Останні новини
02 серпня 2020
02 серпня 2020
02 серпня 2020

 

10 листопада вшановують Святу Параскеву-П'ятницю, мученицю за Христову віру.

У розповіді про життя Святої Параскеви йдеться, що її батьками були люди благочестиві, але вони довго не мали дітей. Господь почув їхні молитви і в одну з п'ятниць подарував їм донечку, яку назвали Параскевою, що з грецької - П'ятниця. Параскева стала християнкою і дала обітницю не виходити заміж, присвятити себе молитві.

Під час гонінь на християн імператора Діоклетіана (III ст.) її привели на суд до правителя провінції, який запропонував їй зректися Христа та стати його дружиною, бо відразу закохався у дівчину. На такі пропозиції Параскева відповіла відмовою, і в покарання за вірність обраному шляху їй відрубали голову. Цей переказ запозичений з Грецької Церкви.

У народі Параскеву-П'ятницю уявляли високою худою жінкою з довгим розпущеним волоссям.

У день П'ятниці (йдеться про кожну п'ятницю тижня) існувало багато заборон: не можна було прясти, бо хто пряде, у того на тому світі батьки будуть сліпими (залишки прядива «заб'ють» їм очі); хто не постить у п'ятницю, той може втопитися; хто у п'ятницю багато сміється, той під старість буде багато плакати; по п'ятницях не можна купати дитину тощо.

Суворо ставилася П'ятниця до тих, хто порушував її заборони. Легенда розповідає, що одного разу П'ятниця з'явилася до молодиці, яка займалася у її день забороненою роботою, у вигляді страшної, потворної старої жінки, вдягнутої у лахміття. Колись Параскева ходила у дорогому одязі, але нехтування цієї молодиці заборонами довело її до такого жалюгідного стану. Щоб помститися, П'ятниця поколола списами молодицю до крові та залишила ледве живою. Після цього молодиця вже ніколи не працювала по п'ятницях.

Поширеною була й інша розповідь, у якій П'ятниця перетворила жінку, що не шанувала її, на жабу. Навіть вважали, що жаби з'явилися на землі саме з цієї причини...

Святі чудотворці, брати-лікарі Косма і Даміан жили у другій половині III століття, неподалік Риму. Їх забив камінням лікар-язичник у 284 році. Вчинив це через заздрощі. В описі життя святих говориться, що «вони одержали від Бога дар зцілення і лікували всілякі хвороби, зцілювали всілякі недуги у людей». Плати за свої послуги не брали.

День пам'яті Святих Косми і Даміана (у народі - Кузьми і Дем'яна) відзначають двічі на рік: 14 липня та 14 листопада. Оскільки влітку селяни зайняті аграрними роботами, жнивами, косовицею, то урочисто вшановували їх насамперед восени. Свято так і назвали - Осінні Кузьма і Дем'ян.

Саме цього дня у деяких етнографічних регіонах України розпочиналися Кузьминки - хатні молодіжні вечорниці. Традиційна страва - смажені кури. Та й день вважався курячими іменинами, хоча птиця «йшла під ніж». Траплялося, що навіть запрошували священика, аби окропив свяченою водою курники. Дівчата ж закликали курячих опікунів (отих Кузьму і Дем'яна) до себе в гості.

На Кузьми і Дем'яна господарі влаштовували вечірки у зв'язку із закінченням сезону випасання худоби, під час яких частували пастухів і розраховувалися з ними за роботу. Батьки, у кого були діти шкільного віку, просили Кузьму і Дем'яна допомогти з наукою. Ковалі також вважали їх своїми патронами.

Кожен господар, а то й цілими сім'ями, вночі виходили в поле, щоб побачити, як Кузьма і Дем'ян кладуть сніг. Добре, якщо в цей день ще й вдарив мороз і скував сніг.

За прогностичними прикметами:

- Якщо ковалі Кузьма і Дем'ян закують дороги і річки - до весни не розкувати.

- Як вітер на Кузьми і Дем'яна, то буде дорога санна.

- Якщо погода похмура, на дорогах - болото, тоді до початку грудня морозів не буде.

