У давніші часи зустріч і святкування Старого Нового року годі було уявити без цікавого обряду - водіння Кози, театралізованої гри з багатим пісенним репертуаром, комедійними сценками і діалогами.

Роль головного персонажа виконував парубок, перевдягнений козою (вивернутий кожух і дерев'яний макет голови тварини або маска з рогами). Центральним елементом ритуального дійства був танець Кози, її вмирання і воскресіння, що символізували циклічний круговорот часу, прихід Нового року і відхід у минуле Старого.

Землеробська спрямованість обряду яскраво розкривається у супровідній пісня:

- Де Коза ходить - там жито родить:

Де не буває - там вилягає.

Де Коза ногою - там жито копою,

Де Коза рогом - там жито стогом.

(Є й інші пісенні версії).

Із плином часу обряд утратив свою первісну магічну функцію і перетворився на народно пародійно-гумористичну виставу. Разом з Козою у виставі задіяні Дід, Баба, Жандарм, Шинкар, Циган і Циганка, Писар, Коваль, Козак та інші персонажі. Водили Козу від хати до хати...