15 травня – свято Пахомія Великого.

Спостерігали, якщо Пахом повіяв теплом, то з цього дня (раше вечора) починають масово співати соловейки, змагатися, хто краще заспіває, хто кого переспіває і приверне до себе увагу половинки. (Самички не співають, а лише видають ледь чутні звуки). Усе це перетворюється на неймовірно чарівне концертне дійство. У кожного своя арія, своя партія.

Соловейко на вигляд непеказна пташнка, але який артист!

В українців особливе ставлення до солов’їв, щемливе, трепетне.

...Зоряна травнева ніч, солов’їні концерти і молоді закохані пари, які слухають їх до світанку. Про це співається у багатьох піснях.

Дитячі глиняні іграшки-свистульки (свистунці) виготовляли здебільшого у вигляді соловейків.

Старші люди вважали (і вважають), що зруйнувати гніздосоловейка – це такий самий гріх, як і зруйнувати гніздо ластівки.

У народі кажуть:

-Не заспівав соловейко, тоді ще не сій гречки і не стрижи овечки.

-Соловейко тоді починає співати, коли насититься водою з березового листя.

-Коли ячмінь колоситься, тоді соловейко замовкає.

-Соловей не заспіває, коли їсти не має.

-Соловей співає, бо голос має.

-Не потрібна соловейкові золота клітка, а зелена вітка.

Тарас ЛЕХМАН

14 травня вшановуємо священомученика Ісидора Хіоського, військового старшини, який ревно дотримувався християнської віри. Страчений у 251 році за велінням імператора Декія. Під час тортур не зрікся Ісуса Христа. Згодом над його гробом християни збудували церкву-базиліку.

Цьогоріч 14 травня у церковному календарі значиться як Переполовинення. Його завжди відзначають у середу. Отож, минула половина (25) днів від Великодня і стільки ж залишилося до Трійці (П’ятидесятниці). Саме на переполовинення пасхального циклу днів, тим паче, що припадає середа, ревні християни строго дотримувалися посту, хоч у цей час після Великодня дозволялося їсти різні страви. Але для дітей пекли пиріжки з солодкими начинками – плодово-ягідним варенням чи повидлом, з сиром або з маком з цукром, поливали їх медом, як нагадування про те, що невдовзі прийде світле свято Трійці. На Пасхальне Переполовинення батьки намагалися не залучати дітей до важкої фізичної праці (звісно, без нагальних потреб нате).

Дівчата, юнки починали влаштовуати обрядові дійства, ігри – проводи Русалій.

Тарас ЛЕХМАН

10 травня – свято апостола Симона Зилота.

З цього дня знахарки починали збирати пізні весняні і ранні літні лікарські трави. Робили це виключно жінки, молодиці, дівчата. Чоловіки-знахарі долучалися до праці через кілька днів. Заготовляли тільки наземну частину рослин і то під час їхнього цвітіння чи як тільки відцвіли, аби зібрати дозріле насіння. Корінці більшості рослин викопували восени, коли вони набували максимальної лікувальної сили. Така праця часто мала глибокий магічний зміст. Потім зіллям обмінювалися (якщо був надлишок), ділилися, але не продавали одна одній, бо вважали, що тоді воно втратить сили.

На Симона Зилота господарі виходили в поле, аби подивитися, чи добре наливається ячмінний колос. Це не був основний хлібний злак для селянина, але після пшениці і жита посідав належне місце на обідньому столі, мав пошану. Для цього зривали молодесенький зелений колосок, розтирали його долонями, мов жорнами,  клали до ротаі жували. Якщо він перетворювався на «жуйку», виділявся клейкий сік, значить ячмінь добре зріє, буде багатий і якісний врожай, назбираєш пудові торби. Тільки б Бог погоду дарував. Якщо ячмінний колос погано зріє, тоді після жнив доведеться ощадити на хлібі.

Аналогічно спостерігали за житом і пшеницею, але робили це між Вознесінням і Трійцею.

Тарас ЛЕХМАН

8 травня – свято апостола і євангелиста Івана Богослова.

До цього дня мали завершити сівбу всіх зернових культур (включно з кукурудзою і гречкою), засадити грядки городиною. Відтак – просили у Всевишнього дощу. Адже: «Два дощики в маю – бути доброму врожаю».

Найбільше боялися сухостою. Бо якщо на Івана Богослова встановиться стійка суха і спекотна погода, коли навіть роса не випадає, то так може тривати 3-4 тижні. А це вельми несприятливо для землі, рослинності, негативно позначиться на майбутньому врожаї – і хліба, і городини, і садовини, не буде вдосталь лісових дарів природи – грибів, ягід, ліщинових горіхів... Лікарські рослини також потребують вологи (найбільше корінці). Коли ж випав дощ, то прогнозували, що буде багато ранніх грибів; дощитиме тижнів зо два – благодать для землі.

Крім того, що просили у Бога лдощу через молитви, навіть замовляли у церквах окремі Богослужіння, вдавалися і до марновірних дійств. Наприклад, змочували у воді рядна і на ніч накривали землю (посіви у полі). Звісно, не всі... Деяк «прикрі» жінки пізно ввечері прали чоловікам сорочки і розвішували їх на ніч на мотузках просто неба. Мовляв, тоді жаданий дощ таки випаде і ще більше намочить чоловікові сорочку. А той хоч навіть у латаній свитині ходить...

Тарас ЛЕХМАН