Останні новини

29 вересня українські православні християни вшановують святителя Кипріана - Митрополита Київського.

За одними даними - він був болгарином, за іншими - родом з Литви. Тривалий час жив на Афоні та служив у Константинопольського Патріарха, за дорученням якого у 1373 році прибув до Литви. Жив деякий час в Україні. Литовський князь Ольгерд запропонував його на посаду Київського Митрополита і, погодившись, Константинопольський Патріарх висвятив його в грудні 1376 року. Таким чином святитель Кипріан став Митрополитом українських та білоруських земель.

Він належав до найбільш освічених представників свого часу, знав декілька мов. Перекладав з грецької на слов'янську твори Отців Церкви, виправив слов'янський переклад Псалтиря та багатьох богослужбових книг. Займався літературною діяльністю.

Помер святитель Кипріан у 1406 році.

 

Оспіваний Олесем Гончарем в однойменному романі «Собор» (а це - Свято-Троїцький собор у місті Новомосковську на Дніпропетровщині) - диво-див сакрального зодчества.

Святиню спорудили 1781 року (без жодного цвяха) в козацькій Новоселиці. Нині Троїцький собор є винятковим мистецьким твором дерев'яної архітектури України, єдиним збереженим в Україні дев'ятидільним храмом, що належить до 100 найдревніших споруд світу!

Величну дерев'яну святиню наказав збудувати Петро Калнашевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі. Собор став останнім козацьким храмом, бо того ж року, коли було закладено його фундамент, імператриця Катерина II видала указ про скасування Січі.

Нині собор входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На відміну від більшості дерев'яних церков, Свято-Троїцький собор пофарбовано на біло, що робить його зовні схожим на кам'яну церкву. Ще однією особливістю храму є три престоли: центральний, освячений в ім'я Пресвятої Трійці; правий - на честь Святих апостолів Петра і Павла; лівий - на честь святителів Василія Великого, Івана Золотоустого і Григорія Богослова.

 

Подією виключної ваги у релігійно-духовному, культурному та політичному життя Галицько-Волинської держави було заснування 1302 року Галицької митрополії.

Сталося це з благословіння Царгородського Патріарха Атанасія на прохання короля Русі і князя Володимирії (Волинських земель) Юрія I - онука короля Данила Галицького. До складу цієї митрополії ввійшли Володимирська, Луцька, Перемишльська, Турівсько-Пінська, Холмська і Галицька єпархії. До того часу вся Східна Європа входила до складу однієї митрополії - Київської.

Першим Галицьким митрополитом став Нифонт, який помер 1305 року. Після його смерті Юрій I послав до Константинополя кандидатом на Галицьку митрополію ігумена Ратенського монастиря Петра, якого в патріархії вирішили поставити митрополитом Київським і всієї Русі, щоб у такий спосіб задовольнити усіх. Наступними Галицькими митрополитами стали Гаврило і Теодор. Однак 1347 року через домагання Москви Галицька митрополія була скасована. Проте вже 1371 року Царгородський Патріарх Філотей знову відновив її, поставивши митрополитом Антонія. Шостим митрополитом Галицьким став Іван. Після його смерті (1401 рік) митрополія знову була скасована. Втретє відновлена у складі Литовсько-Руської держави у XV столітті.

Драматична історія Галицької митрополії стала ще одним свідченням того, як важко, долаючи всілякі перепони, доводилося українському народові відстоювати право на самостійність.

 

У галузі історичної науки доба Івана Мазепи дала цінні твори синтетичного характеру, що називаються козацькими літописами.

За шкільні підручники служили «Кройника» Г. Сафоновича 1672 р. та «Сінопсіс» І. Гізеля 1674 р., ряд новіших видань. Немале значення мали писання П. Кохановського 1681 р. і !Літописець» Л. Боболинського 1699 р.

Більшу вартість мають «Літопис Самовидця», доведений до 1702 р., правдоподібно полковника Ф. Кандиби, що працював при гетьманській канцелярії, а також «Дійствія» полковника Г. Грабянки.

Найвагоміше літературне і джерельне значення має «Сказаніє о войні козацькій» С. Величка - писаря генеральної військової канцелярії.

У всіх цих літописах червоною ниткою проходять соборницькі тенденції, спонукання до давніших державницьких традицій, підкреслення географічної, господарської і культурної окремішності українського народу.

Особливим патріотизмом відзначається праця Самійла Величка, в якій він називає Україну «маткою нашою, милою Отчизною». Об'єднавчою назвою усіх козацьких земель якраз і стає Україна.

За часів гетьманування Івана Мазепи (1687-1708 роки) в українській архітектурі остаточно вирізняється стиль, що отримав назву «українського бароко» або «мазепинського бароко».

Історик-мистецтвознавець Дмитро Антонович назвав добу Івана Мазепи «другою золотою добою українського мистецтва» після великодержавної доби Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Перелік будівель Мазепинської фундації вражає: дослідники нараховують 12 новозбудованих і до 20 відреставрованих на його кошт храмів, а старшина після смерті Івана Мазепи в Бендерах навіть не змогла досконало підрахувати всього, що «він видав щедрою рукою у побожному намірі на будову багатьох церков і монастирів».

У дусі барокової мальовничості гетьман закінчує Спасівську церкву Мгарського монастиря. В цьому ж стилі на його кошт була збудована Богоявленська церква на Подолі в Києві і Миколаївський собор на Печерську. У стилі української дерев'яної архітектури збудовану церкву Всіх Святих над Економною брамою Київської лаври.

Опісля Іван Мазепа оновив Троїцьку церкву, яка була збудована ще у 1106 році князем Святополком і добудована митрополитом Петром Могилою.

Коштом Івана Мазепи збудовані п'ятибанні собори в Ніжині, Новгород-Сіверському, Прилуках, а також церкви при монастирях Воскресенському в Переяславі, Миколаївському в Батурині та церква Петра і Павла при Густинському монастирі.

Іван Мазепа також остаточно здійснив барокове оформлення Софії Київської, оновив і розширив Велику Лаврську церкву.

 

Підготував 

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.