5 травня українці святкували Красну гірку. Більшість обрядів символізують перехід природи від весни до літа. Крім того, юнки загадували на дівочу долю, вшановували Лелю (Лялю) - давньослов'янську язичницьку богиню сімейного благополуччя, домашнього затишку, родинного вогнища.
Отож дівчата збиралися на леваді, бажано на узвишші (гірці), обирали поміж себе Лелю - найвродливішу юнку, прикрашали її зіллям, квітами, молодими гілочками дерев, кущів, барвистими стрічками і висаджували на трон, зроблений з кількох плиток-пластів свіжого дернини, покладених одна на одну. Поруч на розстелених вишитих рушниках ставили глечики з молоком, клали сир, яйця та інші невибагливі селянські продукти. До ніг Лелі кожна дівчина клала свіжосплетений віночок. Потім довкола Лелі водили хороводи.
На завершення дійства пригощалися усім принесеним добром. Вважали, що це їх сама Леля частує. Забавлялися до ночі.
Перед тим, як розходитися по домівках, Леля кидала присутнім по віночку. Дівчата ловили їх на льоту. Відразу спіймає - скоро вийде заміж; не спіймає - доведеться ще дівувати. Такі віночки дівчата зберігали протягом року, до наступної Красної гірки. Як тільки принесли новий віночок, то старий спалювали, а попіл розсівали по грядках.
Парубки у цьому дійстві участі не брали, хіба що на прохання дівчат готували «трон» для Лелі. Вони лише здалеку спостерігали за дівочими розвагами.

- У травні добре ростуть трави - у господаря голова не болить.
- Травень високими травами іде - буде літо золоте.
- Високо піднялися озимі посіви - до врожаю хліба.
- Озимі рано колосяться - буде хліб і солома.
- У травні дощ, як золото.
- Дощ у травні - буде жито.
- Дощ у травні - в коморі хліб.
- Прийде май - сій просо, воно буде, як гай. А прийде іюнь, то вже не сій, а плюнь.
- Травень - розпал життя.
- У травні все причепуриться.
- У травні за ніч голобля травою обростає.
- У травні корець дощу - крапля болота.
- Зірниці у травні часті - буде добрий урожай.
- Горобина рано цвіте - буде багато вівса.
- Горобина рано розкрила білі пелюстки - буде багато підберезовиків.
- Початок травня холодний - кінець місяця буде теплим (і навпаки).
- Буває май, що під кущиком рай; а то і на піч залізай.
- Запізнілі ластівки - запізніле літо.

Перша неділя після свята Воскресіння Христового, Великодня у церковному календарі зветься Томиною (Фоминою). Вона установлена на честь Святого апостола Томи. Він спочатку не повірив у Воскресіння Ісуса Христа, допоки Син Божий не з'явився перед ним і не показав свої рани. На те, мабуть, була Воля Господня, щоби й інші не сумнівалися у Святому Воскресінні. Цього року Томину неділю відзначають 1 травня. У народі за нею закріпилися назви Провідна неділя, Проводи, Поминальна неділя, Гробки, Могилки...
Назву Провідна неділя ніяк не слід ототожнювати (знову ж, за народною традицією) з проводами Великодня. Великодній цикл триває аж до Трійці, П'ятидесятниці. Зрештою, словами «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» ми вітаємося сорок днів, до свята Вознесіння Христового. Цю назву слід сприймати, як «проводи душ померлих», які гостювали на землі від Великодня.
За народними повір'ями, апокрифічними легендами душі померлих ще з'являються серед живих у свято Трійці, під час Русалій (Купальська ніч, Різдво Івана Хрестителя, з 6 на 7 липня), у Переддмитрову поминальну суботу (перша субота перед святом Дмитра, 8 листопада) і на Святий вечір (6 січня).
На Провідну неділю, як і на Великдень, на цвинтарі відбуваються загальні молебні. Потім священик підходить до кожної могили і окроплює її свяченою водою, проголошуючи: «Христос Воскрес!». Миряни відповідають: «Воістину Воскрес!».
У давніші часи на Провідну неділю на цвинтарі справляли колективні (усією громадою) і сімейні трапези - поминальні обіди, які, на жаль, часто супроводжувались надмірним споживанням алкоголю. Тепер Церква (принаймні, УГКЦ) просить утриматися від таких «поминань». Душам померлих потрібна лише молитва живих, людська пам'ять про них!
У народі кажуть:
- Яка погода на Томину неділю - такою буде на свято Вознесіння.
- На Томину неділю дощ - жито скоро заколоситься.
- На Томину неділю сонце світить, теплий день - душа покійних веселяться.

30 квітня вшановують святих Симеона, Акакія, Зосима і Саватія. Останніх з двох названих преподобних отців вважають покровителями бджіл та пасічництва, як виду господарської діяльності. Отож для пасічників це особливе свято!
У цей день вони тричі обходили кожен вулик зі страсною свічкою (її запалюють і освячують у церкві у Чистий четвер перед Великоднем під час відправи Старстей Христових) та свяченою водою (здебільшого брали стрітенську), скроплювали вулики, щоб бджоли були працьовитими, добре роїлися, приносили багато меду.
Побутував і такий звичай. На Святий вечір посеред пасіки закопували глечик з вареною пшеницею і стільниковим медом (мед брали тільки з власної пасіки). На свято Зосима (інколи у перший день Великодня) його відкопували, а рідиною обмазували всі вулики, або ставили хрестики на них, вважаючи, що бджоли не будуть втікати з пасіки.
Як правило, кожен пасічник зберігав удома ікони святих Олексія, Зосима і Саватія.
Народні прикмети:
- На Зосима тепло - буде багатий медозбір.
- На Зосима бджоли активно працюють - забезпечать достаток меду.
Народна приказка: «На Зосима бджола літає, мед збирає, сама меду не потребує, а людей медом годує».
Сприймаймо сказане, як перебільшення. Бджолині рої роблять запаси меду з надлишком. Це ми, люди, їх грабуємо...
Подякуйте бджілці!