Цьогоріч, 20 квітня, ми святкуємо празник Воскресіння Христового, Великдень, Пасху. Він триватиме аж три дні.

У старозавітні часи Пасха символізувала жертвоприношення Богові. Тоді ізраїльський народ перебував у єгипетській неволі. Господь почув їхні молитви про звільнення з рабства і повелів Мойсею вивести ізраїльтян з Єгипту.

Ягня, яке приносили ізральтяни в жертву, вже тоді випереджало і символізувало подію жертовності Сина Божого заради спасіння людства.

Інше значення має новозавітня Пасха, або Великдень, День Воскресіння з мертвих нашого Спасителя Ісуса Христа.

Ісус Христос помер у п’ятницю перед Пасхою, яку, за старозавітнім звичаєм, святкували у суботу. Тіло Ісуса зняли з хреста, на якому його розіп’яли, обгорнули у плащаницю (біле полотно) і поклали до гробниці. В неділю жінки прийшли до місця поховання Ісуса Христа і здивувалися: камінь, що закривав вхід, відсунений, тіла немає, тільки залишилася біла плащаниця. Біля гробу сидів Ангел у вигляді юнака. Він сповістив жінкам, що Ісус Христос Воскрес із мертвих.

Великдень – це свято радощів, прояв християнської любові до Бога і ближнього.

Неодмінними атрибутами Великодня є паска, писанки, крашанки.., які освячуємо у церквах у неділю (перший день Пасхи) після урочистого Богослужіння, або напередодні у суботу, а також гаївки, веснянки з хороводами, ігри та забави, які виконують діти, юнь, парубки і дівчата тут же біля церкви, або на луках, лісових галявинах...

У Великодні свята не замовкають церковні дзвони. Їх чути від села до села, від міста до міста. Легенда говорить про те, що допоки лунатимуть великодні передзвони (відлуння від дзвіниці до дзвіниці), доти лихий не опанує всім світом!

Тарас ЛЕХМАН

-Багато у квітні квітів – багатим і щедрим буде літо.

-Рано цвітуть сади – на врожай садовини.

-Багато пустоцвіту – не сподівайся на садовину й городину.

-Весна скупа, а осінь щедра, літо сите, а зима голодна.

-Перші метелики стійко теплої погоди ще не роблять (на приносять).

-Пізній виліт бджіл – на пізнє і холодне літо.

-Квітень не раз морози повертає і холодом дошкуляє.

-Надмірні опади у квітні майбутнього врожаю не зіпсують.

-Квітень на снігу – травень на воді.

-Густо посієш – багато намалотиш.

-Горщики в печі рано закипають – на погіршення погоди.

-Горобці пожвавішали і зацвірінькали під час тривалої негоди – на покращення погоди.

-Рано з’явилися комарі – на раннє тепло.

-Квітень погоду звеселить, а травень розважить.

-Буває, що у квітні на день сім погід, та й одніє не вгадаєш.

-Квітень сонцем засвітить, а травень теплом потішить.

-Якщо квітень хмуриться, то травень не зажуриться.

-Місяць уквітні уповні – на зміну погоди; щербатий – на дощ.

-Квітнева злива не є зрадлива.

Тарас ЛЕХМАН

За тиждень до Великодня і завжди у неділю християни відзначають свято Входу Господнього до Єрусалима. Цього року воно припадає на 13 квітня. У народі його називають Квітною, Вербною неділею. На Північній Україні зустрічаються і такі дивні назви: Верболіз, Верболозна, Лозова неділя, Лоза.

Вербна неділя – найбільш поширена назва. Чому саме так?.. Коли Ісуса Христа зустрічали в Єрусалимі, Йому під ноги клали пальмові гілки. Однак в Україні пальми не ростуть.Після прийняття християнства, як тільки почали ширитися церковні свята, вирішили замінити гілля пальми на вербу, яка була близькою нашим предкам.

Люди здавна вірили в цілющу силу верби, тому наші предки часто садили її біля криниці, хати,щоб вона очищала воду та оберігалавід нечистої сили. Використовували вербу і в народній медицині.

Освячені у храмах гілочки, що здійснюють саме у Вербну неділю, несли додому і клали за ікони, як оберіг. Ці освячені галузки зберігали у хаті біля ікон протягом року. Старі спалювали на відкритому вогні, а попіл розсівали по грядках, щоб добре родили. Освячену вербу також кидали до курників, хлівів, прикрашали ними вулики. Це для того, щоб захистити домашніх тварин, птицю, бджіл від хвороб.

Освяченою вербою «били» один одного відразу після церковної відправи, приповідаючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, на здоров’я, на красу, на захист».

Тарас ЛЕХМАН

10 квітня вшановуємо пам’ять про мученика за Христову віру преподобного Терентія. Загинув на початку IV століття. Його стратили воїни імператора Декія за те, що не поклонився язичницьким божкам-ідолам. Натомість багато його побратимів, аби врятувати своє життя, відступили від Ісуса Христа і вдалися до ідолопоклонства.

У народі достойника Терентія панібратськи називають Терешком. До цього часу мають стужавіти (стати прохідними, безболотними) дороги, а відтак завершується бездоріжжя.

Кажуть:

-Терешко висушить дороги так, що вз уже не застрягне в болоті.

-Після Терешка не ступати коню по коліна в грязюці.

-На Терентія земля суха тільки зверху, а копни – волога.

-Суха земля на Терентія – це не посуха.

-На Терентія по землі можна йти босоніж.

-Грядки копай і сади городину тоді, коли тепла земля.

-Терешко – городний і агроном.

Готуючись до Великодня, у цей день господарі і господині починали мазати глиною і білити хати.

Тарас ЛЕХМАН