-У грудні зима чи не зима, та доброї погоди нема.

-Грудень – первісток зими.

-Що у грудні погода покаже – так зима і заляже.

-У грудні зима починається, рік завершується.

-Грудень – двері у зимові (різдвяні) святки.

-Злий грудень, коли сніг і студень (мороз).

-Грудень з морозом – червень з теплом.

-Грудень затули дверима, а він тобі вікном залізе.

-Грудень землю грудить, а не вистудить.

-Поки листя з вишневих дерев не опало – скільки б снігу не випало, а зима не прийде.

-Сніг, завірюха. Бо вже зима біля вуха.

-Сніг випадає в негоду без вітру – негода втримається.

-Сніг в’ється аж до даху – жито буде високе.

-У грудні мороз кріпчить, а лід тріщить.

-Зірки взимку яскраві, іскряться – до холоду.

-Зірки нечасті – до негоди й віхоли.

-Зимою сухо і холодно – влітку сухо і жарко.

-Ворони вмостилися на нижніх гілках дерев – на негоду і вітер.

-Ворони великим зграями кружляють високо і раптово падають додолу – буде сніг з вітром.

-Галки зібралися зграями – тепла накричать.

-Вівці швидко сходяться до кошари – буде мороз.

-Під час морозу вода в річці враз виступає на лід – незабаром буде дощ або потепління.

-Перед потеплінням вода у криницях піднімається.

-Зима сильніша – весна швидше.

-Заєць дуже розжирів – на холодну зиму.

-Захід сонця в морозну погоду чистий – морози будуть тривати.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

У свято Катерини чи в ніч на Андрія (початок зимових святок, чи в інші зимові свята) дівчата вдавалися до ворожби, щоб дізнатися про свою долю, принаймні, про шлюб, подружнє життя, ким буде чоловік.

Один з варіантів: ставили у глек з водою зрізану вишневу гілку і до Різдва вона мала розквітнути. Якщо зацвіла – добрий знак на скорий шлюб; не зацвіла – доведеться дівувати ще мінімум рік. Але все це – лишень дівочі вигадки, повір’я, легенди, прагнення видати бажане за дійсне. Як правило, гілка не цвіла, навіть бруньок не пускала, а дівоча доля складалася по-своєму. Гляди, як після Різдва вже й старости прийшли. Тепер, дівчино, піч колупай і рушники подавай…

Господарі завбачали прихід весни також за допомогою гілки, та тільки молодої вербової, яку зрізали з куща, що росте біля водойми. З приходом календарної зими (яка б погода не панувала) вербові гілки у глечику з водою виставляли на підвіконня. При цьому вікно неодмінно мало «дивитися» на схід сонця. Спостерігали: чим швидше на вербових галузках появляться перші бруньки (навіть не йдеться про «пухнастих котиків») – тим швидше прийде весна, адже «верба весну відчуває». Відтак заздалегідь планували свої весняні аграрні роботи, а саме – оранку і сівбу…

Звичайно, користувалися й іншими перевіреними прогностичними прикметами:

-Ранній прихід холодної зими – на ранню весну.

-Зима запізнюється, тоді після неї і весна не скоро прийде.

-Скороминуча зима – тривала весна.

-За теплу зиму весна віддасть холодом.

-Зима своє мусить відбути, аж тоді дасть дорогу весні.

Тарас ЛЕХМАН

17 (30) листопада – свято Григорія, святителя.

З цим днем у народному побуті українців пов’язані цікаві синоптичні прикмети. Кажуть:

-Який день на Григорія – такою буде зима.

-Як святитель Григорій день освятить – такій зимі бути.

-Якщо на Григорія випав перший сніг і він швидко тане – зима буде мокрою, з частими відлигами.

-Якщо сніг щільно засів, то лежатиме до весни.

-Якщо на Григорія нема щільного снігу, то приходу справжньої зими не жди до Миколи.

