11 травня – свято Мокія.

У розпалі аграрні роботи. Вже посадили частину городину, засіяли у святу землю насіння сільськогосподарських культур... Усе потребує вологи. Якщо не було дощу, то просили його у преподобного Мокія. (Зважали на певну спорідненість слів: Мокій – мокро -  змочити, намочити...).

Марновірні люди навіть вдавалися до магічного дійства. У ніч на Мокія, якщо не падав дощ, зволожували у річці рядно і стелили його а грядці, аби таким чином викликати жаданий дощ. У Карпатах зверталися до мольфарів, які «уміли закликати дощ».

Добре, коли на Мокі випав хоч дрібний дощик, бо тоді дощитиме (нехай, навіть, з перервами) протягом сорока днів. Буде благодать для землі і рослинності. Посуха може спричинити голод.

У народі кажуть:

-Травневий дощ – золото з неба.

-У травні земля волога – не залишишся без хліба.

-Сім дощів у травні – подвійний врожай, вродить більше, ніж треба...

-На Мокія повний місяць – очікуй дощової погоди.

-Вдень було хмарно, але не випав дощ, тоді випаде вночі.

Тарас ЛЕХМАН

10 травня – свято апостола Симона Зилота, одного з 70-ти учнів Ісуса Христа.

Починаючи з цього дня, знахарі заготовляли весняні лікарські рослини, бо вважали, що на Зилота зілля набуває особливої чудодійної сили. Збирали медунку, конвалію, кульбабу, конюшину, цвіт акації, каштана... Ледь чи не кожен знахар мав свої потаємні місця заготівлі чар-зілля, про які нікому не розповідав, але, при нагальній потребі, ділився зібраним зіллям з іншими знахарями.

Вся робота починалася з молитви, примовляння (замовляння), аби рослини принесли ще більшу користь людині, допомгли подолати важкі хвороби.

На заготівлю лікарських трав ішли рано-вранці, допоки сонце не зійшло. Як тільки спадали перші росинки, починали збирати. Ніколи не брали надміру, берегли кожне зіллячко. До такої праці часто залучали дітей. Досвідчені знахарі передавали їм свої знання і навики, розповіді часто супроводжували легендами. Траплялося, що зібрану рослинність освячували у церкві або вдома кропили свяченою водою.

У народі кажуть:

-У Зилота своя турбота.

-Збирай зілля на Зилота!

-На Зилота святе зілля росте.

Тарас ЛЕХМАН

9 травня – свято Перенесення мощей Миколая Чудотворця з Мир Ликейських, де місцю поховання загрожувала руйнація з боку сарацинів, до італійського міста Бар. Подія сталася в ХІ столітті. На місці перепоховання Святого Достойника спорудили величну базиліку.

У народі свято називaають Літнім (Теплим) Миколою. Цього дня господарі вперше за сезон виводили коней на вигін. На луках вони паслися всю ніч, адже вже вдосталь молодої трави. Жартували: «Літній Микола водить коней довкола». Перед тим їх кропили свяченою водою.

Серед маловідомих звичаїв – коням злегка підстригали гриви і кінчики хвостів, щоб вони слухняними були, неполохливими, здоровими і працьовитими, трималися господарів. Підстрижені кінські волосини знахарі використ овували по-своєму. Їх спалювали, а попелом посипали ділянки шкіри, уражені екземою.

У народі кажуть:

-Прийшов Літній Миколай – коней випасай!

-Коні добре пасуться – робота спориться.

-До Теплого Миколи не можна купатися у водоймах.

-Літній Микола теплий, а Зимовий завжди холодний.

-Літній Микола зелений, а Зимовий білий.

Тарас ЛЕХМАН

Цьогорічне свято Переполовинення П’ятидесятниці християни відзначають 6 травня. Воно не належить до великих церковних свят, є «рухомим». Завжди припадає на середу, на 25-тий день після Великодня, Воскресіння Христового. Стільки ж часу залишається до величного свята Зіслання Святого Духа.

Для когось Переполовинення – це слушна нагода спробувати осмислити швидкоплинність часу, бо, здавалося б, тільки вчора ми святкували Великдень; хтось дякує Богу за кожний прожитий день, кожну прожиту мить.

Обрядовою стравою на Переполовинення П’ятидесятниці вважалися варені яйця, як нагадування про Великдень.

6 травня також вшановуємо Йову Многостраждального, старозавітнього праведника, сина Авраамового брата Нахоря, який жив в Арабії.

Народні прикмети:

-Якщо на Йови повний місяць – на Трійцю може падати дощ.

-Густий туман і він довго не падає – далі травень буде вологим.

Тарас ЛЕХМАН