Останні новини
28 жовтня 2024
28 жовтня 2024

 

 

15 серпня – велике церковне свято Успіння Пресвятої Богородиці, яке знаменує Її перенесення (перехід) у життя Небесне.

У народі його називають Першою Пречистою. Хоч доволі рідко, але й зустрічається назва – Передосіння Пречиста. Вона нагадує про наближення календарної осені, оскільки фенологічна вже прийшла. Як і в інші Богородчанські свята, у цей день Церква забороняє важку фізичну працю (звісно, без нагальних потреб). Увесь час потрібно присвятити молитвам до Цариці Небесної – нашої Заступниці.

Щодо народних традицій, то на цю пору припадає збір садовини, дехто починає посів озимих. Тому кажуть: «Перша Пречиста хліб у полі засіває і яблука в саду збирає». Є й інші приказки.

За старих часів після Першої Пречистої у молоді на селі ставало значно менше роботи. Отож можна підшукати собі пару на «вечорницях під відкритим небом» - традиційних зустрічах молоді «на вулиці». Родини, у яких діти були «на порі», починали активно готуватися до весільного сезону. Вважали, що молодят благословляє на шлюб сама Богородиця.

Народні прикмети:

-Веселка на Першу Пречисту віщує довгу й теплу осінь.

-Спекотний день на Першу Пречисту – буде тепле бабине літо.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

13 серпня (за старим стилем – 26 серпня) – свято Максима, ісповідника.

Колись вважали, що цього дня добре сіяти озиме жито, бо гарно вродить. А якщо дозрів мак, тоді вже негайно сій жито! (насамперед ідеться про південні регіони України). Отож мовлять: «Один хліб зібрав, а інший засівай!».

Осіння сівба не мала такої урочистої обрядовості, як весняна. Але селяни таки брали зі собою білу скатертину, яку розстеляли посеред поля і обідали на ній нехитрими стравами. Щоб земля добре родила, невеличкі паляниці, які пекли виключно з житнього борошна, закопували у чотирьох кутках поля. Робив це, як правило, господар. Також кропив землю свяченою водою, Звісно, будь-яку працю починали з молитви.

Народні прикмети:

-На Максима «важкі» роси – добре для дозрівання городини.

-Після посіву випав дощ – добре для зерна.

-Цього дня літає багато павутиння – на раннє бабине літо. Воно буде доволі теплим.

-Літає багато нічних комах – на суху погоду.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

10 серпня – свято мученика Лаврентія, якого стратили за Христову віру у 258 році. В історії Церкви його називають Архідияконом убогих. Адже він багато опікувався нужденними, сиротами, недужими, які вже не могли заробляти собі на прожиття власною працею

За давньою доброю українською традицією, до цього дня багаті землевласники, які винаймали на сезон жниварів (женців), мали частково (принаймні, на четвертину) розрахуватися з ними за роботу. Розраховувалися здебільшого снопами, або зерном і соломою окремо, інколи грішми. Остаточний розрахунок здійснювали у свято Семена (1 вересня), яке знаменує початок нового церковного року, або восени після обмолоту зерна. І тільки тоді домовлялися про подальшу співпрацю.

Народні прикмети:

-Якщо у цей день у річках та озерах вода не рябить, тиха – осінь припізниться; вода неспокійна – на осінь з вітрами.

-Падає дощ – наступного року вродить жито.

Після першої декади серпня знахарі розпочинали осінній збір лікарських трав і корінців.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

У народному календарі українців є свято Мельника. Конкретного дня відзначення воно не набуло. День святкування кожна громада, де відбувалися такі дійства, встановлювала індивідуально, але неодмінно у першій половині серпня. Очевидно тому, що вже завершилися (завершувалися) жнива, поступово тривав обмолот, адже нагально потрібним було борошно, бо старі запаси вже вичерпувалися. Отож у власників млинів розпочинався новий сезон роботи – перемолоти зерно на муку. На святкуванні млинарів щедро частували, дякували за попередню роботу і просили продовжити свою працю, «записувалися» у чергу на помол, домовлялися про плату, яка могла змінюватися залежно від врожаю.

До появи електрики, в Україні, як і всюди у Європі, було поширено два види млинів – вітряний і водяний. Якщо водяний млин будували на берегах річок зі швидкою течією, робили заглибини на дні, щоб вода падала на колесо масивним потоком, то вітряні млини – на відкритому просторому місці, де нема затишку від вітру, часто на перехресті доріг, щоб його було добре видно звідусіль і легко могли добратися люди з кількох сіл. Роботу водяного млина могла обмежувати зима, яка вкривала річку льодом, літня посуха, коли річка міліла, а от вітряний млин працював цілорічно, звісно, за належного вітру.

Праця мельника вважалася почесною і завжди затребуваною. (Навіть дотепер в Україні доволі поширені прізвища – Мельник, Мельничук, Млинар…). Вони були одними з найбагатших людей села, хоча могли і не мати надто великої ділянки поля. Адже за роботу люди розраховувалися з ними зерном, борошном, грішми. Інколи, як додаткова чи окрема (за домовленістю) плата – овочі з нового врожаю; солома, сіно для худоби…

Млин забезпечував статок усієї сім’ї млинаря. За щастя було колись комусь з його дітей отримати у спадок млин, особливо, як весільний подарунок. Ось чому було багато дівчат, охочих вийти заміж за сина мельника, і парубків, охочих одружитися на його дочці. Справді, часто це був шлюб з розрахунку, та й батьки напоумлювали, наполягали…

У народі про млинаря говорили різне, вигадували небувалі історії. Вірили у те, що він знається з нечистою силою. Вміє просити у чорта, щоб той своїм свистом надсилав вітер і вітрила млина швидко крутилися; водяника просив, аби не замулював водойми, річка не висихала, не спинялася течія, а весняна повінь не зруйнували млин. Бо як же без нього людям?!. Тоді кожному доведеться застосовувати ручні жорна, на яких помол не завжди якісний, грубий, а не дрібний. Аби задобрити нечисту силу, дружина мельника пекла для неї паляниці, кидала їх у воду, або клала край дороги…

Побутує й чимало казок про хитрого, жадібного млинаря.

Тарас ЛЕХМАН

 

У першій половині серпня настає так званий «сливовий сезон». Господарям додалося приємних клопотів: приготувати на зиму варення, джеми, компоти зі слив, засушити плоди (з них смачний і корисний узвар); а ще готувати вина, настоянки, наливки – не так для веселощів, як на ліки. Кращі плоди запасали для спасівського кошика.

Селяни ретельно спостерігали: чи добре і впору налилися сливи, належно дозріли, бо тоді осінь буде щедрою на іншу садовину.

Сливи, виявляється, добрі прогностики. Народні прикмети:

-Якщо багато гнилих слив, то осінь буде мокрою.

-Багато сухих (спечених на сонці) слив – на теплу осінь, але з поганим урожаєм садовини.

-Рано дозріли сливи, падають на землю – на ранню зиму.

-Багато вродило слив – мало вродить картоплі. (І навпаки).

-На сливах пізно жовтіє листя – зима не буде квапитися в гості.

-Листя зі слив опадає рано – чекай ранньої зими.

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.