ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК

 

 

2 квітня – свято Микити.

У давнину наші предки вважали, що саме цього дня після тривалого зимового сну прокидається Водяник – господар усіх водойм: річок, озер, ставків… А на берег він виходить разом з русалками – своїми названими дочками. Водяника просили, щоб не насилав паводків та повеней, не випускав з берегів рік, не рвав греблі, не підтоплював хати, не псував водяних млинів. Для цього власники млинів приносили йому пожертву у вигляді червоного півня. Щойно зарубаного птаха кидали поблизу млину.

Рибалки у своє свято (день Петра і Павла) також приносили своєрідну пожертву. Жінки сплітали їм вінки з петрового батога (цикорію), вінчали ними чоловікам голови, а потім ті пускали їх по воді.

До водойм приходили й пасічники. Вони теж задобрювали Водяника. Кидали в річку чи озеро мед і віск. Робили це для того, щоб уберегти вулики від повеней.

Вірили, що Водяник дозволяє людям ловити рибу, але не під час нересту. Не брати більше улову, ніж потрібно. Маленьку рибку наказує відпускати. (Зрештою, цього вимагають сучасні природоохоронні закони). За такі порушення Водяник може строго покарати – заховати рибу у таємних або недоступних місця, порвати сітки, перекинути човен чи пошкодити його, а людину навіть утопити.

Все ж народні прикмети, які завбачають погоду, стосуються церковного свята Микити. Кажуть:

- На Микити тепло оманливе, але далі квітень буде гожий.

- Буває, що на Микити ще потрібно кожуха пошити. Тоді довго тепла не чекай.

- За доброї погоди на Микити посадиш ранню картоплю – хороше (добре) вродить.

- Рясно розпустилася верба – вже не буде холода.

Тарас ЛЕХМАН

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.