30 березня — церковне свято Олексія, чоловіка Божого. У народі його називають днем Олекси, або Теплого Олекси.

Цей день особливий насамперед для пасічників. Уперше після зимівлі бджоли мають вилетіти з вуликів, принаймні, на невеликі відстані, на перший обліт. Та й нема ще вдосталь розквітлої рослинності, щоб мед збирати. Хіба що розквітли підбіл, медунка...

Якщо на Олекси тепла погода і бджоли залишили свої домівки, то надалі встановиться тепла весна, ріки буде багатим на мед. Тому у це свято власники пасік тричі обходили вулики, несучи в руках ікону Олексія. Щоби бджоли добре роїлися, не хворіли, старанно працювали, пасічники на Теплого Олекси пригощали сусідів, знайомих медом і запевняли: «Це - гостинці від Олекси!». Траплялося, що й замовляли Богослужіння у церкві.

Народні прикмети:
- Тепло на Теплого Олекси- літо буде людям на потіху.

- Якщо до цього дня не скресла крига («щука не розбила її хвостом»), то буде повінь, а літо видасться холодним.

- На Олекси ще вдосталь снігу - весна припізниться.

- Холодний Олекса, бджоли сидять у вуликах - на подальші холодні весну і літо.

- Добре, коли Олекса, чоловік Божий, дає погоду гожу!

- Теплий Олекса - тепла весна.

- Ранок у цей день ясний - бджолині рої будуть вилітати ранками; вечір ясний - будуть вилітати вечорами.

- На Олекси багато кротовин - значних опадів не буде.

Тарас ЛЕХМАН

За церковною традицією, третя неділя, що передує четвертому тижню Великого посту, має назви - Хрестопоклінної, Поклони. У цей день виносять хрест для поклоніння вірних. А середу тижня називають - Середопістя, Середохрестя, Переполовинення... Вона нагадує християнам, що минула половина Великого посту, стільки ж часу залишилося до світлого свята Воскресіння Христового. Оскільки Великдень належить до «рухомих» свят, то і Середопістя не має конкретно визначеної дати.

Але Середопісна середа насичена  багатовіковими глибокими народними традиціями. У середу чи напередодні пекли пісне обрядове печиво у вигляді хрестів, посипали маком. Частувалися ним всією сім'єю. Жодних молочних, тим паче м'ясних страв не вживали. Ревні християни протягом цього тижня особливо строго постили. Частину такого обрядового печива клали у мішки, у яких зберігали посівне зерно. Перед початком весняної сівби печиво-хрести брали з мішків, ламали по раменях (кінцях-розгалуженнях) і закопували по чотирьох кутках поля. Таке печиво-хрести також давали коровам, яких вперше виганяли на випас весною.

У ніч на Середопістя намагаються не спати. Хто засне - то          й проспить Великдень. Прислуховувалися, а чи, часом, не тріщить лід на річці. Почуті характерні звуки символізували, що минула половина Великого посту.

Казали:

- На Середопістя тріснув лід, то це щука розбила його хвостом і принесла Переполовинення.

- Щучий хвіст ламає піст.

- Яке Середопістя - така Вербна неділя (за тиждень до Великодня).

- Середопістя морозом припече - холод далеко не втече.

Не дивно, коли стверджують, що весна приходить із Середопістям . Адже й справді цієї пори тане сніг, скресає лід, цвітуть підсніжники, проліски, повертаються з вирію птахи і приносять на крилах весну. Оживає, прокидається від зимового сну Природа, стає радісно на душі.

На Середопістя і після нього ще можуть бути морози, але вони не зупинять весну!

Тарас ЛЕХМАН

25 березня — у церквах східного обряду день вшанування Преподобного ісповідника Теофана і Святого Григорія Двоєслова.

У народі кажуть:

- У Григорія Двоєслова немає твердого слова: він то дощить, то сонцем гріє.

- У Григорія Двоєслова лише два слова: або холодно, або тепло; або сухо, або дощ.

- Двоєслов холодний зранку - у першій половині квітня буде холодна погода; а якщо холодно ввечері - друга половина квітня буде холодною.

- Два дощі на Двоєслова - три дощі випадуть у травні. (А у травні дощик - це бажаний гість!).

- Гроза на Двоєслова (блискавка і грім) - у травні будуть часті дощі.

Хай це кумедно звучить, але про день Григорія Двоєслова можна сказати народною приповідкою: «Надвоє баба ворожила - або вмре, або буде жила...».

Тарас ЛЕХМАН

22 березня - свято пам'яті Сорока Севастійських мучеників. А за астрономічним календарем - весняне рівнодення, коли зрівнюються у часі ніч і день.

- Після Сорока святих ніч відступить, а день наступить, - кажуть у народі.

У дохристиянські часи цієї пори наші предки вітали народження весняного сонця, настання весни, оновлення природи, святкували перемогу світла над пітьмою. До нашого часу збереглися лишень обряди зустрічі птахів, які вже масово повертаються з вирію і приносять на крилах весну. Раділи появі журавлів, лелек, диких гусей, качок..., пташиним голосам, що линуть з неба. Побачивши у небі дику гуску чи качку, підкидали вверх соломинку і примовляли:

- Це тобі, пташко, на гніздечко!..

Граки прилітають першими і до цього часу вже звили гнізда. Їхній гамір також веселить.

Цікаве обрядове дійство - зустріч жайворонків. Напередодні матері пекли для дітей особливе печиво у вигляді жайворонків, а малеча йшла з ним у поле зустрічати пташок.

Дівчата ховалися в очереті на березі водойми, імітували голос дикої качки, щоб почути селезня. Дівчина, яка почула цей голос та ще й побачила селезня, мала невдовзі вийти заміж. Принаймні, вірила у таке. Якщо селезень був молодий, то й суджений дівчини буде молодий парубок, а якщо старий, то слід чекати на підстаркуватого нареченого.

Добра ознака, коли дівчина побачила, як синичка в'є гніздечко, чи як ворона кладе сорок прутиків між гіллям, бо будує своє гніздо. Взагалі, на Сорок святих усіх пернатих вважають іменинниками. Їх не можна тривожити, турбувати.

...Здавалося б, весна вже мала прийти, вступити у свої права. Однак погода може змінюватися.

Народні прикмети:

- На Сорок святих буває сорок лопат снігу.

- Якщо на Сорок святих мороз, то ще може бути сорок морозів.

- Тепло на Сорок святих - будуть теплими квітень і травень.

- Яка погода на Сорок святих - такою буде у Петрівку.

- Коли хмарно і відлига - скоро можна сіяти ярові.

- Швидко тане сніг - до бурхливої повені і буйних трав.

- Дружно. масово прилітають пернаті - весна буде дружною.

Тарас ЛЕХМАН