Останні новини

 

6 грудня – день Святого Миколая, важливе релігійне свято, поширене у багатьох країнах світу, на всіх континентах. (В Антарктиду до членів експедицій Миколай також навідується). А українці ставляться до нього з особливим трепетом, діточки неодмінно чекають на подарунки під подушкою. Трапляється, що і дорослихвін не оминає увагою.

За церковними переказами, Святий Миколай – реальна особа, єпископ Мир Лікійських, учасник Першого Вселенського Собору (326 р.). Він народився близько 280 року в місті Патарі, що на півострові Лікія (нині Туреччина). Його батьки Феофан і Нонна були заможніми людьми, ревними християнами. Саме тому від самого народження свого сина вони виховували його в християнському дусі. До речі, охрестили його немовлятком, що в ті часи було рідкістю.

Миколай виріс аскетичним і доволі щедрим чоловіком, який намагався допомагати всім, хто цього потребував. У дорослому віці він переселився до міста Мира, де вирішив присвятити себе наукам. Саме там його дядько, який був єпископом, висвятив свого племінника у священики. Незабаром Миколай залишився без батьків. Увесь чималий спадок він без жалю витратив на допомогу біднякам, приносячи до їхніх будинків харчі, теплий одяг, гроші, коштовності (особливо дівчатам на виданні), дітям іграшки та солодощі тощо.

Усі свої справи Миколай робив таємно. Та якось городянам вдалося вистежити благодійника. Дізнавшись, хто робить усі ці добрі вчинки,мешканці міста та околиць вирішили, що він має стати їхнім єпископом.

За своє життя Миколай встиг зробити чимало хороших справ: визволяв полонених, рятував від страти невинних, рятував людей на морі,коли вирував шторм і корабель ішов на дно... Та найбільше допомагав дітям-сиротам.

Саме завдяки цьому він став одним з найшанованіших святих, адже вірили і вірять, що Миколай допоможе в усьому, навіть зцілить від, здавалося б, невиліковних недуг. Тільки потрібні щира молитва і глибока, беззастережна віра.

Помер Чудотворець 345 року.

День Святого Миколая вперше почали відзначати у середньовічній Німеччині. Батьки традиційно дарували дітям ласощі, теплий одяг, іграшки, робочі інструменти (щоб привчалися до ремесла), шкільне приладдя тощо. А щоб малюки повірили, що всі ці подарунки приносить Святий Миколай Чудотворець, вони підкладали їх під подушечки чи біля ліжка (інколи у чобітки) пізно вночі, коли малеча міцно спала. Тому напередодні Миколая діточки намагаються бути особливо чемними, справуватися в усьому, слухати батьків... Згодомтакий звичай поширився на інші країни. В Україні першими стали його дотримуватися галичани і закарпатці.

Доброю традицією на свято Миколая є звичай миритися зі своїми недругами, просити прощення за кривду і образу.

Дівчата, які збиралися до шлюбу, цього дня неодмінно наводили лад у скринях, готуючи одяг і прикраси, в яких потім зустрічали сватів.

Чоловіки вранці прокидалися першими і виходили на двір, щоб обійти господарство, нагодувати худобу.

Із часом виникла цікава традиція (вона існує і нині) – написання листів Святому Миколаю. Діточки пишуть про свої таємні бажання, перелічують усі добрі і «не вельми добрі» (чи то погані) вчинки, пустощі, просять прощення за скоєне і, звісно, замовляють подарунки. Ці листи залишають на ніч на підвіконні. А вночі, перед своїми іменинами, Чудотворець як тільки може виконує прохання малечі.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

4 грудня – день вшанування великомучениці Святої Варвари.

Ця дівчина була надзвичайної вроди. Походила з багатого роду. Рано втратила матір. Вихованням дочки зайнявся батько-язичник, вельможа. Але Варвара потайки прийняла від нього християнство. Довідавшись про це, батько звелівпалачам піддати її жорстоким тортурам. Коли ж Варвара не зрекралася Ісуса Христа, батько власноруч стратив свою єдину дочку, бо «не хотів втратити репутацію у вищому суспільстві». Подія сталася 290 року.

Святу Варвару вважають еталоном дівочої краси. В українському церковному малярстві, попри порушення деякихканонів іконопису, її інколи зображають з довгою пишною косою. Тут «взяла гору» народна традиція. Адже довга пишна коса – це також символ дівочої краси, цноти, непорочності.

Достойницю Варвару вважають покровителькою у приготуванні до доброї смерті, берегинею людей важких і небезпечних професій.

Народні прикмети:

-На Варвари зима красна – на добрі жнива.

-На Варвари мороз і завірюха – холод довго щипатиме за вуха.

-На Варвари мороз – до холодного грудня.

