6 січня, з першою вечірньою зорею, українські родини сідають до святвечірнього столу, на якому має бути дванадцять пісних страв, спецій, приправ до них. Не є гріхом, якщо їх буде менше. На жаль, як дозволяє гаманець... Зубожіємо... Буває й більше страв на святвечірньому столі. Однак не варто таким хизуватися. Та все ж, що це за страви, спеції, що вони символізують?..

КУТЯ - найголовніша страва на святковому столі. З неї, після спільної молитви, починають вечерю. Готують її з відвареної і товченої у ступці пшениці, додають мед, мак, родзинки, буває, що шоколад, засушену і перетерту на порошок лимонну чи апельсинову шкірку... Пшеничне зерно - це символ достатку і вічного життя; мед символізує чистоту та Слово Боже; мак - символ мучеництва.

УЗВАРЗ З СУХОФРУКТІВ є символом народження нового життя, а саме Ісуса Христа. Вода в узварі символізує очищення душі і тіла.

(До речі, кутя та узвар - неодмінні поминальні страви).

БОРЩ готують з червоного буряка. Тому він темно-червоного кольору, що символізує кров Вифлеємських дітей, убитих за наказом Ірода. Він був упевнений, що серед них (безневинно страчених) знайдеться і Месія.

КАПУСНЯК, ВАРЕНА КАПУСТА символізує єдність навколо Ісуса Христа.

ХЛІБЮ КАЛАЧ, КАРАЧУН - символ смерті та Воскресіння, Тіло Ісуса Христа.

РИБА - знак християнства. Першою монограмою Ісуса Христа була саме риба.

БІБ, ГОРОХ, КВАСОЛЯ - символ Божої весни, єдності роду. (Добре, коли у стрічку бобових багато зернят!).

ЧАСНИК - символізує здоров'я та очищення від гріха.

ЦИБУЛЯ лікує сто недуг!

ГОЛУБЦІ символізують мир, Святого Духа, Божу Любов. (МОже й тому так назвали цю страву, що в іконописі символом Святого Духа є голуб.

КАРТОПЛЯ - ситність, другий хліб.

ГРИБИ - так само ситність. Їх подають маринованими, соленими, вареними. Із засушених грибів на Святий Вечір готують підливу. Гриби так само ситні, калорійні, як і м'ясо, але пісні!

ПАМПУШКИ - символ небесних святих, які повірили в Ісуса Христа та отримали вічне життя.

КАША вважається символом єднання та продовження роду.

ВАРЕНИКИ - символ достатку, ситності.

Та яким би не був багатим святвечірній стіл, за ним має панувати дух миру, злагоди, любові, беззастережної християнської віри, щира молитва!

- У січні краще сидіти на печі і їсти калачі.

- Січень холодний — липень буде сухий і гарячий; не чекай грибів до осені.

- У січні сніг з вітрами - у лютому будеш трясти зубами.

- У січні тріщать морози (і снігу багато) - влітку від хліба тріщатимуть стоги.

- У січні морози - у лютому заметілі.

- У січні вночі панують сови та сичі.

- Березень у січні - у березні бійся січня.

- У січні зимна з морозом та снігами погода - буле влітку у полі урода.

- У січні і горщик на печі замерзає.

- Січень - рокові початок, зимі середина.

- Січень - рокові сум, а зимі половина.

- Місяць січень весни господар.

- Січень - усьому року заспів.

- Січень на курячий скік додав дня.

- Сонце у січні крізь плач сміється.

- Січень вітром дме й морозом пече.

- Січень - селянське багатство.

- Січень хвалить сніговій, травень хвалить день дощовий, тоді серпень буде на сніп рясний.

Новий рік — одне з найдавніших і найпопулярніших свят. У наших предків - давніх слов'ян, як і в багатьох землеробських народів Європи, рік розпочинався навесні, коли оживає природа, прокидається земля від зимового сну. Після хрещення Київської Русі початком церковного і громадського нового року стало 1 вересня (тепер, за новим стилем, 14 вересня - у свято Симеона Стовпника, Семена).

Однак під впливом Литви і Польщі традиція зустрічати Новий рік 1 січня існувала на наших землях ще з кінця XIV століття, хоч довго не визнавалася народом.

Традиційна новорічна обрядовість українців - це низка зимових свят, серед яких насамперед виділяються Різдво Христове (7 січня; за новим стилем), Новий рік, або Василія (14 січня), Богоявлення Господнє, або Водохреща, Йордан (19 січня). Отож ця обрядовість позначена своїми особливостями святкування: величальні обходи з колядками й поздоровленнями (щедрування, віншування, засівання), ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками...

На щастя, зберігається це й тепер!

В українців узвичаєно символом новорічних свят була не ялинка, а дідух; головними персонажами - не Дід Мороз та Снігуронька, а Василь, Меланка, Коза,Хлопчик-Полазник.

25 грудня за східним церковним календарем відзначаємо свято, яке установлене на честь чудотворця, єпископа Триміфунтського Спиридона (помер у глибокій старості близько 348 року). Останки святого (крім правої руки, котра знаходиться в Римі) покояться на острові Корфу в церкві його імені.

Після найтривалішої у році ночі у день Спиридона-Сонцеворота (так його називають у народі) сонце повертає із зими на літо, день стає довшим, а ніч коротшою. (Це не тільки народні спостереження, а й наукові астрономічні. Зрештою, вони ідентичні!). Втім, настає пора міцних тріскучих морозів, що відтворено в народних спостереженнях:

- Сонце на літо, а зима на мороз.

- Якщо на Спиридона зранку буде сонячно, то не поспішай із ранньою сівбою.

Від Спиридона до Різдва Христового залишилось 12 днів. За кожним з цих днів завбачали погоду на кожен місяць року.

День Спиридона знаменний ще й тим, що Західна Церква святкує Різдво Христове. Тож не дивно, що у багатьох домівках уже засяяли різдвяно-новорічні ялинки.

В Україні традиційно радість свята народження Сина Божого з римокатоликами, вірними деяких протестантських церков розділяють грекокатолики і православні, вітають один одного і відвідують Богослужіння у костелах. Тим паче, що віднедавна в Україні свято Різдва Христового за католицьким календарем - ще й додатковий вихідний для всіх! (Ті навзаєм віддають шану 7 січня).