19 лютого — свято Вуколи, єпископа Смирни в Малій Азії, який жив у II столітті. На цей сан його висвятив сам Іван Богослов.
За багатовіковими народними спостереженнями, мороз на Вуколи віщує бурхливу весну і сухе та спекотне літо. Суттєве похолодання у цей день вважається одним з останніх злісних спалахів зими. Свої зуби ще зможе показати на Власа (24 лютого). А потім враз зашумлять бурхливі потоки струмків, вийдуть з берегів ріки та озера. Чим ьільша повінь, чим більше вода вкриє луги, ділянки сінокосів - тим кращим і багатшим буде сінокіс, буде де коровам і коням випасатися. А от у гірських районах боялися бурхливої весни. Стрімкі річкові потоки можуть завдати чималої шкоди - зруйнувати дамби, дороги, мости, хати...
Добре, коли й на полях назбиралося вдосталь снігу. Тала вода-сніговиця напоїть озимину, належно зволожить грунт для весняного посіву.
Характерними ознаками бурхливої весни є й дружній приліт птахів, активне раннє цвітіння дерев.
З інших прикмет:
- Якщо до Вуколи було мало снігу, а вдарив міцний мороз, то озимі посіви вимерзнуть.
- Тепло на Вуколи - зима про себе нагадає!
- На Вуколи морозом припече - тоді на Тарасія (10 березня) неодмінно потече. Рано зацвітуть підсніжники, проліски. Бурхлива весна прийде!
- Чим раніше зацвіли первоцвіти - тим теплішою буде весна.
На дві останні прикмети насамперед орієнтувалися народці зцілителі, які заготовляли ранні весняні квіти на ліки.
Тарас ЛЕХМАН