-На Варвари вовчі зграї виють-завивають – зима буде лютою.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

2 грудня – день вшанування старозавітного пророка Авакума

. який жив у VII столітті до Різдва Христового. Ангел чудесним чином переніс його з Юде до Вавилону, щоб він (Авакум) подай їжу іншому пророкову – Даниїлу, якого кинули у яму з левами.

Народні прикмети:

-Якщо цього дня сім доріг замете, то до кінця зими загрузнеш у снігах по вуха. Але якщо на Авакума випав перший сніг, то це ще не санний шлях.

-Вітер у цей день зі сходу – на тривалий холод.

-Якщо на Авакума тепло, то холодної зими не очікуй.

-Віконниці спітніли в мороз – чекай потепління. Але якщо вони починають пітніти при подвійних рамах – до посилення морозу.

-Зайці тримаються біля житла – на мороз.

-Іній вкрив дерева – на мороз: туман землю вкрив – на тепло.

-Ворона завжди сідає дзьобом до вітру.

...З настаннями зими у містах і містечках відкривалися Миколаївські ярмарки. Турботливі батьки не забували придбати своїй малечі подарунки від Чудотворця.

Тарас ЛЕХМАН

                                                 

Наші предки образно тлумачили, що між порами року стоїть мур. Але в кожному мурі є ворота або лаз. От і зима  проходить через ті ворота після осені. Такими ворітьми для зими можемо назвати грудень.

-Грудень – ще не студень, у лютому буває холодніше.

-Грудень зиму проводить через ворота.

-Грудень – ворота зими.

-Не хотів влітку спеки, а взимку не хоче морозу.

-Грудень – не май, тому ще до грудня про валянки подбай.

-Грудень і грудить, і землю не будить.

-Прийшов грудень – приніс сон зимовий.

-Взимку всім хочеться спати, щоби снігу не топтати.

-І у свято, і у будень буває сумним грудень.

-Снігур свистить – зиму зове гостить.

-Літо біжить, а зима плентається.

-Спитає грудень, що ти влітку припас.

-Перша сипучка – ще не санний шлях.

-Грудень – стужайло.

-Грудень у білий кожух всю землю одягнув.

-Сім років зима по літу, і сім років літо по зимі.

-Не для літа хату будують.

-Осінь – велика, а зима – довга.

-Зима довга і холодна, а ще буває голодна.

-Грудень і замостить, і заморозить, а саням ходу не дасть.

-У грудні днина куца.

-У грудні без кожуха, що влітку без корови.

-Як сніг піде і як він ляже, так літо хліборобу про врожай скаже.

-Довгі сухі ялинкові гілочки на метіль згинаються, а на ясну погоду вирівнюються.

-Сіється пороша крізь сито – влітку вродить неабияке жито.

-І не дуже мороз дошкуляє, а стояти не дозволяє.

-Грудень снігом тішить очі, а мороз пече вуха.

-У грудня день недовгий, та мороз дошкульний.

-У грудня два друга – заметіль та хуга.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

30 листопада – день Святого Андрія Первозванного, одного з дванадцяти апостолів Ісуса Христа.

Він народився в Галілеї, у місті Віфсаїді, на початк І століття, у родині рибалки. З юного віку хлопчик вирішив присвятити своє життя служінню Богу. Одного разу Андрій почув про те, що Іоанн Предтеча проповідує про прихід Месії. Тому залишив свої краї і негайно вирушив до Іоанна, а невдовзі став його учнем. Також привів до Предтечі свого брата Симеона, який згодом став апостолом Петром.

Згідно з переказів, Андрія покликали першим з усіх апостолів та учнів Ісуса Христа, тому його і назвали Первозванним.

На десятий день після світлого Воскресіння Ісуса Христа на всіх апостолів зійшов Святий Дух і вони набули здатності зцілювати  людей від важких недуг, проповідувати різними мовами світу. Андрію Первозванному випав жереб проводити місійну діяльність в язичницьких країнах. За це він загинув на хресті.

За давніми українськими літописними джерелами, Андрій Первозванний, мандруючи Північними Причорноморськими теренами, піднався вверх по Дніпру і на одному з пагорбів його берегів пророкував, що тут постане місто золотоверхих храмів. Ідеться про Київ. Хоч це, очевидно, легенда, але для нас, українців, вона прекрасна, щемлива.

З плином часу Київ таки постав. Тому Святий Андрій для нас Первозванний з двох причин – і як апостол, і як Добрий Пророк.

Цього дня віряни йдуть до церкви, щоб поставити свічку святому і помолитися.Андрія Первозванного вважають покровителем моряків і рибалок (так само, як і апостола Петра), тому моляться про їхній захист.Також просять святого про захист родині, близьких, посилення віри та єдність людей, про щасливий шлюб і милосердя до всіх.

У ніч на Андрія молодь збиралася на свої традиційні вечорниці з ворожіннями і забавами.

Народна прикмета:

-Якщо цього дня багато снігу і мороз – вродить хліб.

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.