-На Григорія перемети – взимку снігові замети.

-Туман на Григорія – тумани будуть і взимку.

-Інію багато на деревах і кущах – до врожаю вівса.

-День ясний з морозом і снігом –на добру зиму.

Фенологи не раз спостерігали таке аномальне явище і завбачали:

-Якщо наприкінці листопада на бузку з’явилося зелене листя, наче весною, то очікуй теплої зими. Тим паче, коли бузок зацвів. Такий цвіт здебільшого дрібненький. Довго не тримається на гілках, не осипається, а зогниває. Все це свідчить про кепські прогнози на майбутній хлібний врожай, забракне і городини.

На жаль, через глобальне потепління, згубний вплив людини на Природу дива зустрічаються все частіше і частіше.

Колись у день святителя Григорія жінки білили піч. Відтак – уже починали готуватися до зимових свят.

Тарас ЛЕХМАН

Традиційне зібрання української молоді – вечорниці – мало у давнину кілька етапів, періодів, кожен з яких характеризувався певними особливостями.

Весною і влітку молодь збиралася просто неба. Такі зібрання, зустрічі називали – вулицею. Звідси походять характерні висловлювання: «Іду на вулицю погуляти», «Іду на вуличні посиденьки». (До речі, свої вуличні посиденьки зі співами, обміном сільськими новинами, господарськими порадами влаштовували і старші люди).

Восени, після завершення всіх польових робіт, випадало більше вільного часу, слушної нагоди для зустрічей. Гурти молоді і далі збиралися на вулиці. І тільки у листопаді, коли ставало доволі холодно, зачастили дощі з мокрим снігом, вдарили морози, молодь перебиралася у хату, яку винаймали у старших самотніх людей, вдовиць. Плата за «оренду» - колективна допомога протягом року: косити, жати, картоплю копати, корову пасти, воду носити, дрова рубати… Або ж почергово «орендували» хату у кожного з представників гурту (здебільшого у дівчат, тобто, їхніх батьків). Ось тоді розпочиналися «хатні вечорниці».

Вони мають кілька назв і всі цілком вмотивовані:

-Зимові вечорниці. Адже прийшла фенологічна, а далі – календарна зима.

-Різдвяні вечорниці. Зустрічі відбувалися у період Різдвяного посту і Різдвяних свят (зимових святок). Після Різдва, звичайно, молодь ходила з колядками, щедрівками. Часто колядували на потреби церкви.

-Андріївські вечорниці. Ця назва найпоширеніша в Україні. Усі кульмінаційні дійства з піснями, танцями, іграми, ворожінням, загадуванням бажань відбувалися саме у ніч на Андрія.

Не тільки заради розваги збиралася молодь. Шукали собі й пару. Мали вечорниці виховний і моральний аспекти. Уперш потрапити на них могли ті дівчата, які вже навчилися шити, вишивати, прясти, приготувати смачний обід… Дозволялося прийти на вечорниці, поспостерігати за дійством і молодшим дівчаткам (12-14 років), але за умови, якщо вони співають у церковному хорі нарівні зі старшими! Парубки – тільки після того, як навчилися косити, стали вправними у різних господарських справах. Малим хлопцям – церковним хористам також відчиняли двері, але як «спостерігачам».

На вечорниці не йшли напідпитку. Під час таких зустрічей, як правило, алкоголю не вживали. Недопустимими були злі, образливі жарти, особливо над дівчатами, дівчатами-сиротами – поготів. Не насміхалися над старшими людьми. Скажімо, у ніч на Андрія поцупити ворота, виставити на стріху воза, а потім ще й вимагати викуп… Такі «збитки» були здатні робити парубки, але йшлося лише про ті оселі, де дівчина була на виданні. Знову ж не йшлося про дівчат-сиріт.

Та спершу, ніж піти на вечорниці, просили дозволу у батьків…

Тарас ЛЕХМАН