Справа популяризації української культури в Українській державі — це річ природня, благородна і вдячна, та ще й конче потрібна з огляду на її драматичну долю, наполегливі спроби ворогів витіснити її з власної, Богом дарованої землі. Популяризувати багаті духовні надбання минулого й прагне НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОРТАЛ.

З погляду сьогодення особливо виразно розкривається доленосна роль вітчизняної культури. Саме вона вберегла український етнос від знищення у тривалий період бездержавності. Національна культура була єдиним притулком українства у той час, коли майже всі інші ділянки суспільно-громадського й політичного життя були дощенту зденаціоналізовані на догоду різноманітним колонізаторам.

Культура ніколи не існує в минулому часі. Усі її прояви завжди актуальні саме у даний період, незважаючи на час свого фізичного виникнення. У культурі органічно закладена сув'язь епох і поколінь, минуле присутнє в сучасному, сучасне закладене в минулому.

У часи лихоліття й занепаду життєдайні глибини культури, насичені мудрістю багатьох поколінь, дозволяють знайти розв'язання складних проблем і убезпечують від хибних кроків.

Українська культура покликана сповнювати цю місію і далі. Духовне оздоровлення нації - єдино можливе підгрунтя для економічного розвитку України, її політичної стабільності й соціального облаштування. Альтернативи цьому нема!

Українські січові стрільці показали себе однією з найдисциплінованіших частин австрійської армії у роки Першої світової війни. Та, насамперед, вони воювали за Україну!

У 1915-1916 роках УСС виявили зразковий героїзм у битвах із російськими частинами на горі Маківці в Карпатах, під Галичем та Бережанами, під час Брусилівського прориву. Хоча легіон УСС налічував 2,5 тисячі стрільців, але станом на осінь 1918 року через їхні лави пройшло понад 9 тисяч осіб. Січові стрільці не лише воювали, а й проводили просвітницьку роботу з населенням України та захищали його від свавілля влади. Згодом УСС стали основою Української Галицької Армії і боронили ЗУНР під час польсько-української війни 1918-1919 років.

Окремою сторінкою січового руху стала боротьба в складі армії Української Народної Республіки. Протягом 1917-1918 років у Києві було сформовано курінь Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця. Командування та особовий склад куреня відзначалося військовим професіоналізмом, високим рівнем дисципліни, політичною стійкістю та вірністю принципам.

Значення Січового стрілецтва в історії створення армії нашої держави важко переоцінити. Адже цей підрозділ був дійсно унікальним. Створення УСС стало першою спробою організувати сучасну українську національну армію, яка могла б захищати інтереси українців і звільнити їх від іноземного панування.

Сто років тому саме зусиллями цих добровольчих підрозділів відбулося відновлення нашої держави у вигляді УНР та ЗУНР.

Золота скіфська пектораль, виявлена на теренах України, є власністю нашої держави. Однак цей безцінний скарб, археологічна знахідка XX століття могла опинитися в Росії... На щастя, так не сталося. А що цьому завадило?..

14 квітня 1971 року два позаштатних співробітників Інституту археології Академії наук УРСР Борис Мозолевський та Олександр Загребельний прибули з Києва до Орджонікідзе Дніпропетровської області. Два місяці вони безрезультатно працювали над розкопками кургану Товста Могила. Аж поки 21 червня не знайшли там шедевр світового мистецтва. У кургані археологи розкопали два поховання - скіфської цариці і скіфського царя. Всього було знайдено майже 600 золотих прикрас. Але головна сенсація - пектораль.

Нагрудна прикраса скіфського царя (її виготовлення датується IV століттям до н.е.) важить 1 кг 148 г чистого золота найвищої проби і має 30,6 см у діаметрі. Знахідка стала світовою сенсацією і одним з культурних символів України.

Хоча якби вона була знайдена десятьма роками раніше, то, швидше за все, сьогодні б українською не вважалася. Якби не постанова 1963 року про створення так званої Золотої комори, яка зобов'язувала організовувати збір, зберігання і виявлення всіх золотих виробів, виявлених археологами на місцях їх знахідок. Отож пектораль могла б виставлятися у Москві чи Ленінграді. Хоча вже тоді вони чимало забрали в України і привласнили.

Та сьогодні золота пектораль зберігається у Музеї історичних коштовностей в Україні.