Останні новини

Святих мучеників-християн, лікарів-безсрібників, що не брали плати за лікування, Кузьму і Дем'яна (були вбиті через заздрощі лікарем-язичником у 284 році) церкви східного обряду вшановують двічі протягом року — 14 липня та 14 листопада. Однак у народному побуті українців святкування Кузьми і Дем'яна восени було більш поширеним, ніж влітку. Не дивно, адже господарі вже не зайняті нагальними аграрними роботами. Тож і храмові свята справляли на “Осінніх” Кузьму і Дем'яна, а не на “Літніх”. Церков, освячених на їхню честь, в Україні доволі багато.

За стародавнім звичаєм сільської молоді у цей час відбувалася перша складка дівчат курами, визначали: чия курка вгодованіша, жирніша і смачніше приготовлена. На такі вечері дівчата неодмінно запрошували парубків, відбувалися ближчі знайомства.

Як це не парадоксально звучить, але вважали, що не Святі Кузьма і Дем'ян опікуються курами, а навпаки — кури опікуються... святими достойниками. Підставою для цього, мабуть, стало те, що курка як символ щастя, плодючості, обов'язково присутня на багатьох весільних церемоніях і, звичайно, як їжа на весільному столі — печена, смажена, у бульйоні...

Церковне свято Віднайдення і поклоніння оковам (веригам) Святого апостола Петра (29 січня) не належить до найвеличніших, але воно є доволі знаковим у народному календарі українців, і називають його — днем Петра Вериги. (Таке панібратство зі святими у народних традиціях звичне, але за цим — жодної зневаги).

Саме з цього дня селяни, особливо мешканці лісових зон, починали заготівлю деревини для будівництва житла, спорудження господарських приміщень, здійснювали “просіку лісів” - очищення ділянок, які згодом ставали орними площами. Хмиз, дрібну непромислову деревину брали на дрова, а попелом підживляли грунт.

Вважалося, що о цій порі дерево ще міцно спить, до весни — далеко, тому не чує болю, коли його рубають... Отаке шанобливе ставлення наших предків до природи, всього живого!

25 грудня церкви східного обряду вшановують Святого Спиридона, єпископа Тріміфунтського, який народився на острові Кіпр. Помер близько 348 року.

У народі цей день називають Спиридоновим, або ж святом Спиридона-Сонцеворота, бо “сонце переходить на другий бік” (ближче до літа) і, за спостереженнями, цей день часто буває найхолоднішим у грудні. У давнину на свято Спиридона намагалися не працювати, щоб “миші соломи не їли”, обкурювали ладаном чи пахучим троїцьким зіллям хату, аби нечиста ішла геть. Нічого не свердлили, бо черв'яки точитимуть дерево і те, з якого хата збудована, і ті фруктові дерева, що ростуть у садку. Так багато пересторог, що хоч сиднем сиди у хаті і не показуй носа за поріг...

Народні прикмети стверджують:

- Від Спиридона сонце пішло на літо, а зима — на мороз.

- Спиридон-Сонцеворот небо плечима підпирає і дня добавляє. (Адже минуло свято Анни, 22 грудня, з її найдовшою ніччю у році).

- На Спиридона-Сонцеворота хоч на гороб'ячий скік, та таки дня прибуде.

- Якщо на Спиридона ніч ясна, то зима буде холодна, а літо спекотне; якщо темна ніч — далі зима буде тепла, а літо буде похмурим, з дощами.

- Як день збільшується — повітря на землі холоднішає.

Як поминали померлих у давніші часи? Мова не тільки про молитву, заупокійну Службу Божу, відвідування могил. Хоча це, безсумнівно, є найважливішим та найнеобхіднішим у християнській практиці! Так от, здавна в українців неодмінною поминальною стравою на столі було коливо — різновид куті. Але це аж ніяк не означає, що споживали його тільки на різдвяні свята, зокрема, у Святий Вечір.

Без колива, казали, не буде поминок! З нього починали поминальний обід відразу після поховання спочилого у Бозі, на дев'ятий і сороковий дні, на роковини смерті, а також в окремі поминальні дні, наприклад, у Переддмитрову суботу. Трпаляється, що на поминках споживають його і тепер.

Для приготування колива (це ще відомо з XIX — початку XX століття) пшеницю або ячмінне зерно, яке не дробили, варили до готовності, щоб було доволі м'ягким, охолоджували і поливали ситою або не дуже солодким цукровим сиропом. На Північній Україні і Полтавщині замість зерна брали печений у домашній селянській печі білий хліб, булочки, дрібно кришили у миску і також поливали ситою або цукровим сиропом. І це вважалося коливом.

9 січня церкви східного обряду вшановують Святого Первомученика Архидиякона Степана. Він першим з християн віддав життя за Ісуса. Його закаменували...

Ймовірно, що він був одним із 70-ти апостолів Христових. Після Вознесіння Господнього Степана обрали на диякона, в обов'язки яких входило всіляко допомагати убогим, опікуватися ними (серед них - і перші християни), що чітко сказано у Діяннях Святих Апостолів (розділ; вірші 1-6).

Служіння на ниві Господній Архидиякона Степана виявилось доволі плідним. Через те він зазнав багатьох переслідувань з боку деяких юдеїв, особливо їхніх духовних провідників, бо проповідував Христову науку, що ставало загрозою для юдейських традицій. Степан мужньо обороняв Христову Віру й відкидав усі звинувачення, що ще більше непокоїло суд. Сліпа Феміда виявилась безжальною, а питання про його страту вирішили заздалегідь, хоч його тверджень ніхто спростувати не міг.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.