18 квітня - день вшанування святих мучеників Феодула й Агапофода.

Народні прикмети:

- До Феодула віє сіверко (холодний північний вітер), а з Феодула теплом тягне.

- Прийшов Феодул - теплом подув.

- Коли непогода на Феодула, то Феодул надовго губи надув. (Непогода триватиме кілька днів, а то й тижнів).

- На Феодула раніше вставай і віконниці відчиняй. (Забирай подвійні рами, які виставляють на зиму).

- На Феодула погожий день - на погоже літо. (І навпаки).

- Нема доброї погоди на Феодула, то й літо буде негожим.

- На Феодула хитка, непевна погода, то й літо буде хитким, непевним.

- Дощ на Феодула - початок травня буде дощовим, а літо буде мокрим.

Найбільше на Феодула боялися холодного дня і північного вітру (сіверка), бо тоді влітку тепла не чекай.

Тарас ЛЕХМАН

Тільки у другій половині квітня земля починає прогріватися весняним сонцем. З неї поступово «виходить зима», паморозь. Щоправда, де-не-де глибше копнеш лопаткою, то ще побачиш замерзлий ґрунт. Утім, дехто з господарів уже засіяв зернові культури, посадив частину ранньої городини... Невеличкий перепочинок, помилуйся цвітінням садів, а далі знову до праці.

- Сади цвітуть - час розпочинати городні роботи.

- Город орати і грядки копати - руками не махати.

- Овес любить хоч у воду, але впору.

- Почекай годинку, але посій жито в пісок.

- Лист дубовий розвертається - земля за свій рід приймається.

- Лист дубовий розвернувся - земля прийнялася за свій рід.

- Лист на дубі з п'ятак - бути ярині так!

- Дуб зеленіє раніше ясена - на сухе літо.

- Горлиця затуркоче - пора сіяти коноплю.

- Грім гримить перший раз з півдня - літо буде тепле; з півночі - холодне; з заходу - дощове; зі сходу - сухе.

- Де плуг господар, а борона господиня - там повні бочки і скриня.

- Зайці весною довго не линяють - чекай продовження холодної снігової погоди.

- Жайворонків не чути з самого світанку - на дощову погоду.

- Жайворонків багато і довго співають - на теплу ясну погоду.

- Ореш - плачеш; врожай збираєш - від радості скачеш.

- Перша роса холодна, як лід, а друга, як мід (мед).

- Павучки молоді появились - до теплої весняної погоди.

- Ластівки прилетіли рано- на щасливий врожайний рік.

- Молоко в дійниці піниться - будуть опади.

- Земля запарувала - берися до праці!

- Горобці гнізда в'ють - до погоди.

- Горобина рано цвіте - буде багато вівса.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Дохристиянські звичаї та обряди, які дійшли до нашого часу, присутні й у святкуванні Великодня, Воскресіння Господнього. І саме вони неабияк свідчать про самобутність українського народу та його неповторну культуру.

У передвеликодній четвер, згодом названим у народі Чистим, проводилися різноманітні обрядові дійства, які були покликані відвести від оселі, родини смерть та лиху годину, принести очищення. Вважалося, що саме в Чистий четвер до сходу сонця ворони носять своїх пташенят до ріки купатися. Тому у давнину українці традиційно намагалися скупати власних дітей раніше воронячих, щоб ті здоровими були. Ні, до водойми не носили, а купали у ночвах. Таки само до сходу сонця прибирали стодоли «на користь домашнім тваринам».

В язичництві ці та інші обрядові дійства пов'язувалися з приходом весни, який ототожнювався з оновленням Природи, сподіваннями на багатий майбутній врожай, приплід домашньої худоби і птиці.

Цікавим був обряд приготування великодньої солі. Він також проводився виключно у Чистий четвер. Грудочку солі загортали у лляну ганчірку і садили у піч. Коли ганчірка згоріла, господині збирали «палену» сіль і зберігали її до Великодня. У свято Воскресіння Христового, після освячення пасхальних страв, цю сіль, яка неодмінно мала бути у великодньому кошику, насипали на хліб і ставили на покуть біля ікон. Вона вважалася помічною від багатьох недуг, своєрідним оберегом.

Страсна п'ятниця в українській обрядовості також має цікаві особливості. Наприклад, у цей день магічними замовляннями, «заклинали» ранкові морози, щоб вони не нашкодили городині. Як і годиться, за давніми міркуваннями, у п'ятницю жінки не шили, не вишивали, не пряли... Усі люди (і старі, і малі) строго постили.

Та справжню містерію давніх народних звичаїв можна спостерігати на сам Великдень. Тут дохристиянські гуляння, ритуальні танці, гаївки та веснянки, язичницькі замовляння... Але все вже з вкрапленням християнських традицій Великодня...

Окрема розмова - писанкарство, символіку орнаментів, якими послуговувалися наші предки і ми тепер послуговуємося для розпису великодніх яєць. І знову ж, орнаменти на писанках походять з дохристиянських часів. Практично в усіх розписах було присутнє зображення сонця. Досить часто на писанках оживали чудернацькі птахи, загадкові тварини, невідомі рослини...

Поєднання автентичних слов'янських символів із привнесеними християнськими складають справжню скарбницю української народної культури. У ній гармонійно поєдналися, здавалося б, непоєднувані речі: культ поклоніння явищам Природи з вірою у Христове Воскресіння.

Тарас ЛЕХМАН

У суботу перед Великоднем (це — здебільшого) й у саме свято Воскресіння Христового у храмах освячують пасхальні страви. Що обов'язково має бути у великодньому кошику і що кожна страва, оздоба символізують?.. Наведене - лише декілька прикладів...

ПАСКА - найважливіша з усіх великодніх страв, символ Воскресіння Ісуса Христа. Солодка паска - надія на вічне життя з Богом.

МАСЛО ТА СИР - молочні продукти, котрі є дарами природи, символізують жертовність та ніжність Бога до людей.

ЯЙЦЕ (ПИСАНКА, КРАШАНКА) - символ життя і початку всього. Червона крашанка - кров Ісуса Христа, пролита за всіх людей.

ШИНКА ТА КОВБАСКА - символізують теля, яке звелів заколоти батько після повернення свого блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить після сповнення Божої Волі.

СІЛЬ - символ очищення, правди, істини (відомі словосполучення «сіль землі», «сіль істини», «сіль правди»), повноти і достатку.

ХРІН - символ сили та здоров'я. Також символізує міцність та незламність людського духу після прийняття Таїнства Сповіді і Святого Причастя.

БАРВІНОК або МИРТ - символ вічного життя. Гілочками цих рослин обплітають стінки кошика, що означає єдність людини з Природою. (А Природа - то Творіння Боже).

РУШНИЧОК - неодмінний елемент великоднього кошика, який господиня вишиває заздалегідь власноруч. Нитки - символ життя. Їх поєднанням на полотні (символ дороги) жінка творить своїй сім'ї щасливу долю.

СВІЧКА - символізує світло та Божу Благодать. Запалюючи свічку під час Богослужіння, того ж освячення великодніх страв, ми духовно єднаємося з іншими братами-віруючими. Ще свічка символізує спільну радість Воскресіння Христового.

ВЕЛИКОДНІЙ КОШИК, у який кладуть страви для освячення, символізує єдність усіх з усіма. Він - наче пташине гніздечко для пташенят, у якому завжди їм затишно. Тому у давніші часи здебільшого використовували виключно круглі кошики.

Підготував Тарас ЛЕХМАН