Осінь — весільна пора. Так-так! Саме восени українці найчастіше справляли весілля, коли впоралися з сільськогосподарськими роботами. Цій урочистій події передували запросини, або ж запрошення гостей.

Їх проводили у неділю зранку, але після завершення відправи у церкві - за тиждень-два до самого весілля. Батьки молодого і молодої виряджали дітей у супроводі бояр та дружок просити гостей на весілля. Діти насамперед вклонялися батькам і просили благословити.

Зокрема молода у національному вбранні, прикрашена квітами та стрічками (вінком), у супроводі дружок обходила хати й дарувала господарям печиво-шишки, тричі вклонялася, просила благословення і примовляла:

- Просили вас мама і тато, і я вас прошу на весілля...

Аналогічно чинив і наречений, але без печива-шишок.

Цей звичай не був повсюди однаковим. У південних регіонах України найчастіше запрошував на весілля сам молодий, у Карпатах це робили спеціальні посередники - звачі, на Поділлі наречений і наречена ходили на запросини разом.

Як правило, запрошували близьких і далеких родичів, хресних батьків, сусідів, друзів та знайомих, а у невеликих селах - усіх мешканців.

На годилося запрошувати на весілля (а лише вклонятися, просити благословення) випадкових перехожих. Це відобразилося у прислів'ї: «Просили по дорозі, щоб не були на порозі...».

І таке: якщо весілля справляли на Покрову (14 жовтня) чи перед Покровою, то інколи для запросин обирали 30 вересня - свято Віри, Надії, Любові і Софії, щоб молодята жили за цими християнськими чеснотами.

28 вересня вшановують Святого величкомученика Микиту — готського священика. Він виконував свою місію на берегах Дунаю і загинув за Христову віру 378 року.

Народні фенологічні спостереження підказують, що в цей день відлітають журавлі у вирій, принаймні, починають відлітати. Тому день Микити ще називають початком журавлиного лету і кажуть:

- Журавлі восени збираються на болотах - невдовзі відлетять.

- Микита і Ярина (її вшановують 1 жовтня) кличуть журлалів у вирій.

- Журавлі полетять на Микину - Покрова буде морозна; якщо не полетіли - зима прийде пізніше.

- Чим пізніше летять журавлі - тим пізніше прийде зима.

- Журавлі летять у дощову погоду - далі осінь буде дощовою; за теплої погоди - осінь буде теплою, приморозки забаряться.

- У небі чути голосне курликання журавлів (навіть за теплої сонячної погоди) - до дощу; тихе - буде добра погода.

- У дощовий день журавлі летять мовчки - невдовзі випогодиться (і навпаки).

- Журавлиний ключ широкий - на безвітряну погоду; вузький - буде вітер.

- Відлетіли журавлі - через три тижні чекай перших міцних морозів.

- Журавлі відлетіли, але ягоди журавлини на спомин лишили.

Українці з сумом проводжають журавлів у вирій і бажають їм щасливого повернення додому весною, бо люблять цих птахів. Невипадково вони оспівані у піснях, про них розповідається у казках, легендах. Образ журавля - це образ доброго, щирого, мудрого, розсудливого птаха, який палко любить свою землю.

27 вересня - свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього; у народі - Здвиження. За церковними постулатами - це строгий пісний день.

Зі свято народна традиція пов'язує особливі зміни в природі. Зокрема здвиг Землі з літа на зиму та поступове завмирання активного життя в лісах, на полях і лугах, у водоймах. Залягають на зимову сплячку звірі, плазуни. Доцвітають останні осінні квіти. Лише хризантеми, навіть у морози, ще будуть милувати людське око своїми барвами, тішити людське серце. Яких тільки кольорів вони не набувають! Птахи масово відлітають у вирій, а деякі вже давно покинули рідні терени. Першою полетіла зозуля. За народними уявленнями у неї зберігаються ключі від Вирію (Буян-Острова) - теплої країни, де живуть птахи взимку.

Колись цієї пори чоловіки домолочували на токах хліб. Тепер це відразу роблять комбайни - косять і молотять.

Починаються осінні поминки померлих. Давніше такі ритуальні дійства уособлювали з «проводами Природи на зиму».

До Воздвиження господарі намагалися зібрати на городі й у полі весь хмиз і спалити його (звісно, крім того, яким накривають кіпці з овочами - картоплею, буряком...). Таким прагненням хотіли «прогнати, спалити лихого».

У народі кажуть:

- Здвиження землю движить до зими.

- Мороз на Здвиження ще не обіцяє раннього приходу зими. Отож, мужику не біда!

- Дощ на Здвиження - буде мокрою друга половина жовтня.

- Ліс ліс раніше оголяється - тим буде тепліше взимку.

- Дерево тримає листя - чекай холодної зими.

- Прийшло Здвиження - думай про рукавиці.

26 вересня — вшанування Святого мученика Корнилія, римського сотника, згодом єпископа Кесарії, який загинув у I столітті.

Після Зішестя Святого Духа, коли апостоли почали проповідувати Христове вчення, Корнилій одним з перших прийняв Святу віру і став разом з ними поширювати Слово Боже. Про нього знаходимо відгуки у текстах Святих апостолів Луки і Павла.

Після мученицької смерті його мощі прославилися численними чудами. Люди молилися біля гробу Корнилія, аби зцілитися від недуг фізичних і духовних. Та згодом з різних причин про цей гріб забули. З Божого провидіння його віднайшли аж у IV столітті.

Церква назвала Корнилія рівноапостольним.

У народі кажуть:

- Після Корнилія корінь в землі не росте, мерзне.

- На Корнилія впала паморозь на квіти - бджолам не гудіти.

- До Корнилія відцвів верес - тепла не чекай.

- На Корнила густі хмари попливли по небу низько - буде дощ і холод аж до Покрови.