16 січня – свято Поклоніння оковам апостола Петра. За народним календарем українців, Петра Вериги (вериги – це і є окови).

На цей час надійно замерзають ріки, вкриваються товстою кригою. Але у природі трапляються й аномальні явища. Посеред зими враз приходить весна, хоча й не надовго...

Ось що свідчать народні прикмети про день Петра Вериги:

-Петро Верига не завжди бере в окови ріки, буває, що ламає криги.

-Якщо вода на кризі, то бути відлизі.

-Січневі відлиги довго нетішать. Удень потепліло, а вночі мороз.

-Удень кури воду п’ють з калюжі, а через ніч вранці не поспішають виходити з курника.

-Під час щільного снігопаду кури не поспішають ховатися під навіси – цей сніг надовго.

-Гуси гелгочуть – буде потепління.

-Якщо цього дня перемінна погода – такою буде мінімум три дні.

У народі це свято ще називають Зимовим Петром. Аби завбачити прихід весни (буде ранньою чи пізньою), гоподарі заміряли товщину криги. Якщо крига товста, то Петро Верига затримає весну.

Тарас ЛЕХМАН

12 січня – вшановуємо мученицю Тетяну, дівицю-християнку, яка жила у ІІІ столітті у Римі. Навіть під страхітливими тортурами вона не зреклася Ісуса Христа і мужньо прийняла смерть.

Колись це ім’я вважалося символом двочої краси, вельможності (приналежності до знатного роду) і заможності.

За народним календарем українців, у цей день зима розколюється, розполовинюється. Але йдеться лише про календарне числення днів, коли минула половина зими, а не про фенологічну зиму, бо вона може тривати і довше, і менший період часу, допоки весна не вступить у свої права.

Народні прикмети:

-На Тетяну снігом мете – буде літо дощове.

-Мороз – зима не на жарт злиться, а весна забариться.

-Відлига – рано прилетять птахи.

-На Тетяни все довкілля мокре від талого снігу – до весняної повені.

-На Тетяни черпаєш воду відром – весною будеш ходити по пояс у воді.

-Шумливі (неспокійні) птахи – буде бурхлива весна.

-Тетяна повідає про весну: яка Тетяна – така весна.

Щоб не образити Святу Тетяну, у її день жінки не прали білизни.

Тарас ЛЕХМАН

8 січня – вшановують преподобну Домніку, дияконесу, чудотворецю, ігуменю жіночого монастиря у Царгороді, яка жила у V столітті.

За народною традицією, це був останній день проводів Різдвяних свят, який відзначали виключно у сімейному колі. Люди бралися до повсякденної праці, ремесел. Жінки ретельно прибирали у хатах, прали білизну, чистили одяг... А діти, допомагаючи старшим, ще й дивилися на вікна і тішилися кришталевими  візерунками, дивовижним живописом Зими. Тішилися і дорослі...

Народні прикмети:

-Якщо цього дня вікна вкрилися кришталевими візерунками – бути сталій зимі і доброму хлібному врожаю.

-На кригу проступає вода – на тривалу відлигу.

-У цю пору крига скресає тільки на тривалу відлигу.

-Вранці паморозь – вдень потепліє, але вночі буде мороз.

-Темні хмари пливуть низько над землею – очікуй снігопаду чи снігу з дощем.

-Зимова риболовля невдала (погано клює) – буде різка зміна погоди.

-На рибалку не йди, коли крига крихка, бо улову не буде, алиха наберешся...

Тарас ЛЕХМАН

7 січня, наступного дня після свята Богоявлення Господнього, відзначаємо Собор Івана Хрестителя, або, за народною традицією, Посвятки. Іван забирає і ховає усі різдвяні свята до наступної зими.

...Гоподар, вставши вранці, брав у руки той хліб-сіль, що лежав на покуті ще від Різдвяного вечора, ніс у стайню, ломав на шматки і роздавав худобі, як останні різдвяні дари, щоб та «плідною була, давала багато молока».

Від Різдва до Івана жінки ховали  свої починки (прядива) у скриню, аби «лихий ниток не плутав». І тільки на Івана вони діставали зі сховок свої кужелі, але до роботи ще не бралися.

Спочатку молодиці йшли до корчми, збиралися по родинних лініях або по сусідству, частувалися, співали веселих пісень та примовляли:

-Тільки й притики, що починки превеликі.

-Після Івана не вдавай з себе пана.

-Час братися до праці, як Іван забрав свята на плечі і поніс їх до Риму, а принесе аж на наступну зиму.

-Прийшов Іван – минув Йордан.

Справляли Посвятки і в сімейному колі, або запрошували гостей чи ходили в гості на погостини. Їли страви (насамперед ковбасу, шинку), які залишилися після Різдвяних свят. Носили гостинці старим самотнім людям, убогим, сиротам...

Тарас ЛЕХМАН