15 жовтня – свято Євтимія Нового. (У народі – Євфимія, Єфима, Юхима). Він вів строге монаше життя на горі Атос. Біля Солун заснував монастир. Помер 886 року у глибокій старості.

З цього дня пасічники готували бджіл до зимівлі. Годували сиропом. Переносили вулики в омшаники, утеплювали їх. Дякували бджолам за мед. Аби бджоли благополучно перезимували, кропили вулики свяченою водою. Частку грошей, одержаних від реалізації меду, жертвували на церкву, на допомогу бідним.

Євтимія називали «болотником». У його свято часто розкисають дороги і грузнуть у болоті ноги.

Народні прикмети:

-Якщо на Юхима почнеться моква, то аж до морозів буде тривати.

-Сніг ляже на замерзлу землю – бути скорій зимі; ляже на болото – зима затримається.

-Якщо побачив комара, то зима ще не страшна.

-Тепла осінь ще триває, то зима буде холодною.

-Граки відлетіли – про зиму нагадали.

Тарас ЛЕХМАН

 

17 жовтня – свято старозавітнього пророка Осії.

До цього дня дбайливий господар мав наладнати сани на зиму, бо «як на Осії зима заляже, то скоро не відступить». Недарма мовиться: «Готуй сани влітку, а воза взимку». Також приповідали: «На Осії прощайся з колесом і віссю, а кланяйся полозам». Звісно, тут дещо перебільшено, але все має бути напоготові.

За фенологічними спостереженнями, на Осіє ліс лисіє, тобто настає пора активного опадання листя з дерев і кущів.

Народні прикмети:

-Осія тепло вкрав – на холодний січень.

-На Осії північно-західний вітер і сніг з дощем – опади посиляться.

-На Осії теплий день – така погода протримається до кінця жовтня.

-Чим більше багряного листу – тим раніше очікуй падолисту.

-Мокрий, «гнилий» день – у листопаді багато болота.

-На Осії ні колесом, ні полозом не проїхати по дорогах – зима буде перемінною.

-На Осії мороз – очікуй десяти холодних днів.

-Якщо Осія осінь забрав, то вже не поверне.

-На Осії снігова крупа сіє – будуть часті снігопади.

Тарас ЛЕХМАН

 

30 вересня – день вшанування священомученика Григорія, єпископа Великої Вірменії, а ще – Передпокрова.

За фенологічними спостереженнями, цієї пори починають відлітати у вирій дикі качки і гуси. (Але це тільки початок міграції!). Дорослі кепкували з дітей і змушували їх «пасти гусей у небі». Насправді ж спостерігали, чи вже відлітають пернаті. Летять великими зграями – до ранньої зими; не поспішають відлітати, або летять малими групами – зима забариться.

На полях завершували збирати кормові і цукрові буряки.

Народні прикмети:

-Земля замерзла – невдовзі будуть ще міцніші похолодання.

-Дощить – мороз не вдарить.

-На калюжах скельця льоду довго не тануть – польові дороги перетворяться на бруківку. (По таких дорогах добре їхати возом).

-Чим пишніше квітнуть хризантеми – тим лютішою буде зима.

-Якщо бджоли ще літають, то теплу осінь відчувають.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

5 жовтня – свято мучениці Харитини, яку стратили у ІІІ столітті за Христову віру.

У народі її називають Ткалею, рідше Ткачихою і вважають покровителькою ремісниць, які займаються ткацтвом. Маленьких дівчаток пестливо звуть Христями. Прискіпливих жінок «поза очі» називали Харитинами з характером.

Характерно, що з цього дня на Поліссі починали ткати лляне і конопляне полотно, килими, наліжники... Бігали і стукали човники на ткацьких верстатах, «пливли» з боку у бік. Починали працю ввечері при світлі каганця, коли впоралися з повсякденною роботою по господарству. Маленькі дівчатка лише спостерігали за магічним дійством матерів, а старші донечки, що вже на виданні, працювали нарівні з матерями. Адже кожна юнка мала наткати собі полотна на посаг, пошити і вишити сорочку нареченому, старостам рушники.

У цей час чоловікам заборонялося спостерігати за жіночою працею, щоби «не зурочити». Зрештою, у них і своїх клопотів було вдосталь.

...Збирали і льон і коноплі, обробляли їх також виключно жінки.

На жаль, побутувало марновірство: не брали і не купували полотна у вдовиці.

Народні прикмети:

-Як на Харитини зима заляже, то протримається до половини березня.

-Тепло на Харитини – теплою буде перша половина зими.

-Журавлі у вирій – зима на поріг.

-Сильний вітер – завірюха взимку.

-Галасливе вороння – на похолодання.

-Зима доти не прийде, поки білка не утеплить гніздо, а заєць не змінить шубу.

Тарас ЛЕХМАН

 

26 вересня – свято Івана Богослова, Христового родича, брата Якова Заведейського, наймолодшого і найулюбленішого учня Ісуса Христа. Він написав Євангеліє (четверте у Новому Завіті), Одкровення й три послання. Єдиний, який  пережив усіх дванадцятьох апостолів і помер не мученицькою, а спокійною смертю у глибокій старості.

За апокрифічними переказами, Івана Богослова вважають не тільки євангелістом, а й наставником художників-іконописців. Він, маленький пастух гусей, дивом опанував мистецтво живопису.

До Івана Богослова мали завершити всі основні польові роботи і засіяти озимину, бо «хто не порсіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова». Це – останній термін посіву. Якщо посіяти пізніше, то озимина може не вродити.

Народні прикмети:

-На Богослова випав щільний сніг (звісно, він ще розтане) – зима прийде на Михайла.

-На Івана Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло – червень буде дощовий і холодний.

-Сивий туман довго не спадає – зачастять дощі.

-У цей день листя опадає з беоези – на теплу осінь; з осини – на холодну.

Тарас ЛЕХМАН

Сторінка 1 із 232

Тарас Лехман, Самуляк Іван і компанія. Всі права захищені.

Please publish modules in offcanvas position.

hacked by trenggalek6etar