22 липня вшановують Святого Панкратія, єпископа Тавроменійського.

Він був родом з Сицилії, належав до когорти перших християн, навертав язичників до Христової віри. За ревну працю на духовній ниві його призначили єпископом Тавроменійським. Загинув від рук розбійників приблизно 90 року.

Народна приповідка мовить:

- На Панкрата - добра повна хата.

А йдеться про те, що вже зібрано перший хліб.

Трапляється, що у цей день, або день перед тим чи опісля випадають великі роси і промокає поле. А це ускладнює швидке (принаймні, вчасне) завершення жнив. Тому просили Панкрата, щоб поле не замочив.

Кажуть:

- На Панкрата день ясний - тиждень буде теплий і сухий.

Тим часом господині вже заготовляли кріп, збирали насіння інших городніх культур.

Жнива — найважча і водночас найурочистіша пора для селянина...

Але у різних регіонах України є свої сроки дозрівання зернових культур. На Півдні вони збігаються зі святом Петра і Павла (12 липня), на Півночі починають жати аж після свята Іллі (2 серпня). Все залежить від кліматичних умов, географічного розташування регіону, якості землі (грунту). Україна - Велика!

Проте на більшості терен України кульмінаційна пора жнив припадає на свято Прокопа (21 липня). Підтверджують це і численні прислів'я та приказки:

- На Прокопа - жита копа.

- На Прокопа є в полі копа.

- Святий Прокіп нажав сім кіп.

- На Прокопа приготуйте плечі до снопа.

- Прокіп - половина жнив.

- Нажав половину - не вдавайся др перепочину.

Власне, вони наголошують, що жнива досягли свого апогею. А ще кажуть:

- Жнивну годину й роком не поправиш.

- День прогавиш - рік будеш бідувати.

- Не лінуйся жати, бо хліб будеш мати.

- Після жнив і дощ може падати.

Тому селянин, полишивши всі справи, брався за будь-якої погоди збирати зернові. Як правило, виходили у поле всією сім'єю. Впоравшись з роботою на своїй ниві, неодмінно допомагали іншим, зокрема старшим самотнім людям, дітям-сиротам. І це була безоплатна добровільна толока - «За так!».

17 липня вшановують святителя Андрія Критського.

Він народився у Дамаску. Спочатку служив ченцем в одному з монастирів, а згодом став архієпископом Критським. Прославився як чудотворець. Святитель Андрій також писав духовні пісні і релігійні повчання. Уклав покаянний канон, який співають під час відправи Поклонів. Помер достойник 713 року.

У народі цей день називають Літнього Андрія (очевидно тому, щоб не ототожнювати його з Андрієм Первозванним - Зимовим Андрієм, 13 грудня) і кажуть:

- Коли на Літнього Андрія місяць у барвах («грає кольорами») - на врожай.

- Нічне небо без зір - на дощ. Але він дарує добру надію на врожай городини.

- На Андрія випав дощ - зерно буде у багнюці.

- На Літнього Андрія озимина наливається, гречка піднімається, як і батенько-овес у жупані.

Нагадували:

- Швидше жати до обніжка (неорана смуга землі між ланами), то буде пирогів повна діжка!

12 липня — свято Всехвальних Верховних Апостолів Петра і Павла. Має воно й аграрний зміст. Завершилася Петрівка, у розпалі жнива. Час розрахуватися з пастухами за половину сезону...

У народі кажуть:

- Молоде бабине літо тільки до Петра, а від Петра настає красне літо.

- Жнива на Петра, голод коло Різдва.

- На Петра і Павла зозуля перестає кувати, бо мандриком вдавилася.

- Дощ на Петра - сінокіс буде мокрий.

- Дощ на Петрів день - врожай на городину непоганий; два - добрий; три - врожаю багато.

- Зірниця після Петра хліб зорить.

- Петро святий із серпом стоїть.

- Петро святий жито зажинає.

- На Петра у дворі пусто, а на полі густо.

- На Петра й душа тепла.

- У день Петра дощ - жито, як хвощ.

- Петро з колоском - Ілля з колобком.

- Молока на Петра відерце, а по Покрові - глек.

- Петро і Павло на півгодини день скоротили.

- Після Петрового дня - красне літо, зелений покіс.

- Сльота на Петра - далі влітку буде багато болота.

- Соловейко співає до Петра. А якщо ще почути його голос опісля свята (як і голос зозулі), то осінь буде теплою.

- Спека на Петра - на Різдво буде мороз.

- Йшло до Петра, а тепер до Різдва.

- По Петрі - по теплі.

У цей день широко вітали іменинників, адже Петро і Павло - доволі поширені серед українців імена, справляли храмові свята.