-Жовтень золотить, а зима білить (білим снігом покриває).

-Жовтень золотить, листопад чорнить, а грудень білить.

-Жовтень дерева позолотить і смуток принесе.

-Жовтень любить і тепло, і прохолоду.

-У жовтні ранки і ночі прохолодні, а вдень ще буває тепло.

-У жовтні тумани, а взимку бурани.

-Жовтень барвами ліси скрасить, а листопад красу забере.

-Жовте листя про осінь сповіщає, а бабуся старенька на піч зазирає. (З лави хоче перебратися на піч, де тепліше).

-Бідолаха осінь, коли земля розмокла й дороги розкисли.

-Невтомно барабанить дятел – до похолодань.

-Пізній білий гриб – пізній сніг.

-Гриби збирай до перших морозів і снігу.

-Вдарив мороз – за грибами не йди.

-Не клади гнилого (замерзлого) гриба у кошик, бо все добро зіпсує.

-Гнилий гриб зіпсує кошик добрих.

-Гриби люблять росянистий ранок.

-Ранок з росою проспав – грибів не назбирав.

-Доброго грибника гриб і сам знайде.

-Збирай гриби до холодів.

-Жовтень у ліс забрів – назбираєш грибів.

-Жовтень похолодів, то і гриб зомлів.

-Грибна осінь – зима холодна.

-У жовтні приморозок – у грудні буде відлига.

-Після перших ранніх морозів завжди чекай тривалої відлиги.

-Тільки у жовтні капусту заготовляють.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

26 вересня – свято апостола і євангеліста Івана Богослова, улюбленого учня Ісуса Христа.

За народним аграрним календарем українців, це був останній термін для посіву озимини. Взагалі, впоратися з такою роботою намагалися до свята Різдва Пресвятої Богородиці, Другої Пречистої (8 вересня). Пізній осінній посів міг бути спричинений затяжним спекотним бабиним літом, коли не випало ні краплинки дощу, земля перетворилася на суцільну кам’яну плиту. А сіяти зерно у пересохлу землю не є. Тож доводилося чекати на дощ.

Фенологи вважають, що з Івана Богослова перестає розвиватися рослинність. Навіть кімнатні квіти завмирають. Хіба що посеред зими зацвіте різдвяник. Також уже не розвиваються коренеплоди аграрних культур – картоплі, буряка, моркви, ріпи... Вони сповна дозріли. Так само корінці багатьох лікарських рослин. Отож, час їх заготовляти. Що і робили досвідчені народні зцілителі.

У народі кажуть:

-Посієш вчасно – вродить рясно.

-Хто не посіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова.

-На Івана Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло, тоді червень буде дощовий і холодний.

Тарас ЛЕХМАН

25 вересня – свято преподобної Єфросини, яку у народі називають Єфросиня, Фросинія, Фрося.

Життєписи святих оповідають, що вона мала бути побожною дівицею, яка у чоловічому одязі вступила до монастиря, звісно, до чоловічої обителі. Однак дослідники вважають, що історія її життя не є певною, правдоподібною, або, радше, це збірний образ дівчини – ревної християнки.

Попри таке, цей день не залишився поза увагою у народному календарі українців. Упевнені, що на Єфросини доцільно починати шаткувати і квасити капусті. Тоді вона буде смачна і довго зберігатиметься.

У народі кажуть:

-Не треба до капусти олії, якщо пошаткуєш на Фросинії.

-Коли на Єфросини тепла погода, то тепло протримається ще три тижні.

-Якщо цього дня випаде сніг, то зима встановиться на Михайла (8 листопада).

-Ранній сніг – на ранню й теплу весну; якщо він глибокий – наступного року буде добрий врожай хліба; якщо сухий – літо буде спекотне.

Тарас ЛЕХМАН

23 вересня – осіннє рівнодення, коли день зрівнюється з ніччю. Опісля ночі помітно прибуває, а дня меншає, частіше випадають дощі, інколи зі снігом. Наступ темряви триватиме аж до 22-24 грудня.

Ще за часів Польсько-Литовської доби у цей день українці зустрічали Новий рік. Власне, святкування починалися на десяток днів раніше, а 23 вересня ставало епогеєм зустрічі Новоріччя. Вони відбувалися з масовими гуляннями, веселощами, забавами, розвагами, піснями й танцями, ярмарками. Водночас це й було Свято Врожаю. Адже зібрано хліб, є городина, садовина. Не бракувало грибів. Тому ялини, сосни (символ вічної зелені і життя) прикрашали плодами, барвистими стрічками.

У ніч на 23 вересня у домівках запалювали посвіт – просмолені тонкі скіпки дерева, воскові свічки, лампадки, каганці... У печі горів «живий вогонь», який добували тручи поліном об поліно. Таким чином наші пращури хотіли «призупинити» наступ темряви. Інколи такі дійства називали «Весіллям свічки». Перед осіннім Новоріччям свічки масово виготовляли.

За церковним календарем, 23 вересня відзначаємо свято Зачаття Івана Хрестителя.

З цього дня починали заготівлю опеньків – і для власних потреб, і на продаж.

Тарас ЛЕХМАН