Останні новини
27 вересня 2022
25 вересня 2022
25 вересня 2022

 

 

21 вересня християни східного обряду відзначають велике свято - Різдво Пресвятої Богородиці Діви Марії, яке належить до дванадцяти найбільших церковних свят, і саме воно відкриває їхній лік у новому церковному році, який розпочинається 14 вересня.

Християни відзначають це свято приблизно з VI століття. Його сенс полягає у прославленні Богородиці, Її народження - першої події у ряду тих, якими Господь готувався врятувати людство. А ще в тому, що людина має беззастережно вірити і довіряти Богу.

У народі Різдво Пресвятої Богородиці називають Другою Пречистою, або Осінньою Пречистою. Як відомо, Перша Пречиста - це Успіння Богородиці (28 серпня); Третя Пречиста - свято Введення у храм Пресвятої Діви Марії (4 грудня), або Зимова Пречиста.

Народні прикмети:

- На Другу Пречисту - друга зустріч осені.

- На Другу Пречисту приходить справжня осінь.

- Друга Пречиста - день дощовий (любить падати дощ).

- На Другу Пречисту не побачиш у небі пташок.

- Прийшла Перша Пречиста - одягла природа намисто; прийшла Друга Пречиста - взяла комарів нечиста; прийшла Третя Пречиста - стала діброва безлиста.

- Прийшла Друга Пречиста - на дереві чисто; прийде Покрова (14 жовтня) - на дереві голо.

Вважалося: поганий, недбалий той господар, який не викопав до Другої Пречистої картоплі.

Здебільшо з дня Другої Пречистої в Україні починалися весілля, засилали старостів, щоб справити весілля, принаймні, до Михайла (21 листопада). Траплялося, що приходили ті старости, яких не хотіли бачити батьки дівчини... Звідси й приказка: «На Пречисту принесла старостів нечиста...».

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

 

Ми, українці, здебільшого звикли говорити про калину. Адже вона - один з наших національних символів. Але не забуваймо про горобину...

18 вересня вшановуємо праведного Захарія та його дружину Єлизавету - батьків Пророка й Хрестителя Господнього Івана Предтечі.

У народі вважалося, що цей день - середній строк жовтіння горобинового листя. Прогнозували, якою буде зима:

- Рано пожовтіло листя на горобині - на ранню осінь та холодну зиму.

- Якщо горобини у лісі багато - осінь буде мокра, дощова, а зима сувора.

- Мало ягід горобини - осінь буде суха.

Цей день у народному побуті також відзначався збиранням ягід (кетягів) горобини. Насамперед робили це з лікувальною метою. Адже вони допомагають, як сечогінний, проносний, протизапальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, ангіні... Сушили і зберігали їх так само, як і калину. Їдять ягоди горобини свіжими, замороженими, готують компоти, варення, а засушені плоди використовують для приготування узварів.

Колись дівчатка нанизували ягоди горобини на ниточку і носили їх як намисто. До речі, таке «намисто» допомагає лікувати зоб.

Акуратно зрізаючи кетяги, частину обов'язково залишали птахам на зиму. Для омелюхів, дроздів та інших пернатих горобина взимку - неабиякі ласощі!

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

У другій половині вересня листя дерев і кущів поступово вкривається осінньою позолотою, повільно опадає на землю. Жовтий з багряним відтінком килим лежить під ногами. Де-не-де ще побачиш ледь помітні зелені цятки на листочках, як нагадування про літо. Ступаєш по килиму, а він так і шелестить під ногами.

Дочекайтеся кінця вересня, аж тоді ви побачите справжню осінню позолоту. Втім, щодня спостерігайте за змінами погоди (вони відкриють вам багато таємниць), за природою. Деякі народні синоптичні підказки:

- Осінь сумна, а жити весело, бо багато врожаю. Наступного року такого може й  не бути.

- Кінь, який пасеться восени, виходить на пагорб - до зміни погоди.

- Іній осінній вранці - на негоду.

- Іній вдень - до сухої і сонячної погоди.

- Птахи восени відлітають у вирій низько - до холодної зими; високо - до теплої.

- Овес спілий «задзвенить» - горіхи дозріли.

