Останні новини
28 жовтня 2024
28 жовтня 2024

 

 

Українці завжди любили й уміли ярмаркувати. Це не тільки продаж товару, купівля необхідного, а й обін новинами (щоправда, часто такі «новини» виявлялися побрехеньками, чутками), нові знайомства, цікаве та веселе спілкування.

Ярмарки, як правило, організовували у великих і малих містах та містечках (були свої ярмаркові площі) напередодні важливих церковних свят і храмових празників. А  ще практикувались сезонні ярмарки. Наприклад, восени організовували овочевий ярмарок, на якому селяни продавали міщанам власноруч вирощені овочі та фрукти – картоплю, червони буряк, моркву,  капусту, редьку, перець, цибулю, часник, гарбузи, дині, яблука, груші... Чого там тільки не було! Окремо продавали пшеничне та житнє борошно з нового врожаю. Усе добро зважували на півпуди, пуди, корці... Курочки, півники, качки, гуси також очікували на покупця.

Ціни, звісно, залежали від якості товару. Але на продаж господар завжди виставляв усе найкраще. Перед реалізаією сільськогосподарської продукції, живності власники товару домовлялися про орієнтовні ціни, щоб не зашкодити один одному: не знижувати і не завищувати.

Інколи такі овочеві ярмарки перетворювалися на імпровізоване театральне дійство, яке називали святом осені, овочів, врожаю... Господарювали на ньому Хазяїн Гарбуз і Господиня Диня. Для цього обирали чоловіка і жінку, схильних до повноти.

Не без того, щоб батьки дітей на виданні не шукали собі майбутніх сватів, бажано хазяйновитих і багатих, аби згодом одружити дітей (часто це робили без їхньої згоди), а парубки і дівчата тим часом уже самі підшукували собі пару...

На виручені кошти від торгу купували обнови (новий одяг, взуття), подарунки для близьких, необхідний сільськогосподарський реманент, дітям – смаколики...

Тарас ЛЕХМАН

 

 

14 вересня – свято Всемірного Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Реліквію віднайшла у IV столітті у Єрусалимі цариця Олена. Цього дня миряни часто повторюють: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святоє Воскресеніє Твоє славимо!».

У народі свято називають Здвиженням. За фенологічними спостереженнями, з цього дня птахи масово відлітають до вирію, настають похолодання, поступово завмирає рослинність, у землі вже не розвиваються коренеплоди, «земля на Здвиження ближче до зими движеться». Змії збираютьс на зиму у кубла, шукають зручне і затишне місце під коріннями дерев, пеньків, під великими каменями, тож краще на плазунів не натрапляти, бо вони стають надто агресивними.

Народні прикмети:

-На Здвиження холодно, падає дощ – кінець бабиного літа.

-Якщо на Здвиження вдарив мороз, то на Покрови може випасти сніг.

-Масовий відліт птахів – до ранньої зими.

-На Здвиження тепло, літає довге павутиння – зима забариться в гості.

-Після Здвиження настає «другий етап осені», мокрої, холодної.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

11 вересня день вшанування Святої Теодори Олександрійської. Деякі історики Церкви стверджують, що її життєпис – це лише легенда. Юнкою вона перевдягнулася у чоловічий одяг і...  вступила до чоловічого монастиря. Усіх дивувала своєю послушністю та праведністю, більшість часу проводила у молитвах. І тільки під кінець її життя розкрилася таємниця. Інші дослідники наполягають, що це збірний образ.

Та як би там не було, але народний календар українців говорить про таке:

-Якщо у цей день спостерігається масове опадання листя з кущів і дерев (вереснева заметіль), його зриває сильний вітер, то зима прийде рано.

-Багато раннього листя на землі – багато раннього снігу.

-Багрянцем вкрилися ліси – скорої зими жди.

-Якщо на луках у долинах і край водойм ще багато зеленої трави (корова напасається) – зима не буде тривалою.

-На стовбурах дерев з північного боку багато зеленого моху – далі осінь буде мокрою; поруділий мох – сухою.

-Цвіркуни рано оселилися у хаті, ховаються у щілинах, а ввечері цвіркочуть, сюркочуть – до ранньої і холодної зими.

-Викопана картопля вкривається у льосі цвіллю (навіть, якщо її перед тим належно просушили на сонці чи у добре провітрюваному приміщенні) – чекай мокрої зими з частими відлигами.

Тарас ЛЕХМАН

 

8 вересня – велике церковне свято Різдва Пресвятої Богородиці, яка народилася у сім’ї Праведних Йоакима й Анни, коли ті, упохилому віці, вже засумнівалися, що матимуть дитину. Аля для Бога нема нічого неможливого .

Значиміть свята для християн у тому, що Діва Марія згодом від Непорочного Зачаття народила Ісуса Христа, Сина Божого, Спасителя людства і стала Богоматір’ю. Християни відзначають це свято, як день, коли почали здійсюватися заходи Божі щодо спасіння роду людського від підступних витівок лихого диявола.

Звертаючись у молитвах до Неї, ми воднчас молимось і до Господа нашого, в обох просимо ласк і заступництва. Часто у таких проханнях звертаємось до Господа через посередництво Пресвятої Богородиці.

Цей день (Друга Пречиста) не менш важливий і в народному календарі українців. Зокрема, починали засилати старостів, а дехто вже справляв весілля. Молодь все частіше збиралася на вечорниці, адже впоралися з основними роботами на полі тагороді, стало більше часу для дозвілля.

Народні прикмети:

-На Другу Пречисту похмурий день і туман, падає дощ – встановиться мокра погода.

-Як Друга Пречиста заплаче, то цей дощ надовго.

-Сонячно і тепло – осінь ще потішить теплом.

-Журавлі летять низько, швидко і мовчки – чекай стійкої негоди.

За давніми синоптичними спостереженнями, на Другу Пречисту таки любить падати дощ.

Тарас ЛЕХМАН

 

Восени, після того, як на полях і городах зібрали аграрні культури, господарів очікує ще одна турбота – позбутися бадилля від них і бур`янів, що залишилися.

Як правило, їх громадили у купи і спалювали, а попіл (добра піджива для грунту) розсівали по грядках. Тепер, з відомих причин, «непотріб» доводиться утилізовувати. Безперечно, частину сухого бадилля використовували для утеплення кіпців, у яких зберігали на зиму овочі; ним накривали льохи.

Водночас пильне око селянина спостерігало:

-Якщо дим стелиться у північному напрямку (адже тоді дме південний вітер) – на суху погоду; у південному – на мокру; так само у східному; у західному – ще буде тепло.

-Дим стелиться низько по землі – буде дощ; піднімається вгору –  на суху погоду.

-Бадилля у вогні ледь тліє, димить – буде волога погода; потріскує у вогні, летять іскри – буде суха.

-На стійку суху погоду вказує червоний колір багаття; синій (голубий) – буде волога.

-Вогонь яскраво горить – у найближчі дні дощів не буде.

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.