ПЕРША ЛАСТІВКА УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ

 

15 травня 1848 року у Львові почала виходити друком перша газета українською народною мовою «Зоря Галицька» - «письмо повременное для справ народно-політичних, церковних, словесности і сільського господарства галицько-руського і буковинсько-руського народа», провідний часопис українців Австро-Угорщини. Це стало можливим після «весни народів» у Європі.

Рішення про початок випуску газети було ухвалено 4 травня 1848 року на засіданні Головної Руської Ради – першої української політичної партії.

Газета заснована як тижневик, але вже у 1849-1853 роках виходила двічі на тиждень, у середньому мала 1500 передплатників (доволі велика кількість на ті часи), далі знову повернулася до попередньої періодичності виходу – раз на тиждень.

У різні часи її редакторами були Антін Павенцький, Михайло Коссак, Іван Гушалевич, Богдан Дідицький, Северин Шехович, Микола Савчанський.

На сторінках часопису друкувалися рішення ГРР, хроніка подій, політичні новини, нариси, статті з етнографії, народознавства, культури, освіти, національних питань, релігії і духовного життя, літературні твори… Дописи редакція намагалася подавати оперативно.

Варто ще раз наголосити, що «Зоря Галицька» - перший український часопис народною мовою в Галичині та Україні. Перше число вийшло тиражем у 4 тисячі примірників. У ньому надруковано відозву до українського народу, яка проголосила єдність галичан з усім українським народом і відрубність від польського народу. Ця відозва констатує, що українців (ні, не тільки в Галичині, а й за Збручем, Дніпром. – Примітка автора) 15 мільйонів люду, які розмовляють однією мовою.

За десять років існування газета декілька разів змінювала характер і спрямування. Українсько-народним за духом і мовою часопис був у 1848-1850 роках, коли його редагував Антін Павенцький. Він залучив до розповсюдження часопису греко-католицьке духовенство. Але з 1850 року редактор передав газету у власність Ставропігійському інститутові. На жаль, газета набула москвофільського спрямування. Тут вже зрідка друкувалися твори українських письменників, статті про національні питання, дослідження, зарисовки з української етнографії. «Зоря Галицька» перестала висвітлювати діяльність Головної Руської Ради (свого засновника). Мовою часопису стало «язичіє».

1852 року редакція «Зорі Галицької» отримала з Відня урядове попередження, аби «не вживати московських слів під загрозою заборони». Все ж знехтувала ним. Хіба що стала вирізнятися мовною хаотичністю, але таки негативним ставленням до всього українського.

Як виняток, за редакторства Богдана Дідицького, 1853- червень 1854 роки, газета ще намагалася хоч «злегка» торкатися українських національних питань. Але у нього (редактора) виявилося чимало супротивників і він змушений був ураховувати думку більшості. Отож, газета кардинально не змінила свого курсу. Згодом і сам Богдан Дідицький твердо став на шлях москвофільства.

У листопаді 1854 року Ставропігія через непрофесіоналізм нового редактора Северина Шеховича та тиск австрійського уряду, який вбачав у газеті симпатії до панрусизму, призначила редактором Миколу Савчанського. Часопис повертається до народної мови. Але частина провідних авторів (Іван Гушалевич, Яків Головацький, Михайло Малиновський…) полишила співпрацю з газетою. На жаль, у другій половині ХІХ століття москвофільство стало вельми популярним у Галичині.

Однак на початку 1856 року на сторінки «Зорі Галицької» знову повернулася «мовна мішанина», що відлякувало передплатників, яких уже налічувалося лише 191, а наступного року – ледь сотня. Не мали особливої популярності у читачів і літературні додатки до часопису.

9 квітня 1857 року «Зоря Галицька» припинила існування.

Все ж в історії газети позитивом стало, зокрема, те, що вона згуртувала навколо себе визначних представників літературно-наукового та політичного світу на українських землях Австро-Угорщини. Серед авторів «Зорі Галицької» - Яків Головацький, Іван Гушалевич, Богдан Дідицький, Євген Згарський, Стефан Качала, Ксенофонт Климкович, Михайло Коссак, Платон Костецький, Йосип Левицький, Йосип Лозинський, Михайло Малиновський, Антін Могильницький, Рудольф Мох, Іван Наумович, Іван Озиркевич, Антоній Петрушевич, Микола Савчинський, Лев Трещаківський, Микола Устиянович, Володимир Шашкевич, Григорій Яхимович та інші.

«Зоря Галицька» впродовж десяти років була провідним часописом для українців Австро-Угорської імперії, сприяла становленню української мови та культури, стала поштовхом для розвитку української преси на Галичині, Буковині та Закарпатті.

Іван Франко підкреслював, що «Зоря Галицька» була «першою руською політичною часописсю».

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.