Останні новини

Першим весняним святом у народному календарі українців вважається день Явдохи (14 березня; а за старим стилем — 1 березня).

Були упевнені, що Явдоха остаточно сповістить, якою буде весна. Народні прогностичні прикмети стверджують:

- На Явдохи капає зі стріхи — зима ще протримається.

- Якщо на Явдохи сонячно, то буде врожай на огірки, а коли дощ, то літо буде тепле, але мокре (з частими грозами).

- Новий місяць на Явдохи появиться з дощем — бути мокрому літу.

- На Явдохи гарний день — треба сіяти льон.

- Якщо на Явдохи біля порога калюжі води — на щедрий медозбір.

- Рано прилетіли граки (ще до свята Євдокії — так за церковним календарем) — на ранню весну.

Цієї пори очікують повернення з вирію багатьох птахів: лелек, журавлів, диких качок, гусей... Щастям було побачити у небі жайворонка, бо міцних морозів вже не буде.

На Південній Україні спостерігали, чи прокинувся бабак, виліз з нірки і тричі свиснув, закликаючи весну. “Бабак прокинувся і не хоче вертати до нірки — весна не забариться”.

Тарас ЛЕХМАН.

22 березня у церквах східного обряду вшановують Сорок святих мучеників Севастійських. У народній традиції українців за цим днем закріпилася назва — Сорок святих.

Загалом, у християнстві, а ще раніше (до його прийняття) — у дохристиянських віруваннях східних слов'ян число “сорок” мало доволі символічне, навіть “магічне” значення.

Вважають, що на Сорок святих сорока починає будувати гніздо і кладе сорок прутиків. Отож з'явився вислів: “На Сорок святих — сорочин день”.

Дівчата на Сорок святих готували для парубків по сорок вареників з картоплею і сиром. Сир додавали, якщо не припадав на це час Великий піст. (Тут слід врахувати 13-денну різницю між старим і новим літочисленням).

Відразу після величного свята Благовіщення Пресвятої Богородиці церква відзначає Собор Архистратига Гавриїла (8 квітня). У народні побутують інші назви — Благовісника (саме він сповістив Діві Марії благу вість, що та народить Сина Божого), Гавриїла, Гаврила (остання, погодьтесь, доволі панібратська). Його, як і Святого Архистратига Михаїла та Святого Пророка Іллю, вважали громовержцем — покровителем блискавок та грому, зокрема весняних. Отож, “щоб Гаврило хати не спалив”, всіляко намагалися задобрити Святого, насамперед молитвою, строгим постом. Зрештою, у ці дні ще триває Великий піст.

А щоб самому убезпечитись від стихії (“гніву Божого”, “кари Божої”), вдавалися до різноманітних дійств: запалювали страсні свічки, які освячували у Чистий четвер, або стрітенські свічки-громниці, обкурювали хату свяченим зіллям, кропили помешкання йорданською водою.

Важлива віха землеробського календаря українців — церковне свято Благовіщення (7 квітня; за старим стилем — 25 березня). До цього дня лелеки вже прилетіли з вирію і почали вити гнізда. А над полями з'явилися жайворонки. За теплої погоди із кубел вилазять плазуни. Остаточно вони прокидаються від зимової сплячки, за народними повір'ями, у день Руфа (21 квітня). Якщо ви побачили у день Благовіщення вужа чи гадюку, то морозів уже не буде, а інакше: “На Благовіщення може замерзнути вода в діжчині”.

І тільки після цього свята можна було розпочинати польові роботи, адже “Бог землю поблагословив на плодоріддя”. Вірили: від Введення (4 грудня) до Благовіщення землі не можна чіпати, бо гріх великий скоїш; земля відпочиває, набирається сили. Попри перестороги (марновірство) на піщаних грунтах господарі розпочинають роботи раніше.

У саме свято відразу після церковної відправи дівчата йшли по джерельну воду і шукали первоцвіт. Хто знайшов — радів, адже цього року неодмінно прийдуть свати. Зберігали квіти аж до Великодня. Якщо первоцвіт не зів'яв — життя буде довгим і щасливим у шлюбі.

У часи Великого посту, туги, мов промені яскравого світла, виділяються два особливо величних і радісних свята, коли піст, власне, послаблюється. Це — Благовіщення та Вербна неділя, яку ще називають Квітна, Цвітна, Шуткова. Саме вона нагадує мирянам про наближення світлого Христового Воскресіння. Велидень прийде за тиждень.

Згідно з християнським вченням у цей час Христос-Спаситель в'їжджав до Єрусалиму на ослику, а люди встеляли перед Ним дорогу пальмовим гіллям. В Україні його замінили вербовігалузки, які розпускаються ранньою весною. Відтак — у неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд їх освячення. А напередодні, у суботу, рано-вранці діти і дівчата йшли у гай заготовляти вербу. До речі, дівчина тільки тоді йшла за вербовим гіллям, коли у хаті все прибрано. Отож доводилося братися до праці ледь не опівночі...

Освячену вербову галузку наділяли чудодійною, магічною силою. Її використовували у народній медицині, готуючи узвари або настоянку від головного болю. Втім, навіть не освячена верба добре лікує!

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.