Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024

Ми подорожуємо дорогами Європи, світу, цікавимось тамтешніми музеями (їхніми експонатами), архітектурними спорудами і, на жаль, не звертаємо уваги на те, що є в Україні, зокрема на стародавні храми нашої держави, яким нема аналогів у світі і які перебувають під охороною ЮНЕСКО.

До таких шедеврів належить церква Святого Духа в Рогатині, яка нині є музеєм дерев'яної архітектури і живопису XVI-XIX століть, водночас однією з найдавніших пам'яток галицької школи дерев'яної архітектури.

Хоча науковці вважають найбільш імовірним 1598 рік будівництва церкви, однак у деяких історичних джерелах (документах) згадки про цю святиню датуються ще XII століттям. Можливо, це була інша церква під такою ж назвою.

Згідно з переказами, ще напочатку XVI століття Настя Лісовська, майбутня правителька Османської імперії Роксолана, часто приходила молитися до церкви Святого Духа, де священиком був її батько отець Гаврило Лісовський.

При церкві діяло одне з перших в Україні церковних братств, коштами якого створений унікальний ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним із трьох найстаріших в Україні, збережених до нашого часу.

20 вересня українські православні християни вшановують преподобного мученика Макарія — архімандрита Овруцького та Канівського, Переяславського чудотворця.

Він народився в Овручі на початку XVII ст. в українській шляхетній родині Токаревських (за іншими джерелами - Торських). Коли йому виповнилася 25 років, постригся у ченці в монастирі Успення Пресвятої Богородиці в Овручі. Невдовзі став ієродияконом й ієромонахом. Деякий час служив ігуменом Куп'янського монастиря біля Пінська. У 1660 р. став архімандритом і настоятелем Овруцького монастиря. На цій посаді пробув понад 12 років.

Коли у 1671 році поляки напали на монастир і зруйнували його, Макарій одержав нове призначення - до Канівського Успенського монастиря. Тут прославився як чудотворець та цілитель. Господь наділив його даром пророцтва. За переказом, він передбачив власну мученицьку смерть.

1678 року турки та татари пішли війною на Україну, знищуючи все навкруги. Коли ввійшли до Канева, то обступили монастир. Однак взяти його змогли лише на третій день. Люди стали втікати, а Макарій вийшов з хрестом у руках та почав благати не оскверняти святині і не вбивати безвинних людей. У відповідь на ці слова вороги схопили його, витягли на площу і піддали тортурам, після його відрубали йому голову.

Мощі архімандрита Макарія спочатку були поховані у Каневі, а потім, 1688 року, перевезені до Переяслава на Полтавщині. Біля них почали відбуватися чудеса.

29 вересня українські православні християни вшановують святителя Кипріана - Митрополита Київського.

За одними даними - він був болгарином, за іншими - родом з Литви. Тривалий час жив на Афоні та служив у Константинопольського Патріарха, за дорученням якого у 1373 році прибув до Литви. Жив деякий час в Україні. Литовський князь Ольгерд запропонував його на посаду Київського Митрополита і, погодившись, Константинопольський Патріарх висвятив його в грудні 1376 року. Таким чином святитель Кипріан став Митрополитом українських та білоруських земель.

Він належав до найбільш освічених представників свого часу, знав декілька мов. Перекладав з грецької на слов'янську твори Отців Церкви, виправив слов'янський переклад Псалтиря та багатьох богослужбових книг. Займався літературною діяльністю.

Помер святитель Кипріан у 1406 році.

 

Оспіваний Олесем Гончарем в однойменному романі «Собор» (а це - Свято-Троїцький собор у місті Новомосковську на Дніпропетровщині) - диво-див сакрального зодчества.

Святиню спорудили 1781 року (без жодного цвяха) в козацькій Новоселиці. Нині Троїцький собор є винятковим мистецьким твором дерев'яної архітектури України, єдиним збереженим в Україні дев'ятидільним храмом, що належить до 100 найдревніших споруд світу!

Величну дерев'яну святиню наказав збудувати Петро Калнашевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі. Собор став останнім козацьким храмом, бо того ж року, коли було закладено його фундамент, імператриця Катерина II видала указ про скасування Січі.

Нині собор входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На відміну від більшості дерев'яних церков, Свято-Троїцький собор пофарбовано на біло, що робить його зовні схожим на кам'яну церкву. Ще однією особливістю храму є три престоли: центральний, освячений в ім'я Пресвятої Трійці; правий - на честь Святих апостолів Петра і Павла; лівий - на честь святителів Василія Великого, Івана Золотоустого і Григорія Богослова.

 

Подією виключної ваги у релігійно-духовному, культурному та політичному життя Галицько-Волинської держави було заснування 1302 року Галицької митрополії.

Сталося це з благословіння Царгородського Патріарха Атанасія на прохання короля Русі і князя Володимирії (Волинських земель) Юрія I - онука короля Данила Галицького. До складу цієї митрополії ввійшли Володимирська, Луцька, Перемишльська, Турівсько-Пінська, Холмська і Галицька єпархії. До того часу вся Східна Європа входила до складу однієї митрополії - Київської.

Першим Галицьким митрополитом став Нифонт, який помер 1305 року. Після його смерті Юрій I послав до Константинополя кандидатом на Галицьку митрополію ігумена Ратенського монастиря Петра, якого в патріархії вирішили поставити митрополитом Київським і всієї Русі, щоб у такий спосіб задовольнити усіх. Наступними Галицькими митрополитами стали Гаврило і Теодор. Однак 1347 року через домагання Москви Галицька митрополія була скасована. Проте вже 1371 року Царгородський Патріарх Філотей знову відновив її, поставивши митрополитом Антонія. Шостим митрополитом Галицьким став Іван. Після його смерті (1401 рік) митрополія знову була скасована. Втретє відновлена у складі Литовсько-Руської держави у XV столітті.

Драматична історія Галицької митрополії стала ще одним свідченням того, як важко, долаючи всілякі перепони, доводилося українському народові відстоювати право на самостійність.

 

У галузі історичної науки доба Івана Мазепи дала цінні твори синтетичного характеру, що називаються козацькими літописами.

За шкільні підручники служили «Кройника» Г. Сафоновича 1672 р. та «Сінопсіс» І. Гізеля 1674 р., ряд новіших видань. Немале значення мали писання П. Кохановського 1681 р. і !Літописець» Л. Боболинського 1699 р.

Більшу вартість мають «Літопис Самовидця», доведений до 1702 р., правдоподібно полковника Ф. Кандиби, що працював при гетьманській канцелярії, а також «Дійствія» полковника Г. Грабянки.

Найвагоміше літературне і джерельне значення має «Сказаніє о войні козацькій» С. Величка - писаря генеральної військової канцелярії.

У всіх цих літописах червоною ниткою проходять соборницькі тенденції, спонукання до давніших державницьких традицій, підкреслення географічної, господарської і культурної окремішності українського народу.

Особливим патріотизмом відзначається праця Самійла Величка, в якій він називає Україну «маткою нашою, милою Отчизною». Об'єднавчою назвою усіх козацьких земель якраз і стає Україна.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.