- У другій половині січня сніги і морози — у лютому весна не прийде.

- Якщо у другій половині січня багато снігу намело, утворилися «снігові простори», що аж кущі доверху покриті снігом - не чекай ранньої весни.

- У січні (після Йордану) різко потепліє, але й різко похолодає.

- Січень переходить у лютий (погода стала) - весна буде досконала. Якщо й припізниться, то потім буде дружня.

- Раннє повернення граків (таке рідко трапляється наприкінці січня - на раннє весняне тепло.

- Граки першими відчувають прихід весни.

- Снігурі туляться до оселі - на великий снігопад.

- Січневі сніговії - на хліб надії.

- У січні сухо і холодно - у липні буде сухо і спекотно.

- У січні хмари смугами - до відлиги, потепління.

- Наприкінці січня часті хуртовини - влітку часті негоди.

- Місяць народжується лежачи - до тепла; стоячи - до морозу.

- Птахів багато і летять вони швидко - до близької негоди.

- Паморозь - провісниця снігопаду.

- Сніг нагне гілки на деревах і кущах - буде гарний урожай і будуть роїтися бджоли.

- Зірки висипають рясно і густо - до снігу й тепла (відлиги).

- Води наприкінці січня стає менше - чекай сухого і гарячого літа.

За тиждень після Різдва Христового, Коляди, напередодні Старого Нового року українці святкують Щедрий вечір. За церковним календарем, 13 січня — день преподобної Меланії.

У народній традиції обидва свята об'єднались. Цього дня наші предки водили Меланку. Уся дівоча ватага іменується дружками. Дівчата з Василем до хати не заходили, а щедрували під вікнами. На Меланки ходили також і парубочі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.

У ніч на Старий Новий рік і у саме свято спостерігали за погодою:

- Якщо ніч проти Нового року тиха і ясна - буде врожайний рік, щасливий.

- Якщо сонце високо зійде - буде врожай садовини.

- Падає м'який сніг - буде врожай хліба; а коли тепло - літо буде дощовим.

- Якщо на Меланки відлига, то чекай теплого, але мокрого літа.

- Гніт на свічках під час вранішньої Служби Божої на Василія у церкві зігнувся - буде врожай цього року; стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі - жди неврожаю.

- Іній рясно вкриває гілки дерев на Василя - буде врожай збіжжя.

13 січня, у Надвечір'я Нового року, у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, вірні складають подячні молебні.

14 січня відзначають важливе церковне свята Василія Великого. А от обряд ранкового посіву починається ще до церковної відправи. Хлопчики брали торбинки, наповнені зерном, і щедро розкидали пшеницю, жито, овес з побажаннями багатого врожаю. Спочатку це робили в рідній оселі, а потім у сусідів, хресних батьків, отримуючи в нагороду гроші, подарунки, частування.

У давніші часи зустріч і святкування Старого Нового року годі було уявити без цікавого обряду - водіння Кози, театралізованої гри з багатим пісенним репертуаром, комедійними сценками і діалогами.

Роль головного персонажа виконував парубок, перевдягнений козою (вивернутий кожух і дерев'яний макет голови тварини або маска з рогами). Центральним елементом ритуального дійства був танець Кози, її вмирання і воскресіння, що символізували циклічний круговорот часу, прихід Нового року і відхід у минуле Старого.

Землеробська спрямованість обряду яскраво розкривається у супровідній пісня:

- Де Коза ходить - там жито родить:

Де не буває - там вилягає.

Де Коза ногою - там жито копою,

Де Коза рогом - там жито стогом.

(Є й інші пісенні версії).

Із плином часу обряд утратив свою первісну магічну функцію і перетворився на народно пародійно-гумористичну виставу. Разом з Козою у виставі задіяні Дід, Баба, Жандарм, Шинкар, Циган і Циганка, Писар, Коваль, Козак та інші персонажі. Водили Козу від хати до хати...

Найбільшим зимовим свято є Різдво Христове (7 січня). Тепер у народі — Коляда, а в дохристиянську добу - свято Нового Сонця, так само Коляди, яке народжується і йде до весни, розсіюючи пітьму, долаючи темряву. Зазвичай Різдво Христове святкували три дні поспіль.Після церковного Богослужіння старші могли ходити один до одного в гості, молодь збиралася на вечорниці. Та, насамперед, це було домашнє свято. Відзначали його за обіднім столом усією сім'єю, родиною, з колядками та вітаннями.

Масові колядування (навіть на церковні потреби), вертепні дійства розпочиналися наступного дня по обіді - у свято Собору Пресвятої Богородиці (8 січня).

Утім, Різдво має багато народних синоптичних прикмет. Зокрема:

- На Різдво тепло - на Великдень холодно.

- Різдво у кожусі - Великдень у сорочці.

- Більше снігу - більше хліба.

- На Різдво глибокі сніги з морозом- будуть багаті комори.

- Зоряна ніч - вродять гриби.

- Іній - на овес.

- На Різдво повний місяць - весна буде дощовою.

- Які Різдвяний свята - така Петрівка.