Останні новини
19 листопада 2020
18 листопада 2020

(Легенда)

У Львові є багато завмерлих у камені Левів. І серед них тільки один-єдиний Білий Лев. Насправді, це - Князь Лев,на честь якого названо місто. Ні, він не помер,  а перетворився на кам’яного Білого Лева.

Вже впродовж кількох віків щоночі Білий  Князь Лев поволі, пихато, гонорово (адже – князь!)сходить зі свого кам’яного постаменту і мандрує вулицями Львова,оберігаючи місто від грабіжників.

Таке не кожному дано бачити. Білого  Князя Лева можуть побачити тільки добрі люди. Він до них муркотить, наче котик. Але , злочинці, не чувайтеся!..   Князь Лев милувати вас не буде!

Записав Маркіян Лехман.

P.S. Маліжани!  Відвідайте Львів! Це гостинне місто! Його називають «маленьким» Парижем, Віднем, Прагою, Краковом… Ви – добряки! Отож Білий Лев – Ваш друг!

Хто такі в українській міфології Песиголовці?.. Їх ще називають — Бесиголовці, Сироїди. Це — міфічні велетні-людоїди, що вирізнялися нечуваною жорстокістю. Мали вигляд вкритої шерстю людини з собачою головою, одним оком посеред чола, іноді з рогом.

За народними переказами, жили десь у Туреччині чи на краю землі. Пересувалися вони дуже швидко, чіпляючись один за одного. Були й велети жіночої статі — одноокі баби.

 

У цілому, Песиголовці — це трансформування в народній уяві уособлення небезпеки від чужоземних ворожих народів.

Неодмінним учасником Меланчиного вертепу в часі Різдвяних свят є коза. В традиційних віруваннях українців вона відігравала неоднозначну роль. З одного боку ця тварина вважалася породженням диявола. Навіть побутувало уявлення, що відьма боїться кози і ніколи не відбере у неї молока, як, приміром, у корови. Козла тримали у стайні разом з кіньми для охорони їх від нечистої сили, а також для того, щоб чорт їздив саме на ньому (козлові) і не мучив коней. Але, з іншого боку, козу цінували й дякували їй за цілюще калорійне молоко, яке рятує від багатьох недуг. Тож прощали їй всі витівки та збитки. Недарма кажуть: “Вередлива коза”. Це — про тих, хто сам не знає, чого хоче.

 

Водночас коза символізує родючість і життєву силу. Ось тому її й “водять” під Старий Новий рік, себто у вечір на Василія (з 13 на 14 січня)

Тече через Червоноград (колишній Кристинопіль) річка Солокія, яка впадає у Західний Буг. Топонімічний переказ так пояснює походження її назви:

- Давним-давно, за княжих часів вельможа закохався у селянську дівчину Солокію — яснооку світлу красуню. Якось запросив її на полювання (лови) дикого звіра. Та сталося, що стріла вельможі випадково потрапила у серце дівчини, вбила насмерть. Дівчина впала у безіменну ріку, води якої понесли її у безвість. З тих часів річку називають Солокія...

* * *

Дід сидів і довго думав:

- Де б знайти внукові друга?

Довго думати не став.

Пес прибився. Він і взяв.

* * *

Завірюха завивала,

В діток книжки виривала.

А до школи треба йти.

Там спитають: “Де книжки?..”.

* * *

І над лісом, і над гаєм

Блискавиця б'є, гуляє.

Грім гуркоче, грім гримить,

Дрібний дощик крапотить.

 

Віктор СІНЬКОВСЬКИЙ, м. Червоноград

Цього я не бачив, та й краще не бачити такого. Болісно стало б на серці, гірко, прикро на душі. Подія дещо нагадує легенду про лелечину вірність, але вона цілком реальна. На жаль, реальна... Ось який епізод зі свого дитинства пригадав і розповів мій дідусь Микола.

...Край поля стояло самотнє високе дерево, на чубку якого звили гніздо лелеки. Щовесни вони прилітали сюди, виводили пташенят, а восени відлітали у вирій. Ні холодні вітри, ні весняні приморозки, ні літнє палюче сонце, ні рясні дощі, ні громовиці не лякали їх. Здавалося, так буде завжди. Завжди сповіщатимуть радісним клекотом при весну, а під осінь сумно ходитимуть по стерні.

Та одного літнього дня, коли ледь не всі мешканці села вийшли в поле працювати, раптово стала наближатися гроза. Чорна густа хмара невпинно затягувала небо. Сонце, наче щезло. Здалеку вже було видно блискавки і чути гуркіт грому. Люди бігцем подалися до села. Тільки добігли до околишніх хат, як вперіщив проливний дощ. Господарі цих хат почали запрошувати людей до себе, щоб перечекати стихію.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.