11 липня – день вшанування рівноапостольної княгині Київської Ольги (християнське ім’я Олена; ? – 969 рр.).
Дружна князя Ігоря, по смерті якого правила державою (945-957 рр.) як ренегатка від імені малолітнього сина Святослава. Перші роки її панування пов’язані з війною з древлянами, під час якої вона помстилася за смерть Ігоря.
Літописне оповідання про цю війну переплетене легендами, так само, як і з легендами подія про хрещення Ольги, яка нібито охрестилася в Царгороді, куди вона їздила у справах своєї держави (957 р.). Однак докладніші дослідження виявляють, що вона охрестилася ще перед тим, можливо 955 року в Києві.
Княгиня Ольга намагалася виховати свого сина Святослава в дусі християнської релігії, але це їй не вдалося. Святослав уперто залишався язичником. Проте християнська громада в Києві за часів князювання Ольги значно розширилась. Відтак її внук князь Володимир Великий мав уже приготований грунт до хрещення своїх підданих.
Як володарка Київської Русі – великої держави, княгиня Ольга виявила надзвичайно високі прикмети політичного правління. Вона зміцнила й поширила значення централізованої влади київської княгині. Провела поділ своєї держави на адміністративні одиниці – погости. Визначила терени й терміни для мисливства і риболовецького промислу. Установила порядок збирання данини та її розміри.
У міжнародній політиці Ольги слід відзначити її взаємини з Візантією, які, зокрема, мали глибоку економічну основу. Вона тісно контактувала з німецьким цісарем Оттоном І. У Києві навіть було відкрите німецьке посольство. Той на її домагання послав до Києва єпископа Адальберта організувати на Русі християнську ієрархію.
Плоди праці княгині Ольги у поширенні християнства на теренах Київської Русі високо оцінила Церква, визнавши її святою.
У свято княгині Ольга в Українських церквах відправляють Богослужіння, неодмінно вітають усіх іменинниць.
Тарас ЛЕХМАН