6 липня — свято Агрипини-травниці. Це особливий день для знахарів. Адже цієї пори народні зцілителі починали заготовляти купальське зілля. Так називали всі лікарські рослини, зібрані у липні.
У саме свято Різдва Івана Хрестителя-Предтечі (Івана Купала, 7 липня) такого не робили, бо це вважалося гріхом. Насамперед потрібно було відвідати церкву і присвятити час молитві. Не збирали зілля на Петра і Павла (12 липня); у неділю рано також зілля не копали. За народними повір'ями таке чинили лише «чорні знахарі». Були і є свої кодекси честі, моралі у народних зцілителів!
А збирали у липні травознаї вербену лікарську, дурман, гірчак, сухоцвіт болотяний, мелісу, руту запашну, любисток, звіробій, календулу, ромашку, нетребу, спориш, пагони хвоща польового... Йшло для приготування ліків і листя липи, яка вже відцвіла.
Звісно, цвіту папороті знахарі не шукали. Це - лише доволі цікава романтична легенда. Хоча, насправді, папороть також належить до лікарських рослин.
Натомість заготовляли листя алтеї лікарської. Його товкли з качиним або гусячим жиром (1:10), щоб упродовж року лікувати гнійні рани, нариви. А свіже запарене листя використовували у вигляді компресів для зняття запалення, зменшення пухлин.
Зібрані квіти очанки вішали букетами за сволоком. Засушений збір запарювали (1 столова ложка подрібненої рослини на 300 мл окропу) і промивали хворі очі, зокрема лікували кон'юнктивіт, запальні процеси...