Останні новини
26 червня 2022
26 червня 2022
26 червня 2022



22 травня — свято, приурочене до дня перенесення мощей Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. З цієї нагоди Папа Римський Урбан II в XI столітті узгодив обрядову відзнаку свята. Але за своїми урочистостями воно поступається вшануванню Святого Миколая 19 грудня. У народі травневе свято називають днем Літнього Миколи. Він символізував початок випасу коней на лугах.
Перед тим господарі збиралися біля церкви, приводили своїх коней, а священик читав молитви і скроплював гривастих помічників людини свяченою водою, благословляв господарів.
Випасали коней звечора і до світанку. Вдень «запрягали їх до праці». Для випасу винаймали пастухів, або ж господарі самі пасли по черзі. Найчастіше пастухами ставали хлопці-підлітки. Власники коней справно розраховувалися з ними за труди. Не така вже й легка ця робота. Пасти доводилось і під час грози, блискавиць, буревіїв, ураганів... Та найгірше, коли в цій місцевості водилися вовки. Вони насамперед нападають на беззахисних лошат. Відлякували сіроманців здебільшого вогнем (смолоскипами). Мисливських рушниць підліткам не давали. Зрештою, мало хто їх мав. Отож пастухи часто наражалися на небезпеку.
З народних висловлювань:
- До Літнього Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.
- Як на Літнього Миколи тепло, то й середина літа буде теплою.
- До Літнього Миколи у водоймах не купаються.
- Держи сіно до Миколи, то не побоїшся зими ніколи.
- Прийшов Літній Миколай - коней випасай.
- Від Миколи до літа ще може бути дванадцять приморозків.
- Не побачиш на Миколи колосу - будеш без хліба.
- Добре, коли Микола хвалиться високою травою.
Тарас ЛЕХМАН


18 травня вшановуємо Святу мученицю Ірину. Старовинні життєписи святих оповідають, що вона була донькою македонського князя. В апостольських часах стала християнкою. Охрестив її один з учнів апостола Павла. Згодом вона навернула до Святої Віри своїх батьків. Загинула мученицькою смертю наприкінці I - початку II століття. Інших достеменних відомостей про неї не збереглося.
З народних фенологічних спостережень і практичних порад:
- На Ірини цвіте декоративна калина.
- Якщо на Ірини роса - буде добре для вівса.
- На Ірини погану траву викидають з поля геть.
- На Ірини вранці (до сходу сонця) або ввечері висаджують капусту. Добре, коли випала роса, бо тоді капуста добре вродить.



- У другій половині травня літо стоїть на порозі і проситься у гості.
- Травень буяє - літо закликає.
- Кінець травня дощовий - літо буде грозове.
- Сухий травень - посушливе літо.
- Травень літо предвіщає, до роботи закликає.
- Шишок на сосні багато - врожай на ячмінь.
- Суниця вже червоніє - не сій проса, бо не доспіє.
- Хрущі літають з дзинчанням - до ясної погоди.
- Багато хрущів - будуть рясні проса.
- Увечері «хрущі над вишнями гудуть» - наступного дня буде тепло.
- Дуб розвивається - буде похолодання.
- Ластівка цієї пори день починає, а соловей кінчає.
- Ранковий туман - на потепління.
- Погода похмура і холодна прояснюється до ночі - ще будуть похолодання.
- Птахи збудували гнізда на сонячній стороні - буде холодне літо.
- Прийде літо - буде розмаїто...


6 травня — свято Юрія, якого у народі вважають покровителем домашніх тварин і... пастухів. Також він «приятель» усіх лісових, польових звірят.
За звичаєвим правом, до Юрія, якщо дозволяла погода, можна було вільно випасати корів, кі, овець будь-де. А з настанням свята вже заборонялося робити це на місцях сінокосів. Отож на Юрія споряджали домашній вигін худоби на постійний випас. Дійство набувало урочистості. Навіть запрошували священика. На Юрієву росу, яка вважалася особливо корисною, цілющою, корів виганяли до сходу сонця неодмінно свяченою на Квітну неділю вербовою галузкою, щоб «Свчтий Юрій оберігав їх», щоб «корови давали багато молока, приносили приплід».
У цей день господарі дотримувалися строгого посту, наче піклувалися прь здоров'я домашніз тварин, а от пастухів щедро частували. Для цього кожна господиня готувала для них ситні сніданки, обіди, вечері. Але пастух не мав права спожити бодай крихту з  цих страв, доки не вижене череду на пасовище.
З народних спостережень:
- На Юпрія великі роси - будуть добрі покоси.
- Юрій з водою - Микола (22 травня) з травою.


5 травня українці святкували Красну гірку. Більшість обрядів символізують перехід природи від весни до літа. Крім того, юнки загадували на дівочу долю, вшановували Лелю (Лялю) - давньослов'янську язичницьку богиню сімейного благополуччя, домашнього затишку, родинного вогнища.
Отож дівчата збиралися на леваді, бажано на узвишші (гірці), обирали поміж себе Лелю - найвродливішу юнку, прикрашали її зіллям, квітами, молодими гілочками дерев, кущів, барвистими стрічками і висаджували на трон, зроблений з кількох плиток-пластів свіжого дернини, покладених одна на одну. Поруч на розстелених вишитих рушниках ставили глечики з молоком, клали сир, яйця та інші невибагливі селянські продукти. До ніг Лелі кожна дівчина клала свіжосплетений віночок. Потім довкола Лелі водили хороводи.
На завершення дійства пригощалися усім принесеним добром. Вважали, що це їх сама Леля частує. Забавлялися до ночі.
Перед тим, як розходитися по домівках, Леля кидала присутнім по віночку. Дівчата ловили їх на льоту. Відразу спіймає - скоро вийде заміж; не спіймає - доведеться ще дівувати. Такі віночки дівчата зберігали протягом року, до наступної Красної гірки. Як тільки принесли новий віночок, то старий спалювали, а попіл розсівали по грядках.
Парубки у цьому дійстві участі не брали, хіба що на прохання дівчат готували «трон» для Лелі. Вони лише здалеку спостерігали за дівочими розвагами.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.