11 вересня (до оновлення церковного календаря) відзначали свято Усікновення Голови Івана Предтечі-Хрестителя. Але у цьому дописі будемо дотримуватися фенологічного календаря.

У церковній традиції цей день вважається строгим пісним. Саме свято належить до великих церковних, але фізична праця на Усікновення дозволяється (якщо це не неділя). Адже потрібно вчасно зібрати врожай городини. Змарнуєш мить – буде голодним увесь рік. Звісно, як наголошують священики, насамперед не потрібно забувати про молитву, Службу Божу у храмі, а вже потім братися до праці.

У давнину вважали, що саме з дня Івана Головосіки (так у народі називають це свято) час заготовляти горіхи – ліщинові (лісові), волоські. Їх сушать і зберігають аж до наступного «горіхового врожаю».

Обряди щодо збирання ліщинових горіхів у день Головосіки нагадували дійства у свято Нерукотворного образа Ісуса Христа (Третій Спас, Спас на полотні, Горіховий Спас, (16) 29 серпня). Зокрема жменьку лісових горіхів залишати на пеньку і тлумачили: це – гостинець для білочки на зиму; щоб наступного року добре вродила ліщина; плата Лісовику – духу і господарю лісів, аби добрим і прихильним був до людей. Не чинив їм збитків…

Водночас спостерігали:

-Горіхи вродилися рясно – на врожай хліба в наступному році; буде багато снігу й вродить озимина.

-Багато горіхів – наступного року буде багато гороху (і навпаки).

-Багато гнилих горіхів – зима буде з відлигами; доброго врожаю не чекай.

-Рано опадають горіхи – на ранню зиму. (Так само жолуді).

-Білка робить на зиму великі запаси горіхів і жолудів – зима буде холодною, затяжною

-Горіхів багато, а грибів мало – на холодну зиму.

У народній медицині особливо корисними вважаються молоді («молочні») горіхи, які ще не зовсім доспіли. А жовту шкірку з ядер молодих горіхів і перетинки використовують для приготування настоянки. Нею лікують шлункові захворювання.

Тарас ЛЕХМАН