СПАСИБІ, ПРОФЕСОРЕ!

(Картинки з життя)

Більшість вважає менеджмент обманом, а фахівців цієї галузі жорстокими людьми, які користуються довірою інших, маніпулюють ними. Не сперечаюся, є й такі. Але не всі! Залежить від того, які схеми і моделі застосовувати і як застосовувати... Описана нами подія - реальна, імена героїв - вигадані...

Професор психології випадково почув розмову студентів-менеджерів Ларрі і Роббі, у яких завтра прийматиме іспит.

Ларрі не вельми успішно вчився, та й вступив до вишу, аби вступити, не соромитися перед батьками, сусідами, приятелями... Ледь-ледь складав іспити. Задатки до навчання у нього були, однак не вельми старався. Роббі, навпаки, виявився відмінником. Але на останньому курсі навчання в інституті трохи «злякався» своєї майбутньої професії, хоча мав талант до неї.

Одного разу Роббі звернувся до свого однокурсника:

- Ларрі, тобі не здається, що наша професія доволі складна і жорстока?

- Чому ти так вирішив? Як на мене, то вона не потребує чогось особливого, а в майбутньому ще й гроші чималі принесе. Радій життю!

- Так, але вони здобудуться шляхом обману довірливих людей.

- Друже! Це на тебе щось не схоже. Ти ж - відмінник, і з місця проходження практики маєш позитивні відгуки... Чому вирішив враз усе полишити? Завтра, до речі, у нас іспит із психології. Іди краще і підготуйся.

- Ми психологію спеціально вивчаємо, щоб потім застосовувати знання на довірливих людях?..

- Дій, як знаєш!

І ось день іспиту. Все звично. В аудиторії професор викликає студента, ставить запитання, той відповідає (чи ні), професор занотовує оцінку у заліковій книжці, щось радить і... до побачення.

Тепер черга відповідати Ларрі. Той не зовсім упевнено розповідає про теорію когнітивного дисонансу.

- Недостатньо ви знаєте цей матеріал, самі ж бо відчуваєте, - не витримує екзаменатор.

- Так, я справді погано підготувався, буду відвертим з вами.

- Добре, що відвертим. Гаразд, давайте заліковку, поставлю вам трійку.

- Спасибі, професоре!

Тепер віч-на-віч розмова Роббі з професором:

- Розкажіть мені про процес навіювання, студенте.

- Вибачте, я не готовий, - ніяково відповів Роббі.

Професор взяв зі столу книжку і промовив:

- Прочитайте її, будь ласка, вона вас зацікавить. Я вчора випадково почув вашу розмову з Ларрі. Повторно на іспит прийдете наступного тижня. І також дякую за відвертість.

- Гаразд, професоре.

Як тільки Роббі вийшов з аудиторії, Ларрі відразу кинувся розпитувати:

- Як там, яку оцінку отримав?

- Наступного тижня буду перескладати іспит. Але професор дав мені прочитати ось цю книжку. (Показав однокурснику, а той і не глянув).

- Ти тримайся, не впадай у відчай! - побажав удачі Ларрі.

Друзі попрощалися, потиснувши один одному руки.

Роббі ішов додому таки похнюплений, занепокоєний. Здавалося, що нікого не бачить і не чує на вулиці. А було доволі людно і гамірно.

Удома відразу взявся за читання. З перших сторінок зрозумів, що професія менеджера - це не професія обманювати, маніпулювати думкою довірливих людей, а, насамперед, - дотримуватися своєї порядності й уміти переконувати, допомогти клієнтові знайти правильний вибір, не на шкоду йому. Адже знання можна застосовувати по-різному, і лихо, коли втратиш гідність, совість.

Наступного тижня Роббі пересклав іспит на відмінно та ще й отримав похвалу.

- Я вам пораджу, - сказав професор, - не залишати менеджмент. Упевнений, це - ваш шлях. Ви станете хорошим фахівцем у цій галузі.

- Дякую, професоре, за підтримку і розуміння!

...Час швидко спливає. Ларрі і Роббі вже й дипломи отримали, отож подалися у пошуках роботи. У престижному торговому центрі їм, звісно, відмовили, мотивували браком досвіду. Воно й не дивно. Адже хлопці - лише вчорашні випускники. Влаштувалися у бутику консультантами-продавцями одягу. Щоправда, одяг постачали не завжди якісний, та вони змушені були будь-що його продати.

Роббі й далі залишався чесним, совісним. Крім того, добре умів відрізнити підробку товару й оригінал. Недарма брендинг - була його улюбленою дисципліною в інституті. Він завжди застерігав покупців, щоб ті не викидали гроші на вітер. Міг сказати:

- Уподобані вами джинси, кофта не годяться. Підробка!

Ларрі навпаки обманював покупців, користався їхньою довірою, зрештою, як й інші працівники бутика.

Одного разу Ларрі гукнув:

- Роббі! Що ти коїш? Ти ж копійки зароблятимеш. Роби так, як і всі інші працівники.

- Ні! Я так працювати не хочу! Не можу!

- Не будь білою вороною!

- Можливо і так. Але ця група не є для мене референтною. Я дотримуюся поняття совісті. Пригадуєш з психології?.. Отож несу відповідальність за все, що продаю.

- І це мені говорить той, хто двічі ходив складати іспит з психології?!. Дурень ти, Роббі! - зухвало прокоментував Ларрі.

Тим часом у бутик навідався покупець. Підійшов до Роббі, щоб придбати джинси.

- На жаль, немає тут якісних, - застеріг Роббі. - Жодна річ не послужить вам довго.

- Дякую! Ви - доволі чесний! - відповів клієнт і залишив бутик.

- Ото й справді нерозумний! - подумав Ларрі на свого друга, але промовчав.

Через два дні бутик закрили. Причина - продаж неякісного товару та й ще якісь фінансові негаразди. Це дуже розчарувало Роббі. Сумний ішов додому, думаючи, на які кошти тепер житиме.

- Стривай, стривай! - гукнув до нього чоловік, якому він порадив не купувати джинси.

- Роббі зупинився, упізнав покупця і запитав:

- Щось трапилося?..

- Я є представником торгового центру, у який тебе свого часу не взяли, але ти чомусь мені запам'ятався. У твоїй порядності я ще раз переконався у бутику. У нас відкривають салон одягу, отож ходжу і вишукую відповідальних менеджерів-консультантів. Ти нам підходиш! Запевняю, одяг буде якісний, брендовий. Ні тобі, ні покупцям не доведеться перебирати товаром, тільки проконсультуватися, що краще личить. Приходь завтра вранці. Порекомендую тебе керівництву.

- Залюбки піду до вас працювати! - зрадів Роббі.

Йому й справді сподобалось нове місце праці. Головне, що не потрібно було обманювати покупців. Та й не хотів і не умів він цього робити.

Напередодні різдвяних свят центр організував презентацію нової колекції одягу, що надійшла у продаж. Проводити її зумисне довірили Роббі, як молодому і перспективному менеджеру. (Чи не різдвяна казка!). Відкриваючи презентацію, з-поміж іншого Роббі розповів, як свого часу засумнівався: чи доцільно бути менеджером?..

Урочиста частина завершилась. До втомленого і схвильованого (а втомленого через хвилювання, ще б пак!) Роббі зненацька підійшов професор психології. Серед безлічі покупців він і не побачив свого учителя.

- Я радий за тебе, друже, - похвалив професор. - Ти використав знання психології з хорошою метою.

- Це ви мене навчили бути хорошим менеджером і, головне, залишатися совісною людиною. Спасибі, професоре!

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.