Загострення виразкової хвороби шлунка найчастіше відбувається весною в восени. Найперший засіб лікування, про що постійно нагадують зцілителі, - свіжий сік картоплі:

- Залежно від складності захворювання пити по 100-150 мл щодня, але 5-6 разів на тиждень.

P.S. Восени свіжий сік картоплі нового врожаю — особливо корисний!

ТРАПЛЯЄТЬСЯ Ж ТАКЕ...

Осінь... Вже зібрали стручки квасолі, але самого стебла з листям ще не повисмикували з грядок. І враз городня культура знову зацвіла. Таке інколи трапляється у пору теплого і водночас вологого «бабиного літа». Зберіть цей крихітний цвіт. Він стане у нагоді гіпертонікам:

- 1 столову ложку сировини залити окропом - 200 мл. Настояти 20 хвилин. Процідити. Пити по 50 мл чотири рази на день. На жаль, таке лікування належить до сезонних.

Серед преподобних отців, яких вшановують українські православні християни, зустрічаємо імена Феофана і Веніаміна. Дні їхньої пам'яті - відповідно 23 та 24 жовтня.

Преподобний Феофан, чернець Києво-Печерського монастиря, жив у XII столітті. Відзначився, як великий постник. На жаль, інших відомостей про нього не збереглося. Мощі преподобного Феофана покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерського монастиря. Ще один день поминання преподобного Феофана 28 вересня (або 11 жовтня за новим стилем).

Преподобний Веніамін, чернець Києво-Печерського монастиря, жив у XIV столітті. Про нього відомо, що спочатку був заможнім купцем, потім роздав своє майно вбогим і став ченцем. Мощі преподобного Веніаміна покояться у Дальніх (Феодосієвих) печерах Києво-Печерського монастиря. Його ще поминають 10 вересня.

Сьогодні однією з найактуальніших тем для обговорення в українському суспільстві, внутрішній політиці України є питання про створення так званих “громад”, проведення адміністративно-територіальної реформи на місцях. А які повноваження і права мала громада (або ж община) у давнину?..

Мова, звичайно, не про великі (чисельні) громадські спільноти, які пропонується створювати тепер, а значно менші. Адже у давнину громади виникали здебільшого у селах, або ж об'єднувались у громаду мешканці одного села і прилеглих хуторів. У містах їх, як правило, заміняли цехові братства, ремісничі товариства тощо. Так об'єднання людей часто “гуртувалися” навколо храму.

Громада (насправді, здебільшого вживали слово “община”) - це самоврядний виробничий і соціально-побутовий колектив. Виділялося дві основних його форми — первісна та селянська, або ж — сусідська, сільська, землеробська. Українцям насамперед була відома саме селянська, землеробська община (громада). У часи Київської Русі вона згадується під назвами верв, мир, село. І тільки в українських письмових джерелах XIV-XV століть селянська община вже відома під назвою “громада”. Подальша її доля (залежно від історичних подій та політичних і соціальних умов) у різних регіонах України складалася по-різному, але в основних рисах вона зберігалася майже до XVIII століття. Кожна громада мала власні органи самоврядування — громадський сход, виборну сільську старшину — отамана (пізніше — війта), його помічників, інколи й писаря-канцеляриста. У всіх сферах свого життя громада спиралася на звичаєве право з його традиційними (часто доволі консервативними) формами судочинства та общинну (громадську) мораль з її опорою на давні непорушні звичаї предків.

Під Твій Покров, Пречиста Діво Мати,

Приносим нині зранені серця.

І просим в Тебе ласки й благодаті

Йти за Ісусом в світі до кінця.

Ти серед шторму все даєш нам спокій,

Шукати миру, кажеш, у житті.

Та час від часу впадаєм у жорстокість,

Яка руйнує душі у бутті.

Хоч кожен раз стаємо перед Богом,

Та, все ж, щоразу тягне до гріха.

Веди нас, Мати, під своїм Покровом

І хорони нас від біди і зла.

о. Роман БОРУЦЬКИЙ

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.