У 1913 році виникла газетна сенсація: у Лондонському банку лежить 800 мільйонів карбованців (200 тисяч - золотом) та що ці гроші були покладені гетьманом України Павлом Полуботком.

Всі газети були заповнені цією новиною. Знайшлися навіть такі фінансисти-математики, що обчислили вже скільки наросло відсотків за 180 років та як збагатиться тим капіталом «вся матушка Россия». Про Україну тоді взагалі не йшлося.

Але виникло цілком слушне питання: хто ж, власне, має право на одержання цих грошей? Хто є прямим спадкоємцем Павла Полуботка?

І ось у серпня 1913 року у містечку Стародубі на Чернігівщині відбувся з'їзд всіх спадкоємців цього роду. Зібралися майже 170 чоловік, які так чи інакше вважали себе нащадками Павла Полуботка, і заявили законні претензії на ці мільйони.

Спиридон Федорович Полуботок приїхав на цей з'їзд з сином Валентином. Після тривалих дискусій та перевірки всіх можливих і неможливих документів Спиридон Полуботок і його сини були визнані найближчими спадкоємцями наказного гетьмана. Але їхати до Лондона і турбуватися там про мільйони Спиридон Полуботок відмовився. Тоді з'їзд спадкоємців доручив з'ясувати справу з «мільйонами» у Лондонському банку своїм учасникам - Федорові Лизогубу і Миколі Міхновському.

У січні 1914 року ті поїхали до Лондона і з'ясували, що дійсно у Лондонському банку було 10 тисяч фунтів стерлінгів на ім'я Павла Полуботка... Але поки російська преса багатіла думкою, англійський парламент вніс постанови, що всі капітали, які пролежали в Лондонському банку більше як 150 років, з відсотками не повертаються. У крайньому разі може бути повернута та сума, що була покладена у банк на збереження, але при умові, що той, хто забере гроші, повинен заплатити за весь час збереження.

Коли Лизогуб і Міхновський підрахували, скільки за 180 років треба заплатити за збереження фунтів стерлінгів, що поклав Павло Полуботок, то просльозилися. Виявляється, що потрібно ще доплачувати Лондонському банку...

Про справу забули. Однак вона ожила на зорі незалежності України. Та чи скарб і нині там?..

Звідки походить назва Україна?.. Коли це слово вперше зустрічається у прадавніх джерелах?..

Уперше на письмі слово “Україна” було вжито у 1187 році. Отож, звісно, воно існувало набагато раніше.

...Країна, Вкраїна, Україна зустрічаємо в Іпатієвському літописі. Ці слова набули широкого вжитку серед українського народу в його живій (усній) і письмовій мові.

За словами історика Сергія Шелухіна перша згадка в літописі назви «Україна» пов'язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який проявив себе наполегливим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини і українських земель взагалі від нападів половців. Таким чином, перша згадка назви «Україна» у Київському літописі відноситься до Київщини, Переяславщини та Чернігівщини.

Можливо, що російські історики не хочуть згадувати про цей факт, але Московії тоді ще не було. Коли вже була Україна, на теренах теперішньої Москви квакали жаби у болоті...

(Картинки з життя)

Більшість вважає менеджмент обманом, а фахівців цієї галузі жорстокими людьми, які користуються довірою інших, маніпулюють ними. Не сперечаюся, є й такі. Але не всі! Залежить від того, які схеми і моделі застосовувати і як застосовувати... Описана нами подія - реальна, імена героїв - вигадані...

Професор психології випадково почув розмову студентів-менеджерів Ларрі і Роббі, у яких завтра прийматиме іспит.

Ларрі не вельми успішно вчився, та й вступив до вишу, аби вступити, не соромитися перед батьками, сусідами, приятелями... Ледь-ледь складав іспити. Задатки до навчання у нього були, однак не вельми старався. Роббі, навпаки, виявився відмінником. Але на останньому курсі навчання в інституті трохи «злякався» своєї майбутньої професії, хоча мав талант до неї.

Одного разу Роббі звернувся до свого однокурсника:

- Ларрі, тобі не здається, що наша професія доволі складна і жорстока?

- Чому ти так вирішив? Як на мене, то вона не потребує чогось особливого, а в майбутньому ще й гроші чималі принесе. Радій життю!

- Так, але вони здобудуться шляхом обману довірливих людей.

- Друже! Це на тебе щось не схоже. Ти ж - відмінник, і з місця проходження практики маєш позитивні відгуки... Чому вирішив враз усе полишити? Завтра, до речі, у нас іспит із психології. Іди краще і підготуйся.

- Ми психологію спеціально вивчаємо, щоб потім застосовувати знання на довірливих людях?..

- Дій, як знаєш!

Детальніше:СПАСИБІ, ПРОФЕСОРЕ!