння Христового ми відзначали таки доволі рано — 8 квітня. Але весну аж ніяк не можна було назвати ранньою. Щось схибила народна прогностична прикмета. Березень видався холодним. Навіть Вербна неділя, за тиждень до Великодня, не віщувала тепла. Дехто засмутився: “Невже паска буде на снігу?..”. А таке траплялося.

Однак, ні! Великдень потішив теплом — і душевним (це — насамперед!), і сонячним. Здавалося, холодні дні вже не повернуться. Та після різкого потепління знову на деякий час настало похолодання. Тільки-от черемха радувала людей білим цвітом. Одягнулася, мов наречена до шлюбу. І тут я знову згадав про народний прогностик:

- Черемха цвіте перед останніми весняними похолоданнями, а то й приморозками.

- Коли цвіте черемха — починають активно співати солов'ї. (Їхніх чарівних концертів я вже наслухався).

- Зацвіла черемха — сади картоплю.

- Цвіте черемха і падають дощі — на врожай городини і зернових культур.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-а класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

Запитаємо: чим займаються діти під час літніх канікул? Відповідь буде очевидною: звісно, відпочивають! Але мова не про творчих дітей. Вони завжди живуть неспокоєм, пошуком, щось пишуть, малюють, про відпочинок, спілкування з друзями також не забувають, від чого черпають ще більше натхнення, у них з'являються нові ідеї, задуми. Принаймні, можу сказати таке про маліжан. Крім того, готуються до цікавого фестивалю “Рекітське сузір'я — 2018”, різноманітних конкурсів. Літня програма видасться насиченою. Тому годі марнувати час. Зрештою, коли займаєшся своєю улюбленою справою, тим, що до душі, то це також своєрідний відпочинок.

А поки що маліжани прийшли до читача з новими творчими доробками. Гортаю сторінки щойно віддрукованого часопису “Сузір'я Фест” (№6 (199), червень, 2018 р.) - загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає Міжнародна (Мала) Академія літератури і журналістики — Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Так, щойно початок травня, а вони завбачливо підготували червневий номер газети. І це вже традиційно, що левова частка матеріалів належить перу дітей. Цього разу на розсуд читача свої твори — поезія, проза, есе... представили юні автори (знову ж традиційно) з різних регіонів України — від Сходу до Заходу: Кристина Андреу, Дана Тітенко, Олена Лелюх, Ігор Матковський, Олена Власенко, Вікторія Шуберт, Владислав Лазорик, Дар'я Гузинець, Юліанна Кадар, Каріна Мішко, Валерія Форостяк, Ірина Матюшок, Олена Федюра, Володимир Орисенко, Іванна Кубицька, Анастасія Сиділо, Ольга Бучек. Юним авторам таки варто (!) повчитися у дорослих. Отож на сторінках часопису - вірші Христини Сирової-Ковалишин, Ангеліни Оборіної.

Що то за дитячо-юнацька газета без численних малюнків і фото (тим паче - художніх)?.. Ілюстрували її юні таланти Вікторія Свіщевська, Тетяна Матюшок, Соломія Мазуркевич та інші.

Вийшло друком десяте число художньо-літературного журналу-піврічника “МІСЦЕВИЙ ЧАСопис”, засновником, редактором і видавцем якого є Ігор Дах. Можемо це назвати ювілейним випуском. Хоч журнал “прописаний” у Червонограді, але видавець докладає максимум зусиль, щоб на його сторінках друкувалися автори з усієї України.

“МІСЦЕВИЙ ЧАСопис” доволі різноманітний за спрямуванням — поезія, проза, публіцистика, журналістика... Окрім постійних авторів, читач відкриває для себе нові й нові імена. У цьому номері надруковано художні твори Сергія О. Гейшева, Сергія С. Гейшева, Василя Ткачика, Марії Деленко, Тетяни Коваль, Ігоря Даха, Ганни Кінаш, Мирослави Король, Данила Беконова, Єлизавети Помукчинської, Марії Грицак, Олени Федюри, Ольги Бучек, Маркіяна Лехмана, Ольги Яворської, Олени Лелюх, Ганни Кузьмак, Лесі Гумен, Ольги Голузинець, Андрія Грущака, Наталії Ковальської... Приємно, що серед авторів ми зустрічаємо імена школярів з Полтавщини, Закарпаття, Рівненщини, Львівщини (звісно, і з Червонограда)... - слухачів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Для них це є добрим стимулом у творчості, адже мають прекрасну нагоду реалізувати себе, донести слово до читача. А хіба не приємно учениці-п'ятикласниці Червоноградської ЗШ №2 Олені Кондратюк побачити на сторінках видання репродукції своїх малюнків.

Багата й інформаційна (мова про подієву, оперативну інформацію) палітра “МІСЦЕВОГО ЧАСопису”. Про події на Сході України, працю шахтарів Прибужжя, культурно-мистецькі заходи, нові книги, альманахи розповідають журналістські дописи Ігоря Даха, Лариси Гуменюк, Ігоря Йосипіва, Марії Луценко, Катерини Сави та інших авторів. Багато цікавої інформації використано з джерел прес-служби Червоноградського відділення МАЛіЖ та прес-служби літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”.

Від виданої першої збірки до другої - “Під склепінням дивосвіту” (Червоноград: ФОП Панасюк Р.Т., 2018. - 112 с.) Надії Самсін, поетеси з с. Добрячин Сокальського району, минуло чотири роки. Що змінилося за цей час?.. Насамперед, автор творчо зросла, розширила діапазон тем, художню палітру, невпинно шукає нові форми вірша і вже встигла завоювати серця багатьох шанувальників поетичного слова. Принаймні, про це свідчать численні відгуки на Facebook Надії Самсін, куди вона час від часу ставить свої поезії. Ця авторка завжди залишається вірною собі. Віднайти істину в житті, Бога в серці (а такий пошук потрібно здійснювати повсякчас!) - концептуальний мотив її віршів. Вона також тяжіє до філософського осмислення навколишньої дійсності, боляче реагує на всі людські біди, негаразди у нашому суспільстві, по-материнськи вболіває за тих, хто зі зброєю в руках захищає Україну й веде нерівну боротьбу з московським загарбником. Тому поряд з глибоким ліризмом творам поетеси притаманний і драматизм:

“Чому невблаганно жорстоким став світ?

Бо душі людські зачерствіли.

І хоч ще пишніш в нім цвіте горицвіт,

Та ріки добра в нім зміліли”.

Отець Роман Боруцький родом з Червонограда. Править на парафіях Одесько-Кримської екзархії УГКЦ; йому не раз доводилося виконувати обов'язки душпастиря в анексованому Росією Криму. Він є автором трьох поетичних збірок і “морально-богословських етюдів” (саме так охарактеризував цей жанр). У пропонованій добірці — вірші, написані після чергових відвідин Криму й спілкування з”катакомбними”, але вірними греко-католиками.

* * *

До Тебе, Матінко, горнуся,

Немов до Чистої Води.

До Серця Твого притулюся,

Почую дотик теплоти.

Матусю рідна, Діво Чиста,

Я прагну ніжності й тепла.

Любов Твоя така іскриста

Убереже мене від зла.

* * *

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.