Напоїти спраглого, нагодувати голодного, пустити на нічліг подорожнього, допомогти хворому... Це — одні з найважливіших, концептуальних засад Нового Заповіту (християнства). Загалом, ми їх можемо назвати словом - милосердя. І ця категорія християнської моралі має втілюватися не на словах, а в конкретних вчинках.

Допомагати нужденним можна індивідуально, можна гуртом, не шукати для цього якоїсь особливої нагоди, не очікувати на винагороду. Вона буде від Бога. Погодьтесь, що не завжди так робимо тепер, не завжди так було у минулому. Нема сенсу шукати виправдань! Однак не забуваймо про давні добрі народні традиції, які тісно пов'язані з християнською мораллю.

З огляду на сказане, варто звернути увагу на поминальну Переддмитрову суботу (перша субота перед святом Димитрія, якого вшановуємо 8 листопада). Її ще називають «Великою заупокійною суботою», «Задушною». У цей день у храмах відправляють Богослужіння, молебні за померлими.

На відправу, зазвичай, ішли всією сім'єю, родиною. Кожен ніс зі собою заздалегідь приготовлені пиріжки, калачі, смаколики (солодке печиво)... Після церковної відправи їх роздавали бідним, убогим, калікам, безхатченкам, потерпілим від стихійного лиха (повені, пожежі), дітям-сиротам, які збиралися біля церкви. Інколи перепадала їм копійчина. Запросити когось із них на поминальний обід до своєї оселі вважалося святим обов'язком. Особливу шану мали побожні старці, жінки-прочани, які регулярно відвідували святі місця. Їх неодмінно просили помолитися за померлих під час прощі.

На деяких парафіях для зубожілих людей після Богослужіння влаштовували на церковному подвір'ї чи біля цвинтаря колективні поминальні обіди. Готували їх усією громадою, кожен приносив те, що міг.

Вважалося, що у Переддмитрову суботу душі померлих присутні серед живих, дізнаються, чи пам'ятають їх, належно пошановують, поминають молитвою, обідом, і як живі ставляться до ближнього свого...

Тарас ЛЕХМАН

- У листопаді щільні сніги і міцні морози — до ранньої зими.

- У листопаді на морозі холодно у нозі...

- У листопаді гримить — зима буде малосніжною.

- Прийшов листопад - дерева стали голі.

- Ведмідь заснув - зима прийшла. (Це і про борсуків).

- У листопаді зима на п'яти наступає.

- Перший сніг випадає так, що світиться на дахах (ясний місяць), то він скоро розтане.

- Сніг, що випав уночі і залишився на гілках дерев, - скоро опиниться на землі.

- Сонце сходить у тумані - буде потепління.

- Листопад у сани сідає - на зиму повертає.

- Листопад - ворота зими.

- У листопаді ранні сутінки та пізні світанки.

- Листопад - дощ, сніг і мороз.

- Листопад схожий на лютий: вночі припече, а вдень потече...

- Кіт спить, згорнувшись у клубочок, і накрив хвостиком носа - до похолодання.

- У листопаді ворони мляві - відчувають, що прийде холод.

- Листопад може потішити теплом, та відразу забере.

- У листопаді мишей повна хата (комора) - зима буде холодною.

- У лісі дзвінко чути голос - до морозу; глухо - до потепління.

- Прийшов листопад - осінь не вернеться, а зима стала на поріг.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

1 листопада — вшанування пам'яті старозавітного пророка Йоіла. Дослідники Біблії називають різні роки його життя, і то приблизні: 836-797 рр. до н.е. (період правління царя Йоаса); 639-609 рр. до н.е. (період правління царя Йосії); трапляються у коментарях і пізніші роки. Достеменно відомо те, що у своїх пророчих текстах Йоіл сповістив про «злиття Святого Духа на всяке тіло». (Тобто, ідеться про Зішестя Святого Духа). Згодом ця теза була повторена в Апостольських Діяннях, авторство яких приписують Святому апостолу і євангелісту Луці.

В українській народній традиції Святого пророка Йоілу називають Йола і кажуть:

- На Йоли проводи осені і зустріч зими.

- Зима прийде на Йоли, або ніколи. (Такий каламбур радше сприймати за народний жарт).

- Від Йоли зима з кожним днем наближається.

- Святий Йола зиму сватає.

- Хоче Йола снігу і морозу, але осінь ще нагадує про себе, зиму не впускає.

- На Йоли зима застає зненацька.

- На Йоли зима ще не зима, та холодно...

Остаточною межею переходу від осені до зими у деяких регіонах України, зокрема північних, вважається день Казанської Божої Матері (є така ікона, але, насправді, вона українського походження), 4 листопада:

- Якщо цього дня Богородиця дощем заплаче, то зима не забариться.

Тарас ЛЕХМАН

30 жовтня — свято старозавітного пророка Осії.

За фенологічними спостереженнями, цієї пори настає «передзим'я», тобто, вже не осінь, але ще не зима. Зима ж має прийти у свято Кузьми і Дем'яна (14 листопада).

З народного календаря:

- На Осії останній лист опадає (ідеться про різні кліматичні регіони України).

- На Осії колесо з віссю до весни розлучається.

- Осія колеси ховає, а витягує полози.

- На Осії замерзла земля - грудень буде холодний.

- Осія з морозом, але без снігу завдасть шкоди озимині, бо морози можуть затягтися надовго.

У цей день господарі вважали не зайвим підремонтувати старі чи змайструвати нові сани на зиму. Не забували замінити підкови коням, щоб гриватим помчникам було легше й безпечніше ходити під час ожеледі.

На Осії, як і на Луки (31 жовтня), господині пкли хліб з борошна нового врожаю.

Тарас ЛЕХМАН