Останні новини
02 серпня 2020
02 серпня 2020
02 серпня 2020

Не так вже й багато ми знаємо про сусідню з Червоноградом Жовкву - гарне історичне містечко. Принаймні, звідки походить його назва?..

Цитуємо краєзнавця Ярослава Серкіза:

- Почнемо з найпростіших, але помилкових пояснень. Автор «Топонімічного словника України» Микола Янко одним реченням стверджує: «Назва Жовква походить від приналежності його польським магнатам Жолкевським».

Але це не зовсім так. Передусім, не на свою честь, а на честь родинного гнізда Жолкевських гербу Любич назвав поселення його власник Станіслав Жолкевський. За поширеною версією, прибули Жолкевські до цього села як дрібні лицарі з Мазовша наприкінці XVII століття. Проте польський історик, енциклопедист Юліан Бартошевич вважає мазовецьке походження роду легендою і стверджує, що Жолкевські були руськими галицькими шляхтичами.

Залишилося з'ясувати походження топоніма Жовква. Професор Києво-Могилянської Академії Василь Лучик автор «Енциклопедичного словника топомінімв України» констатує, що історична назва Жовква постала за характерною ознакою місцевості. Тут поширена болотяна рослинність жовтого кольору, зокрема калюжниця (у народі - жовте латаття). Подібне пояснення подають і польські історики та лінгвісти.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

Ця неймовірна пригода трапилася з моїм татом-журналістом років тридцять тому. Він розповів мені її докладно, тож подаю з його уст.

* * *

- Редакційне завдання привело мене у віддалене село. Я зібрав необхідну інформацію, поспілкувався з цікавими людьми, уточнив деякі деталі, факти і вже стояв на зупинці в очікуванні автобуса. Хотілося якнайскоріше повернутися додому, сісти за письмовий стіл й оперативно підготувати журналістський матеріал у черговий номер газети. Тут же, на зупинці, обмірковував концепцію майбутньої публікації.

Аж раптом чую хриплий голос: «Поїхали! Поїхали!».

- Хто це говорить?.. - дивуюся. - Адже на зупинці нікого. Якась мара!

Оте «Поїхали! Поїхали!» повторювалося знову і знову. Я аж оторопів. Та й куди поїхали, автобуса ще нема?..

У прочинених воротах сусіднього із зупинкою подвір'я з'явився дядечко, посміхається до мене і заспокоює:

- Не дивуйся, парубче. У нашому невеличкому селі вже всі до цього звикли. А ти, бачу, нетутешній. Це моя Галя так дражниться.

- Яка ще Галя? - запитую.

- Та ось вона...

РЯДКАМИ ДОЛІ: Збірка творів членів Української асоціації письменників Західного регіону/ Упордяник Л. Пуляєва. - Львів: СПОЛОМ, 2018. - 172 с.

У цій збірці подано прозові і поетичні твори найрізноманітнішої тематики - від громадянської, філософської до інтимної лірики, а також оповідання, які припадуть до душі широкому колу читачів. Представлено імена сорока авторів.

Зі щирою повагою до всіх поетів, прозаїків, приємно зустріти серед них й авторку з Червонограда Людмилу Ржегак. Волею долі вона вже два роки проживає у м. Дніпро, але не пориває зв'язків  зі своїми червоноградськими читачами, залишається членом Червоноградського літературно-мистецького об'єднання «Третій горизонт», час від часу друкується у пресі Прибузького краю, зокрема у газеті «ПАНОРАМА», «Вісник», «Новини Прибужжя», літературних альманахах, в Інтернет-виданнях.

У рецензованій колективній збірці надруковано її вірші «Поклич мене, Поезіє», «Любов», «Він з нами», «Любим друзям по перу», «О, як не просто!», «Птах любові», «Молімося щодня».

