Восени бувають ночі, коли небо вщент вкрите зірками, відтак стає світлим-світлим. Ті зорі називають Стожарами. З ними пов’язано кілька легенд.

Зокрема, Стожари – це душі дівчат, які померли молодими, а за життя не знайшли собі пари. Отож вони з неба закликають парубків приєднатися до них.

Інша легенда стверджує, що Стожари – це безневинні душі дітей, які загинули наглою смертю, коли на Україну нападали вороги-супостати, плюндруючи нашу землю, спалюючи міста і села. (Як тут не провести аналогію із сучасністю?!.).

Зрештою, у багатьох народівсвіту є свої версії щодо походження самої назви Стожари чи, радше, цього яскравого астрономічного видовища. Але, насправді, Стожари – масове зоряне скпучення в сузір’ї Тельця, яке добре видно неозброєним оком (звісно, за сприятливої погоди), а не все небо, вкрите зірками.

Народні прикмети:

-На небі багато зір і вони не миготять, а яскраво світять – буде суха погода.

-Багато зір – ще буде багато грибів.

-Зорі тьмяні – на дощ.

Тарас ЛЕХМАН

19 вересня вшановуємо святих мучеників за Христову віру Трохима, Савватія і Доримедонта.

Колись у цей день хлопці і дівчата обирали одне одного для створення подружньої пари. Звідси й приказка: «На Трохима не проходить щастя мимо. Куди Трохим, то й воно за ним».

Інші приповідки дещо заперечують попередню:

-Не принесе щастя Трохим, якщо не підеш за ним.

-Не чекай щастя, а шукай за ним.

Пасічники на Трохима вже починали переносити в омшаники (погрібки) вулики, де вони мали стояти впродовж зими. Спостерігали: якщо бджоли старанно позаліплювали вічка воском чи прополісом – зима буде ранньою, холодною, суворою; злегка – теплою, з частими відлигами.

Народні прикмети:

-На Трохима болото, то і жовтень буде з болотом; сухо – жовтень буде сухим.

-Сильний вітер на Трохима – взимку чекай завірюхи.

-Багато осінніх квітів пишно цвітуть – на скору зиму не чекай.

-Метелики активно літають – ще тепло накликають.

-Багато гнилих волоських горіхів – на мокру зиму.

-На водоймах рано жовкне ряска – на ранню зиму.

Тарас ЛЕХМАН

Осінь схожа на циганку. Одягається барвисто, а жовте листя – золоті дукати. Вона може поворожити й на прийдешню зиму, але плати не візьме...

-Суха осінь – суха зима.

-Мокра осінь – зима з відлигами.

-Мінлива осінь – мінлива зима.

-Осінь примхлива – зима несподівана (непередбачувана).

-Осінні тумани – зимові відлиги.

-Чим раніше вдарять осінні морози і будуь тривалими – тим холоднішою буде зима.

-Погода у вересні може вказувати на погоду у грудні; у жовтні – в січні; у листопаді – в лютому.

-Клопочися восени, щоби мати взимку.

-Полетіли журавлі – похолодання по собі залишили.

-Ранній відліт птахів – на ранню зиму.

-Восени заєць міняє шубу з сірої на білу – перед снігопадами.

-Білка носить у гніздо багато моху, старанно утеплює його – на зиму з міцними морозами.

-Вдарили перші морози, але листя на деревах і кущах ще чіпко тримається – зима забариться.

-Перші осінні морози вдарили вже на голі дерева – чекай приходу зими.

-Восени гримить – ще добряче задощить.

-Не бійся першого снігу, бо справжні снігопади прийдуть аже через сорок днів після нього.

-Осінь – багряна, а зима – хурделиця біла.

За добрим звичаєм, дбайливий господар, не чекаючи зими, вже восени майстрував для птахів годівнички, з-поміж іншого, запасався насінням дикорослих рослин, яке взимку охоче їдять пернаті.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Українці завжди любили й уміли ярмаркувати. Це не тільки продаж товару, купівля необхідного, а й обін новинами (щоправда, часто такі «новини» виявлялися побрехеньками, чутками), нові знайомства, цікаве та веселе спілкування.

Ярмарки, як правило, організовували у великих і малих містах та містечках (були свої ярмаркові площі) напередодні важливих церковних свят і храмових празників. А  ще практикувались сезонні ярмарки. Наприклад, восени організовували овочевий ярмарок, на якому селяни продавали міщанам власноруч вирощені овочі та фрукти – картоплю, червони буряк, моркву,  капусту, редьку, перець, цибулю, часник, гарбузи, дині, яблука, груші... Чого там тільки не було! Окремо продавали пшеничне та житнє борошно з нового врожаю. Усе добро зважували на півпуди, пуди, корці... Курочки, півники, качки, гуси також очікували на покупця.

Ціни, звісно, залежали від якості товару. Але на продаж господар завжди виставляв усе найкраще. Перед реалізаією сільськогосподарської продукції, живності власники товару домовлялися про орієнтовні ціни, щоб не зашкодити один одному: не знижувати і не завищувати.

Інколи такі овочеві ярмарки перетворювалися на імпровізоване театральне дійство, яке називали святом осені, овочів, врожаю... Господарювали на ньому Хазяїн Гарбуз і Господиня Диня. Для цього обирали чоловіка і жінку, схильних до повноти.

Не без того, щоб батьки дітей на виданні не шукали собі майбутніх сватів, бажано хазяйновитих і багатих, аби згодом одружити дітей (часто це робили без їхньої згоди), а парубки і дівчата тим часом уже самі підшукували собі пару...

На виручені кошти від торгу купували обнови (новий одяг, взуття), подарунки для близьких, необхідний сільськогосподарський реманент, дітям – смаколики...

Тарас ЛЕХМАН