Третя неділя Великого посту зветься Хрестопоклінною (цього року вона припадає на 15 березня), бо у церквах виносять Хрест для поклоніння і цілування вірянами. Весь тиждень називають Хрестопоклінним, а середу – Середопістям, бо минає перша половина Великого посту, час наближає нас до Великодня.

За давньою українською народною традицією, у середу пекли пісні коржі у вигляді хрестів. Їх їли усією родиною, давали худобі. Один кожр-хрест залишали до весняної сівби, зберігали у мішку з посівним зерном. Перед початком сівби його розламували «по раменах», які закопували по чотирьох кутках поля. Це мало сприяти доброму врожаю.

Народні прикмети:

-Яка погода на Середопістя – таким видасться Великдень.

-На Середопістя скресає крига («щука розбиває хвостом лід») – на теплий Великдень.

-Стоять міцні морози – не буде ранньої весняної сівби.

-Падає дощ – земля добре вродить.

Якщо хтось у ніч на Середопістя зачув грім, то вважав, що це «піст розколовся навпіл».

Тарас ЛЕХМАН

5 березня – свято преподобного Конона, якого особливо шанували власники коней і вважали його покровителем гривастих помічників. У стайні (конюшні) навіть чіпляли на стіну ікону з зображенням достойника.

У цей день коней не запрягали, не залучали до роботи, а давали відпочити і ситно годували, обкурювали троїцьким зіллям, розчісували гриви... Траплялося, що у свято Конона замовляли молебні, аби коні здоровими були, смиренними, не норовистими, приводили лошаток. Удома окроплюва їх свяченою водою.

У Карпатах і на Поліссі маловірні господарі чіпляли до сволока у стайні підстрелену ворону або сороку. Це для того, щоб лихий коней не полохав, не завдавав їм іншої шкоди.

Народні прикмети:

-На Конона погожа днина – градобиття влітку не буде.

-На Кононовій днині насіння сниться господині; сприятливий день для підготовки насіння до сівби.

-На Конона снігова крупа – довго не буде трави.

Образно кажучи, коні ставали «іменинниками» ще й у свята Власія, Літнього Миколи і Семена. А як же господарю без них?!.

Тарас ЛЕХМАН

-У березні місяць, наче срібна підкова, буде відлига; а якщо підкова розпечена на вогні – буде похолодання.

-Ще дерева голі, а весною пахне (відпар від землі).

-Березень кволий – пізня весна. (Про холод у березні).

-При холодній погоді у березні зарано брати до рук лопату.

-Часто змінюється колір неба – зміниться погода, буде нестійкою.

-У березні і тепло, і холодно.

-Прилетіла плиска – скресне крига.

-Березень забрів у воду, а йти за ним – шукати броду...

-Мало у березні засіяти зерно. Потрібно, щоб воно виросло, апотім зібрати й очистити від полови.

-Мороз не минає – зима не відступає.

-Бобри  спорудили високі греблі – весною буде повінь.

-У березні потічки течуть від ріки до ріки.

-Весняні потічки й заплави єднають.

-Тоді весна красна, коли сонце красне.

-Весною птицям не спиться: і співати співають, і пару шукають, і гніздечка будують.

-Лелеки, які щойно повернулися з вирію, клекочуть – сніг накликають.

-Березень забрів і воду привів...

-Весні веселяться, співають, але й орати і сіяти не забувають.

-Прийди, весно, прийди, красна! – заспіває душа ясна (чиста).

-Якби не весна – не зраділа б душа.

-Немає клопотів зимою, то набереться їх весною.

-Каже весна: «До плуга пора!».

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

1 березня, у перший день весни, вшановуємо преподобну Євдокію, у народі – Явдоху, Євдоху, Плющиху, Мокрицю, Веснівку...

Усі з нетерпінням чекають на прихід юної пори року. А ще вельми кортить дізнатися, якою вона буде, гожою-погожою чи ні. Втім, календарна весна не фенологічна.

Народні прикмети:

-На Явдоху погоже – весна гожа.

-Яка Явдоха – така весна.

-Звідки вітер на Плющиху – звідти прийде весна.

-На Явдохи північний вітер – весна холодна; південний – тепла; східний – суха; західний – волога.

-На Явдохи вода – на Юрія трава.

-На Євдокії мороз – на холодний березень.

-Капає зі стріхи – буде багато меду.

-Повний місяць і дощ – на мокре літо.

-На Явдохи віл з калюжі води нап’ється – у травні трави напасеться.

У цей день мешканці лісових районів зумисне ходили до лісу, приносили опалі гілки, які спалювали у печі, щоб «весна була теплою».

Господині висівали розсаду перцю, помідорів, капусти, бо вважали, що висіяна у цей день розсада принесе добрі плоди.

Примітно: про прихід весни може засвідчити бабак, який вже прокинувся від зимового сну і виліз з нірки побачити сонце. Тому дітей посилали в поле поспостерігати за цими звірятками.

Тарас ЛЕХМАН