|
Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля» відкрив новий літній сезонз розрахунком на три зміни-заїзди.
Попри те, що заклад надає послуги передусім шахтарям, їхнім сім’ям, ветеранам гірничої галузі, директор «Ровесника» Василь Карвацький і колектив подбали, аби цього літа відпочило та оздоровилось три тисячі дітей не тільки з Червонограда, а й зі Сокальського, Сколівського, Радехівського районів Львівської області і самого Львова, а також з Харківщини, Київщини і Рівного.
Програма кожної зміни-заїзду буде цікавою, насиченою, змістовною. Редакція місцевої газети «Гірник» підготувала для гостей спеціальний ознайомлювальний випуск.
Особлива увага у «Ровеснику» - дітям-інвалідам.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст
м. ЧервоноградЛьвівської області
Ректор Відкритого православного університету Георгій Коваленко в ефірі програми "ІнфоВечір" на "5 каналі" пояснив, як святкувати Великодні свята на карантині.
"З пасками найпростіше, тому що ніякого обов'язкового освячення, в сенсі, як ми освячуємо ікони чи богослужбові ризи, немає. Є молитва, яку можна назвати офіційним оголошенням про завершенням посту, і благословення і дозвіл вживати не пісну їжу. Цю молитву можна подивитися по телевізору, прочитати самостійно. Можна покропити вдома святою водою", – сказав Коваленко.
Він додав: "Можна з дотриманням усіх рекомендацій по черзі, протягом тижня прийти, чи священнику до людей, чи їм до нього. Думаю, кожна парафія буде радитися з місцевою владою. Знаю, що є священники, які самі телефонують місцевій владі, головам сільрад і намагаються зробити так, щоб свято відбулося і протиепідеміологічні заходи були дотримані".
Про Єлісея читайте ТУТ
Перша субота перед свято Дмитра - особлива, вона пов'язана з осінніми поминаннями померлих. У народі її називають Дмитрова, Переддмитрова, Поминальна або Родинна субота. Зустрічаються й інші назви.
Поминають померлих спочатку у церкві на Службі Божій і під час відправи парастасу. Це - найважливіше! Опісля, якщо випадає слушна нагода (але не всім, скажімо, доведеться довго добиратися до місця поховання родичів, друзів...), то неодмінно відвідують кладовище. І лише потім удома поминають за обіднім столом.
Колись дотримувалися правила: такий обід мав відбуватися пізніше, ніж завжди, після полудня або надвечір. За обідом в окремий посуд відкладали по ложці страв, наливали у миску води, все це ставили на ніч на покуття, залишали чистий рушник, щоб душі небіжчиків могли вмитися та пообідати. Такої традиції дотримуються і на Святвечір.
Існує повір'я: у цю ніч на кладовищі можна побачити тіні померлих, які встають з могил, аби піти до своїх родичів та перевірити, чи належно поминають їх...
Утім, яких би тільки поминальних народних традицій люди не дотримувалися, Церква наголошує: основа поминання - щира молитва!
4 листопада — свято рівноапостольного Аверкія, чудотворця, який жив у II столітті, служив єпископом міста Гієрополя.
Коли йому виповнилося 72 роки, він вибрався у подорож до Риму. Під час повернення відвідав Сирію і Месопотамію, де мав нагоду зустрітися з побожними і ревними християнами. А повернувшись додому, приготував собі гріб із відповідним написом, у якому йшлося про ті враження, що справила на нього подорож до Риму. Цей напис згодом допоміг дослідникам стверджувати, що Аверкій був справді святим християнським єпископом. Своє життя він закінчив після 193 року.
Щодо народних прогностичних прикмет, то вони запевняють:
- Якщо на Аверкія дощ лунки наливає - зима скоро прийде.
- Що день на Аверкія покаже - те й зима скаже.
А ще цей день вважався сприятливим для сватання та одружень.