18 листопада – поминаємо святих мучеників за Христову віру Платона і Романа.

Платон жив у ІІІ столітті. Страчений в Анкирі (Мала Азія). Роман (також жив у ІІІ столітті), диякон, помер під час тортур в Антіохії (територія сучасної Сирії).

За народним календарем українців (але сумісно і за церковним календарем), з цього дня починаються зимові святки зі своїми неповторними звичаями та обрядами, традиціями, які поєднали дохристиянську кільтуру і високу християнську духовність та мораль. Недарма кажуть: «Гуляємо від Романа до Йордана». Вони поділяються на два цикли: доріздвяні свята і різдвяно-новорічні свята. Найважливішими з нихє (передусім беремо до уваги народну традицію) – Романа, Введення у храм Пресвятої Богородиці, Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, Анни, Спиридона, Надвечір’я Різдва (Святого вечора), Різдва Христового, Собору Пресвятої Богородиці, Степана, Меланії, Василія Великого (Нового року), Надвечір’я Богоявлення, Богоявлення Господнього (Водохреща), Собору Івана Хрестителя... Окремий цикл становлять постріздвяні свята, які завершуються початком Великого посту.

Взимку у господарів мало нагальної роботи, тому можна посвяткувати...

Народні прикмети:

-Тепло на Романа – перша половина зими буде теплою (і навпаки).

-Якщо Роман приніс студень, але без снігу – погано озимині.

-Птахи ховаються під стріху – чекай холоду і лиха.

-Зірок на небі мало – на негоду і завірюху; багато – на мороз.

-Зірки перед похолоданням яскраво світяться.

Тарас ЛЕХМАН

26 жовтня – свято великомученика Димитрія Солунського, якого разом з побратимом Несторієм стратили 306 року за наказом імператора Максиміана. Перед тим вони витримали важкі випробування на гладіаторській арені. А допомагала їм Свята Віра в Ісуса Христа. Фізична святого Димитрія, які християни поховали потайки, пов’язано багато чудес зцілення. Вони залишаються нетлінними, мироточать. Молитва до достойника неабияк допомагає у часи лихоліть.

Українці цей день називають святом Дмитра. Він вважався «весільним епогеєм», бо до Михайла і Пилипа залишалося обмаль часу, коли було дозволено справляти весілля. Тому жартували:

-До Дмитра дівка хитра, а на Михайла піде і за попихайла.

-Якщо Дмитро не посватав, то Михайло і Пилип шлюбу не дадуть.

Господарі вважали, що до Дмитра сани вже потрібно підготувати, а після Дмитра можна у них сідати (прийде зима).

Народні прикмети:

-Якщо на Дмитра настане зима, то до Стрітення не відступить.

-Відлига на Дмитра – зима буде мокрою (з дощами і мокрим снігом), але відносно теплою.

-Дмитро без снігу – зими ще не буде.

-Дмитро на снігу – весна пізня.

Тарас ЛЕХМАН

24 жовтня – у церквах поминають мученика Арета та майже чотири тисячі його побратимів-християн, які загинули 523 року, кои на місто Сафар (територія сучасної Ефіопії) напали араби і знищили ледь не все населення.

За українськими народними прогностичними спостереженнями:

-Арета їде у золотій кареті – на тепло. (Ідеться про погожу золоту осінь).

-Якщо до цього дня жовтий і багряний лист ще цупко тримається на кущах і деревах – зима не скоро нагряне. А ще краще, коли побачиш зелені листочки, звісно, вони вже з цятками «старіння».

-Вродило багато гарбузів – зима буде доброю.

Зрештою, так можемо говорити і про врожай іншої городини. А якщо мало врожаю, то зима буде і холодна, і голодна. Як тут не згадати біблійний текст про сім ситих років і сім голодних.

Восени традиційною стравою на столі ставали гарбузова каша, запечений гарбуз... Пили гарбузовий сік.

...Деякі гарбузи-велетні справді нагадували золоту карету.

Добре, коли врожай добрий!

Тарас ЛЕХМАН

18 жовтня – свято апостола і євангелиста Луки.

Часто з цим днем пов’язували настання перших стійких і відносно тривалих осінніх морозів. Чим вони дошкульніші, але селянин мав з них деяку користь, зиск. З віддалених лук можна було привозити стіжки сіна. Коням легше, бо колеса воза не застрягнуть, не загрузнуть у глибоких багнюках, які утворилися після рясних осінніх дощів.

Також вивозили на поля гній – добру органічну підживу для грунту. Його відразу ж розкидали по ділянках землі (особливо «пісних», малородючих), щоб ті за решту осені й зиму зі сніговим покровом належно всотали добриво і віддячили щедрим врожаєм. Залишалося чекати весняної оранки і часу посіву зерна та садження аграрних культур.

Праця ця важка.Тому у поле виходили всією родиною, допомагали «на відробіток» сусіди. А інколи винаймали за відповідну плату окремих помічників.

У народі кажуть:

-Прийшло свято Луки – спорожніли луки.

-Дбай про землю до Луки.

-Лука болото прибере і морозом припече.

-Лука не бідний, бо є хліб на столі.

-Холодний Лука – то ще не зима.

Тарас ЛЕХМАН