14 вересня — початок Нового церковного року, свято Симеона Стовпника, яке у народі називають Семена.
Доволі цікава історія його запровадження саме в народному побуті українців.
Свого часу Церква, пристосовуючись до хліборобського календаря, запровадила святкування Нового року саме цього дня (за старим стилем - 1 вересня). Але така практика не прижилась, оскільки дата відставала від дійсного завершення циклу хліборобських робіт та дня осіннього рівнодення (23 вересня), якому, за уявленнями язичників (а ці традиції були доволі стійкими), передувало повне очищення природи і людини.
Загалом, Семена - давнє народне свято, пов'язане із посвятою хлопчиків у воїни. У цей день справляли пострижини хлопчиків і вперше садовили їх на коня.
Давнім було і Свято Свічки (Весілля Свічки), яке вже у XI столітті стало народним київським базарним днем. Святкуючи Весілля Свічки, кияни обирали матір, батька, дружок, бояр... Все дійство розігрували за тодішніми весільними канонами. Тривало воно до пізньої ночі. А потім удома весело вечеряли аж до ранку.
Така увага до свічки не є випадковою, адже темної ночі, особливо в осінньо-зимову пору, коли ночі довгі, вона уособлювала сонячне світло, тепло. До речі, Весілля Свічки тривало тиждень!
Про Семена кажуть, що він літо проводить і збирає горобців у табунці.