6 грудня – день Святого Миколая, важливе релігійне свято, поширене у багатьох країнах світу, на всіх континентах. (В Антарктиду до членів експедицій Миколай також навідується). А українці ставляться до нього з особливим трепетом, діточки неодмінно чекають на подарунки під подушкою. Трапляється, що і дорослихвін не оминає увагою.
За церковними переказами, Святий Миколай – реальна особа, єпископ Мир Лікійських, учасник Першого Вселенського Собору (326 р.). Він народився близько 280 року в місті Патарі, що на півострові Лікія (нині Туреччина). Його батьки Феофан і Нонна були заможніми людьми, ревними християнами. Саме тому від самого народження свого сина вони виховували його в християнському дусі. До речі, охрестили його немовлятком, що в ті часи було рідкістю.
Миколай виріс аскетичним і доволі щедрим чоловіком, який намагався допомагати всім, хто цього потребував. У дорослому віці він переселився до міста Мира, де вирішив присвятити себе наукам. Саме там його дядько, який був єпископом, висвятив свого племінника у священики. Незабаром Миколай залишився без батьків. Увесь чималий спадок він без жалю витратив на допомогу біднякам, приносячи до їхніх будинків харчі, теплий одяг, гроші, коштовності (особливо дівчатам на виданні), дітям іграшки та солодощі тощо.
Усі свої справи Миколай робив таємно. Та якось городянам вдалося вистежити благодійника. Дізнавшись, хто робить усі ці добрі вчинки,мешканці міста та околиць вирішили, що він має стати їхнім єпископом.
За своє життя Миколай встиг зробити чимало хороших справ: визволяв полонених, рятував від страти невинних, рятував людей на морі,коли вирував шторм і корабель ішов на дно... Та найбільше допомагав дітям-сиротам.
Саме завдяки цьому він став одним з найшанованіших святих, адже вірили і вірять, що Миколай допоможе в усьому, навіть зцілить від, здавалося б, невиліковних недуг. Тільки потрібні щира молитва і глибока, беззастережна віра.
Помер Чудотворець 345 року.
День Святого Миколая вперше почали відзначати у середньовічній Німеччині. Батьки традиційно дарували дітям ласощі, теплий одяг, іграшки, робочі інструменти (щоб привчалися до ремесла), шкільне приладдя тощо. А щоб малюки повірили, що всі ці подарунки приносить Святий Миколай Чудотворець, вони підкладали їх під подушечки чи біля ліжка (інколи у чобітки) пізно вночі, коли малеча міцно спала. Тому напередодні Миколая діточки намагаються бути особливо чемними, справуватися в усьому, слухати батьків... Згодомтакий звичай поширився на інші країни. В Україні першими стали його дотримуватися галичани і закарпатці.
Доброю традицією на свято Миколая є звичай миритися зі своїми недругами, просити прощення за кривду і образу.
Дівчата, які збиралися до шлюбу, цього дня неодмінно наводили лад у скринях, готуючи одяг і прикраси, в яких потім зустрічали сватів.
Чоловіки вранці прокидалися першими і виходили на двір, щоб обійти господарство, нагодувати худобу.
Із часом виникла цікава традиція (вона існує і нині) – написання листів Святому Миколаю. Діточки пишуть про свої таємні бажання, перелічують усі добрі і «не вельми добрі» (чи то погані) вчинки, пустощі, просять прощення за скоєне і, звісно, замовляють подарунки. Ці листи залишають на ніч на підвіконні. А вночі, перед своїми іменинами, Чудотворець як тільки може виконує прохання малечі.
Тарас ЛЕХМАН