15 березня вшановуємо священомученика Агапія і його шістьох побратимів. Вони загинули за Христову віру у IV столітті в Кесарії Палестинській. Християн віддали на розшматування диким звірам.

Народні прикмети:

- Якщо цього дня і три дні поспіль стоїть тепла (як для ранньої весни) погода, сонячно – можна готуватися до весняної сівби.

- Холодно – не поспішай з весняною оранкою і сівбою, бо нічого путнього не вийде. Жнива також будуть пізніми.

- Агапій сонечком сміється – прийшла рання весна. Вона впевнено піде уперед.

- Журавлі прилетіли сонячного дня – встановиться тепло.

- Сніг і мороз на Агапія (Агафія) – далі буде холодно, але травень потішить теплом.

- Після прильоту чайок скресає крига.

- Якщо зима була багата снігом, то весна буде багата водою.

- Вода розлилася – буде багато сіна.

- Ворони купаються ранньою весною – на тепло.

- Ранньою весною з півдня віє – стару гріє.

- Снігу було по пояс, тоді води буде по коліна.

- Холодна рання весна – добре для вівса.

- Сонце сміється, тоді і сніг тане.

- Щира посмішка сонця – лихо для снігу.

- За мокрого Гапа осінь стане плодами багата.

Тарас ЛЕХМАН

Березень інколи називають «котячим місяцем». Наші улюбленці, чотирилапі пухнасті друзі справляють у березні свої «весілля». Нявчать, несамовито верещать, б’ються… Звідси народне висловлювання: «Кричить, наче березневий кіт». Комусь таке надокучає, особливо вночі, коли під котячий вереск годі заснути, а хтось з цього сміється. Нічого не вдієш. Такими котиків створила Природа.

А ще у березні брунькує, розпускається верба. Оті пухнасті бруньки якраз і називають «котиками». Як тут не провести аналогію?!.

У ставленні до котів людей умовно можна поділити, мабуть, на три категорії: ті, що люблять котиків, вони для них симпатичні тваринки; ті, що ставляться до них з огидою; ті, яким до них байдуже.

Щоб там не було, але чимало людей намарно вірять: якщо чорний кіт перебіг дорогу – буде нещастя; сірий кіт – на щастя; молодята на весілля вклонялися рудому котові, щоб приніс благополуччя… Новосели спершу пускали у хату кота, де він ляже, там і ставте ліжко. Він відчуває позитивну енергетику.

Ох, чого тільки не кажуть про котів…

Щоправда, котики бувають різними: ніжні, лагідні, вміють заспокоїти, зняти стрес (ось така собі терапія за допомогою чотирилапого друга); працьовиті, які активно ловлять мишей, допомагають по господарству; агресивні, яких краще до рук не брати; хижаки, які полюють не стільки на мишей, як на курчат, каченят, горобчиків, ластівок; хитрі та підступні, люблять щось поцупити зі столу; ледарі, яким подавай готову їжу під ніс, а біля мордочки може мишка спати…

Все ж, у більшості з нас вони викликають певну симпатію. Про котиків складено дитячі колискові, вони є персонажами дитячих казок (і не тільки народних). Давня мудрість говорить: «Хата без кота – це дім без господаря», «Де нема кота – там миші господарюють».

Апокрифічна легенда розповідає про кота таке. Бог доручив котові постерегти мішок з котами, але не зазирати у нього. Кіт не втерпів, хотів дізнатися, що там у мішку, розв’язав та й зазирнув у нього. Миші враз порозбігалися. Тепер він змушений все своє життя котяче ловити мишей і спокутувати гріх…

У народі кажуть:

- З’їв кіт сало і кричить, що мало.

- Кіт – ледар, а пес – господар.

- Не вір котові!..

- Кіт умивається – гостей очікує.

- Любить кіт сало і сметану.

- Спить, наче кіт…

- Киця лащиться, але й дряпає…

- Кіт з хати – миші танцюють (миші на стіл).

- Кота в мішку не купують.

- Якби киця не скакала, то би ніжки не зламала.

- Не все коту Масниця, треба і піст знати.

- Чує кіт у глечику молоко, та морда коротка.

Народні прикмети:

- Якщо кіт не злазить з печі – буде холодно надворі.

- Кіт на мороз на припічку ховається.

- Коти люблять перед дощем спати.

- Кіт спить, згорнувшись клубочком – на погіршення погоди.

- Кіт дряпає підлогу, двері – перед вітром.

Тарас ЛЕХМАН

12 (25) березня – свято Григорія Двоєслова (540-604 роки життя). Він перший Папа Римський – монах, Учитель Церкви. Написав духовні «Діалоги». Посилив авторитет Апостольської Столиці.

Народні прикмети:

- Якщо цього дня весна на снігу, то і початок квітня буде зі снігом.

- Сонце прогляне – весна рано загляне.

- Почали брунькувати берези – буде тепло.

- Граки прилетіли прямо на гнізда – буде дружна і тепла весна, весняна вода збіжить разом.

- Ранній грім – родючий рік.

- Дощ в цей день – до доброго літа.

- Туман – буде врожай льону і капусти.

- На Двоєслова мінлива погода (дві погоди на день) – весна буде мінливою.

- Зранку падає дощ, а ввечері світить сонце (чи навпаки) – такою буде друга половина весни.

- Двоєслов розтопив сніг і вдарив морозом – погано для майбутнього врожаю озимини.

Двоєслов може пообіцяти рік багатий і рік голодний. У нього нема певного слова.

На Південній Україні, де раніше встановлюється весняне тепло, застерігали: на Двоєслова дерев краще не садити, бо не приймуться.

Тарас ЛЕХМАН

Перед Великим постом є Сиропусний тиждень, який (а особливо його неділю) у народі називають Масницею, Запустами, інколи Проводами зими.

У ці сім днів тижня уже не вживали м’яса, а тільки сир, масло, сметану і тільки з варениками чи млинцями. Найбільше їли їх у неділю, перед самим початком Великого посту.

Як стверджують етнографи, вареник символізує місяць. Це «небесне світило» неабияк цінують хлібороби, адже він пов'язаний з циклами родючості землі.

Ідеєю свята Масниці є радість від прощання з морозами, зимою, зустріччю весни.

За традицією, упродовж посту треба утримуватися не лише від скоромної їжі, а й сварок, пересудів, гучних забав, не справляти весіль. Тому Сиропусний тиждень в українців супроводжувався святом «колодки». Колись старші жінки збиралися у корчмі і сім днів поспіль відзначали якісь події у житті колодки (звичайне поліно, прикрашене барвистими стрічками). У понеділок вона народилася, у вівторок хрестилася.., потім помирала, її ховали і таким чином замикали у скрині на час посту.

Чіпляли колодку й парубкові до ноги, якщо той ще не знайшов собі пари. Аби уникнути такого сорому, парубок відкуповувався від дошкульних жінок частуванням.

На Масницю узвичаєно ходили в гості, але не з порожніми руками, а з подарунками. Також просили прощення один в одного за заподіяне зло, лихе слово. І першим у церкві просив прощення священик перед парафіянами.

Тарас ЛЕХМАН