Людмилу Ржегак я завжди називаю своєю хресною мамою у моїх журналістських і літературних починаннях. Нас різнить у віці понад півстоліття. Однак ми - Друзі! Дай Боже, Людмило Антонівно, щоб Ви ще довго і терпеливо ділилися своїм багатющим літературним досвідом з молодими поколіннями, навчали їх, хвалили і... критикували!

Книгу можна взяти для читання у Червоноградській центральній міській бібліотеці.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

Засіб проти алергії:

- 20 г подрібненої сухої шкірки граната і 50 г свіжого подрібненого плоду граната (з зернятами) залити теплою водою - 250 мл. Кип'ятити на слабенькому вогні 30 хвилин, постійно помішуючи ложкою. Настояти 30 хвилин. Процідити. Пити по 2 столові ложки тричі на день за 20 хвилин до вживання їжі. Курс лікування - місяць. Повторити, при необхідності, через місяць.

ПРОЦЕС ТРИВАЛИЙ, АЛЕ ЕФЕКТИВНИЙ

Вилікуватися від остеохондрозу:

- 2 столові ложки подрібненого коренеплоду петрушки залити окропом - 350 мл. Варити 10 хвилин. Настояти 1 годину у герметично закритому посуді. Процідити. Пити по 2 столові ложки 3-4 рази на день за 15-20 хвилин до вживання їжі. Через 10 днів вживання зробіть перерву на 2-3 дні. Максимальний курс лікування - 6-8 місяців. Так, такий процес тривалий, але, як запевняють досвідчені зцілителі, ефективний. Отож, захворіти легко, а одужати важко...

Для пониження рівня цукру у крові скористайтеся таким засобом:

- Дрібно нарізати 100 г хрону і 10 середніх зубчиків часнику. Помітити у скляну банку. Залити свіжим світлим пивом - 0,5 л. Посуд герметично закрити. Настояти 10 днів у холодильнику. Пити по 1 столовій ложці тричі на день. Не зловживати!

Не часто зустрінеш у лісі білку. Інша справа - міський парк. Тож радію кожній зустрічі з цими звірятами, бо люблю спостерігати за ними, милуватися. А одна зустріч в осінньому лісі подарувала мені неабияке здивування і привідкрила ще одну таємницю з життя білочок. Та про все за порядком...

...Високо на дубі сиділа білка. Вибрала довгу, але відносно тонку гілку дерева. Ото б сиділа собі спокійно, та чомусь стала розгойдувати її. Потім перестрибнула на сусідню гілку, також довгу, але тонку. Відстань між гілками була метрів три-чотири. Однак для спритної білочки це не є перешкодою. Далі звірятко стало перестрибувати з гілки на гілку (оті дві), намагалося потрапити на самісінькі краєчки, аби погойдатись. Чим не цирковий трюк! Чи то мене хотіло потішити, чи то гралося - спочатку збагнути не міг. Я від здивування аж зааплодував. Через хвилин десть безперервних стрибків і гойдання білочка знову сіла на одній з гілок і пильно подивилася вниз.

Моя присутність була зайвою. Здогадався, що білка не просто так стрибала, витрачала свою енергію. Тож відійшов подалі і сховався за сосною. Став спостерігати.

Білочка тим часом обережно спустилася вниз, оглянула все довкола і давай нишпорити у пожовклій траві та опалому листі. Час від часу передніми лапками щось піднімала з землі і підносила до ротика. Не інакше, як обідала. Коли наситилась - зникла поміж деревами.

Я підійшов до дуба і закляк. На землі лежали лише шкаралупи і шапочки від жолудів. Жолудевого насіння не було. Отож білочка струшувала з дерева жолуді і аж ніяк не потішала мене «цирковими трюками». Не чекати ж їй, голодній, коли дмухне вітерець і жолуді попадають на землю. А на тонких кінцівках гілочок, де найбільше харчів, білочка не втримається (вага звірятка не дозволить), та й зривати якось незручно. Тому доводиться розгойдувати гілки.

Згодом я дізнався, що так само вона може струшувати ліщинові горіхи, соснові та ялинові шишки.

Кмітливе звірятко! Молодець!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.