- Мишу готують гнізда в скирті знизу - осінь буде сухою; високо від землі - мокрою, сльотавою, затяжною.

- Осінній дощ гірше від зимового снігу.

- Дикі гуси летять - зиму на хвостах несуть (тягнуть, волочуть).

- Журавлі відлітають рано - на ранню весну, але може бути і рання зима.

- Журавлі летять в небі високо, не поспішаючи і стиха курличуть - осінь буде теплою.

- Низький політ журавлів (тим паче ранній) - на мокру осінь.

- Був урожай на черемху - наступного року буде і на жито.

- Відцвітають рожі - падають холодні роси.

- Білка активно запасається - зима не забариться.

- Якщо весною горобина пізно розквітла - осінь буде пізньою.

- Борсуки восени рано і ретельно утеплюють нори - на ранню зиму.

- Борсуки восени рано набрали жиру - чекай холодної і тривалої зими.

- На деревах ясна позолота - не буде болота.

- Листя темне, ледь віддає жовтим відтінком - осінь буде дощова.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

15 вересня — день вшанування Царгородського Патріарха, преподобного Івана Посника, щирого опікуна сиріт і скривджених. Він помер приблизно 595 року.

Колись, за настановами старших, діти-сироти у цей день мали неодмінно ревно молитися до Івана Посника, бо т ой «замінить» їм батьків, прийде до діточок уві сні і дасть їм добрі духовні настанови на майбутнє, або згодом пошле тих людей, які заопікуються ними, сиротами. Головне - вірити і сподіватися на краще!

Настанови настановами, але цього дня небайдужі люди (ідеться не тільки про родичів, свояків, хресних батьків...) частували дітей-сиріт гостинцями, запрошували на обіди, дарували одяг, взуття, дехто міг покласти у дитячу жебрацьку торбинку копійчину. Насправді ж, так потрібно чинити повсякчас.

За фенологічними спостереженнями, з Івана Посника починається «старе бабине літо», яке триває до Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня). Щоправда, деякі етнографічні джерела стверджують: «старе бабине літо» починається днем раніше, у свято Семена, Симеона Стовпника (14 вересня). Однак:

- Якщо протягом цього періоду падають дощі, то жовтень може бути дощовим.

- Сухе «старе бабине літо» - зима видасться з морозами.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

14 вересня (за старим стилем - 1 вересня) на свято Семена у давнину українці зустрічали Новий рік. Напередодні увечері запалювали «живий вогонь». Для цього терли поліном до поліна. Він горів аж до ранку наступного дня. Цей «живий вогонь» мав стати «посвітом». Його так і називали. Адже наближалися довгі темні ночі, які витісняли світлий день, пітьма все густіше сповивала землю. «Посвіт» дарував надію, що прийде час, коли світло переможе темряву, день стане довшим за ніч. Також на Новоріччя у кожній домівці запалювали свічки.

Напередодні Семена у великих містах розпочиналися осінні ярмарки. Принаймні, таке практикувалося у XVI- першій половині XVIII ст. Торгували здебільшого зерном, городиною, садовими плодами. Господарі домовлялися: на який товар яку ціну встановити, щоб збитку не було, а прибуток таки отримати. Рік на рік не випадає на врожайність, так і ціни мінялися.

Особливі дійства - зустріч Нового року. Зустрічали його гуртами, просто неба, здебільшого на ярмарковій площі, співали обрядових пісень, проводили ігри, жартували. Це ще й було своєрідне свято врожаю. Тому дерева (не обов'язково хвойні - ялинки, сосни...) прикрашали барвистими стрічками, овочами, фруктами. Ніхто не дивувався, коли побачив, що на вербі «виросли» груші, на березі - яблука, з дуба звисають сплетені у коси цибуля, часник. Знаходилося місце для велетня-гарбуза, дині-господині... Все - для веселощів, розваг.

Така традиція прикрашати дерева плодами, ласощами, зберігалася довго. Навіть у 70-80-х роках XX століття напередодні 1 січні на новорічну ялинку чіпляли горіхи, яблука, цукерки, клали під зелену красуню мандарини, апельсини...

Тарас ЛЕХМАН

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.