-Весняні води – чотири броди.

-Весняні води напоюють трави.

-Повінь на луках – висока трава і густа.

-Де весняні потоки – там трави високі.

-Рух соків у берези починається тільки після брунькування. (Можна брати сік).

-На березі бруньки – соки потекли.

-Весна топить довеілля з появою перших бруньок. (Ідеться про весняну повінь).

-Березень враз сонцем зігріє після сніжної зими, тоді раптово прийде повінь.

-Під час повені березень запитає: «Чи ти у валянки, чи ти в гумові чоботи взутий?..».

-Весняна повінь лиха не принесе, коли до хати не дійде.

-Весняна повінь розмиває стежки-дороги і навіть руйнує пороги.

-Стрімка річка і велика вода – буде біда.

-Весняні води – до літньої погоди.

-Березень тоді весну приводить, коли верба розпускається.

-У березні ще сніг на порозі, але серце радіє.

-Весна завжди приносить диво, бо вона вродлива...

-Березень зрадливий, але втішний.

-Мороз у березні скоро відступить. До такого його сонце змусить.

-Весна стулить зимі повіки...

-Розлилися ріки – зима не повернеться.

-Березень березовим віником зиму вимітає, весну в гості припрошує...

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

17 березня – свято преподобного Олексія, чоловіка Божого.

На Теплого Олекси (так називають у народі цей день) пасічники оглядали вулики, перевіряли, чи добре перезимували бджоли. Раділи, коли бджоли починали вилітати з вуликів, бо тоді варто очікувати щедрого медозбору.

Селянам вельми кортіло почути першу весняну пісню вівсянки. А співає вона: «Кидай сани, бери віз...». Якщо почули веснянку вівсянки, то через два тижні можна починати сівбу. Не заспівала пташка – сівба буде пізньою.

Народні прикмети:

-Грім на Теплого Олекси – на грозове літо.

-На Теплого Олекси крига скресає і води прибуває – очікуй повені.

-Тепло на Теплого Олекси і розпускається верба – буде тепла весна.

-До Теплого Олекси не розцвіли підсніжники і проліски – на холодну весну.

-На Олекси з гір вода – із зимівлі риба рухається.

-На Теплого Олекси мороз – ще наберешся лиха від холоду.

Перед Теплим Олексою припиняли рибалити, адже риба йде на нерест.

У день Теплого Олекси варили кашу з вівса (вівсянку). Звісно, на честь пташки вівсянки. Щоправда, такої традиції дотримувалися не в усіх етнорегіонах України. Найбільш поширеною вона була на південних землях. Кашу їли пісною, бо триває Великий піст.

Тарас ЛЕХМАН

Третя неділя Великого посту зветься Хрестопоклінною (цього року вона припадає на 15 березня), бо у церквах виносять Хрест для поклоніння і цілування вірянами. Весь тиждень називають Хрестопоклінним, а середу – Середопістям, бо минає перша половина Великого посту, час наближає нас до Великодня.

За давньою українською народною традицією, у середу пекли пісні коржі у вигляді хрестів. Їх їли усією родиною, давали худобі. Один кожр-хрест залишали до весняної сівби, зберігали у мішку з посівним зерном. Перед початком сівби його розламували «по раменах», які закопували по чотирьох кутках поля. Це мало сприяти доброму врожаю.

Народні прикмети:

-Яка погода на Середопістя – таким видасться Великдень.

-На Середопістя скресає крига («щука розбиває хвостом лід») – на теплий Великдень.

-Стоять міцні морози – не буде ранньої весняної сівби.

-Падає дощ – земля добре вродить.

Якщо хтось у ніч на Середопістя зачув грім, то вважав, що це «піст розколовся навпіл».

Тарас ЛЕХМАН

5 березня – свято преподобного Конона, якого особливо шанували власники коней і вважали його покровителем гривастих помічників. У стайні (конюшні) навіть чіпляли на стіну ікону з зображенням достойника.

У цей день коней не запрягали, не залучали до роботи, а давали відпочити і ситно годували, обкурювали троїцьким зіллям, розчісували гриви... Траплялося, що у свято Конона замовляли молебні, аби коні здоровими були, смиренними, не норовистими, приводили лошаток. Удома окроплюва їх свяченою водою.

У Карпатах і на Поліссі маловірні господарі чіпляли до сволока у стайні підстрелену ворону або сороку. Це для того, щоб лихий коней не полохав, не завдавав їм іншої шкоди.

Народні прикмети:

-На Конона погожа днина – градобиття влітку не буде.

-На Кононовій днині насіння сниться господині; сприятливий день для підготовки насіння до сівби.

-На Конона снігова крупа – довго не буде трави.

Образно кажучи, коні ставали «іменинниками» ще й у свята Власія, Літнього Миколи і Семена. А як же господарю без них?!.

Тарас ЛЕХМАН