Церковне свято Вхід Господній до Єрусалима, яке у народі називають Вербною неділею, завжди відзначають за тиждень до Великодня, Воскресіння Христового.

Події Входу Господнього докладно описані у Святому Письмі. Саме цього дня Ісус Христос воскресив у Віфанії Лазаря, який помер кілька днів перед тим. Очевидці відразу поширили звістку про диво по всій країні. Тому, коли Ісус Христос завітав до Єрусалима, люди вже знали про Нього, сердечно вітали Спасителя, співали Йому пісні, величали, а під ноги кидали пальмове гілля, як знак особливої пошани та поваги. Цей день настільки запам'ятався, що святкується донині.

Коли хрестили Київську Русь і запровадили тут церковні свята, вирішили замінити пальмове гілля на галузки верби, яка була ближчою нашим предкам і символізувала воскресіння природи, пробудження землі. Та й пальми у нас не ростуть…

Люди здавна вірили в цілющу силу верби. Отож наші предки часто садили її біля криниці чи хати, щоб вона очищала воду, а оселю захищала від нечистої сили.

Також освячені у храмах гілочки верби несли додому і не лише ставили їх у хаті, але й клали до курників, у хлівах, біля вуликів, вважаючи, що так можна захистити домашню птицю, тварин, бджіл від хвороб.

Після церковної відправи на Квітну (Вербну) неділю легенько били вербовими галузками себе і своїх рідних, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, на здоров’я, на красу, на добро!».

Тарас ЛЕХМАН