Цього року 7 березня розпочинається Великий піст — особливий період у житті кожного практикуючого християнина, який триватиме до 24 квітня, світлого свята Воскресіння Христового.
Піст — добрий учитель! Але постувати — це не означає їсти тільки пісні страви, стримуватися від алкоголю, тютюнопаління. Під час посту не слід чинити лиха, лаятися, не лихословити, стримувати свій гнів, не обманювати... Такого взагалі не слід чинити! Бо саме цим людина очищається від гріха і наближається до Всевишнього.
Перед постом слід просити у всіх прощення за «гріхи вольні і невольні». Тільки після цього стане легше на душі. Та найважливіше - ревна молитва, відвідування церковних Богослужінь, щира сповідь і Святе Причастя.
Молитва лікує! Багато християн стверджують, що після молитви у декого понижується підвищений тиск, зменшується завищений рівень цукру у крові, минає головний біль, покращується пам'ять. Головне - молитися з глибокою вірою!
Від посту ще ніхто не помер. А от надмірне переїдання (особливо висококалорійних страв) шкодить здоров'ю. Як правило, голод відчуваєш лише у перші дні посту. Потім організм звикає, «розвантажується», очищається від шлаків.
Під час Великого посту не можна споживати м'ясних продуктів, молока, вершкового масла, яйця, рибу (окрім окремих днів). У раціоні мають переважати каші, овочі (насамперед - картопля і капуста), гриби, які, за калорійністю, замінюють м'ясо. Втім, від посту звільняються діти, вагітні жінки, важкохворі...

Останній тиждень перед Великим постом в українців називають Сиропустом, Пущенням, Запустами, Заговинами, М'ясоїдом, Масницею, Загальницею, Колодієм, Ніжковими заговинами. Вкрай рідко зустрічається назва Масляна. Вона - запозичення з російської культури.
Цей тиждень ділиться на три основні частини: зустрічний, або переломний понеділок, широкий четвер і прощальна неділя. Кожна з них була наділена своєю обрядовою специфікою.
Основною обрядовою стравою протягом усього тижня були вареники з сиром, які їли з маслом чи сметаною, а також гречані млинці, заправлені смальцем.
Практикувалися погостини. У понеділок і вівторок навіть жінки могли піти до шинку... Але міру знали.
У середу та широкий четвер ходили один до одного в гості, висловлювали побажання бути здоровими, щоб у господарстві все велося, було вдосталь хліба на столі.
У п'ятницю чи суботу зять мав почастувати тещу, вручити їй подарунки. Теща ж готувала для нього млинці.
У неділю насамперед просили один в одного прощення за скоєну кривду. Та першим це робив священик у церкві відразу після відправи Служби Божої. Ця неділя також не обходилася без частувань, бо вже завтра - Великий (Передвеликодній) піст, який «усім притисне хвіст». Дівчата справляли у неділю Ніжкові заговини. Ставали на поріг хати і намагалися перекинути за ворота кісточки від холодцю. Вірили: якщо кісточка перелетить, то дівчина вже цього року вийде заміж.
Усі обрядові дійства тижня мали яскраво виражений національний характер. Тому Загальницю, особливо Сиропусну неділю аж ніяк не слід ототожнювати з російською Масляною - проводами зими. Українці зиму не проводжали, а от весну радо зустрічали.
Навіть у радянські часи, щоб відвернути увагу людей від глибоких християнських традицій Великого посту, церкви, у містах і селах влаштовували «Проводи зими», які мали замінити Масляну. Відбувалися вони з масовими гуляннями, конкурсами, призами, виїзною торгівлею (тоді зумисне виставляли на прилавки дефіцитний товар) і, звісно, з випивкою, шашликами... Але це - не українська традиція! Бережімо своє!

- Березень (березоль, березіль, марець, провесень) весну приводить.
- Березень славить берези!
- Весна з березня була красна, то і літо буде погоже.
- Рання весна прийде, тоді прийде раннє літо. (Ознаки ранньої весни: раннє брунькування дерев, рано почався рух соків у берези, рано зацвіли первоцвіти...).
- Сухий березень, а мокрий май - буде каша і коровай.
- Мине місяць марець - готуй в поле ярець.
- Березень за день сімох жінок міняє (сім погід на день).
- У березні щука хвостом лід розбиває.
- Бджоли вилетіли рано - на теплу весну.
- Блискавка напровесні спалахне, а грому не чути - на тепле (спекотне) літо.
- У березні бурульки льодові довгі - буде довгий льон.
- Лелеки прилітають - весну заповідають.
- Весна красними днями сніг заганяє - родиться хліб.
- Березень холодний - градобій улітку.
- Крига весняна тоне - на тяжкий безхлібний рік.
- Лебідь покидає ополонку - прибудуть теплі дні.
- Буває марець, що відморозить палець.
- Рокита пускає - весна у двері стукає.
- Сніг має весною шорстку поверхню - до врожаю; гладку - до неврожаю хліба.
- У березні довго тримається сніг - на добрий врожай.
- Рік по весні видко...
Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Здавалося б, що у лютому селянину нічого робити в полі, нічим турбуватися. Та це зовсім не так...
Коли вже вдосталь снігу намело, а весна ось-ось прийде, потрібно було забирати з поля загати (їх ще називали «плотами», «плотиками», «загорожами»). Сплетені з верболозу невеличкі плоти, або змайстровані з дощок щити виставляли край поля, вздовж польових доріг, щоб ті на самому полі, де висіяли озимину чи намітили ділянку для весняної сівби зернових, затримали якомога більше снігу, який створює теплу ковдру для посівів. Ставили їх і посеред поля. Тоді весною збережеться багато вологи.
Такі загати виставляли у грудні після перших щільних снігопадів. Головне у цій праці - щоб вітер не вимітав сніг з поля. Адже у часи минулі жодних мінеральних добрив не використовували. Вся надія покладалася на гній, попіл і вологу. Зате й продукцію отримували екологічно чисту.
Якщо ще трималися глибокі сніги, то збирати загати їхали рано-вранці, як тільки почало світати, коли ще не відступив мороз. Так зручніше коням везти сани, навантажені «добром». Тому конкретного дня для забору загат не вибирали. Все залежало від погоди.
Такі плоти прагматичний селянин ретельно сушив під сонцем, складав під навісом чи у відведеному для них закритому приміщенні і зберігав до наступної зими.
Український селянин завжди жив розміреним життям, умів усе чітко спланувати, тому й встигав багато зробити...