14 (27) вересня – величне свято Воздвиження Чесного Животворного Хреста Господнього. У цей день (27 вересня, за оновленим календарем) також вшановують мучеників за Христову віру Калістрата з побратимами та праведного Ніла.
Однак у народі і свято Воздвиження, і весь заначений період (цикл) називали Здвиженням. Вважали, що осінь уже йде назустріч зимі, зима «здвигається» ближче до зими. Це час, коли починає завмирати природа, хоча і милує людське око яскравими осінніми барвами, інколи потішить теплом. Все ж земля вже не родить, плоди у ній не розвиваються, а лише дозрівають. Останні соки із землі беруть пізні осінні квіти, помірно черпають силу ягоди калини, шипшини, оболіпихи, горобини, журавлини. Можна (і потрібно!) заготовляти коріння лікарських рослин. Так, ростуть гриби. Не дивно! Осінь – їхня пора. Окрема розмова про посіяну озимину, самосіви дикорослих рослин. Але вони чекатимуть свого часу аж до весни.
Народні прикмети:
-Як на Здвиження випаде перший сніг, то справжній сніг ляже на землю у свято -Кузьми і Дем’яна 1(14) листопада. За народним календарем, це – передзимовий день.
-Осінь припізнилася – зима затримається.
-Здвиження задощить – до Покрови буде мокро.
-Сухе Здвиження – суха Покрова.
-На Здвиження дощ – корова ще напасеться трави.
До Воздвиження господарі намагалися викопати всю картоплю, спалити хмиз, бур’ян, щоб до зими (до снігу) ділянка була чистою. На вечерю пекли картоплю. Робили це тут же у полі чи на городі. Таке дійство ставало для сім’ї урочистим ритуалом. Мабуть, звідси й приказка: «Найсмачніша картопля тоді, коли її копають». А спечена на жару, просякнута димом – поготів смачна!
Тарас ЛЕХМАН