Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(3 Голосов)

 

Ми подорожуємо дорогами Європи, світу, цікавимось тамтешніми музеями (їхніми експонатами), архітектурними спорудами і, на жаль, не звертаємо уваги на те, що є в Україні, зокрема на стародавні храми нашої держави, яким нема аналогів у світі і які перебувають під охороною ЮНЕСКО.

До таких шедеврів належить церква Святого Духа в Рогатині, яка нині є музеєм дерев'яної архітектури і живопису XVI-XIX століть, водночас однією з найдавніших пам'яток галицької школи дерев'яної архітектури.

Хоча науковці вважають найбільш імовірним 1598 рік будівництва церкви, однак у деяких історичних джерелах (документах) згадки про цю святиню датуються ще XII століттям. Можливо, це була інша церква під такою ж назвою.

Згідно з переказами, ще напочатку XVI століття Настя Лісовська, майбутня правителька Османської імперії Роксолана, часто приходила молитися до церкви Святого Духа, де священиком був її батько отець Гаврило Лісовський.

При церкві діяло одне з перших в Україні церковних братств, коштами якого створений унікальний ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним із трьох найстаріших в Україні, збережених до нашого часу.

 

 

 

(2 Голосов)

 

24 травня вшановуємо рівноапостольних братів Кирила і Мефодія, просвітителів, вчителів слов'янських.

Кирило (християнське ім'я Костянтин), якого називали Філософом, народився у 827 році в місті Солунь. Він був молодшим сином грецького воєначальника Лева. З дитинства відзначався розумом та винятковою пам'яттю. Знайомство з творами Григорія Богослова викликало в нього захоплення теологією. Талановитого юнака запросили жити у царському палаці, де він виховувався разом з малолітнім імператором Михайлом III. З царевичем він вивчав граматику, арифметику, музику, астрономію, філософію, риторику, християнське богослов'я. Їхніми учителями були видатні учені того часу. Кирило досяг значних успіхів у науці і завжди перемагав у християнських диспутах.

Подальше життя присвятив Богові і разом із своїм братом Мефодієм жив у монастирі. Під час місіонерських подорожей, зокрема до Херсонесу в Криму, вони навернули до християнства багатьох язичників.

Коли у 862 році моравський князь Ростислав попросив імператора Михайла прислати до нього духовних осіб для проповідування християнства, то вибір впав на братів Кирила і Мефодія, які володіли багатьма слов'янськими мовами. Саме тоді брати винайшли слов'янську абетку та почали перекладати Святе Письмо і богослужбові книги.

Спочатку це викликало супротив, нерозуміння і здивування багатьох представників вищого духовенства, які вважали, що для Святого Письма можна використовувати лише три мови - єврейську, латинську і грецьку. Але Папа Римський Адріан II підтримав новаторство братів, схвалив їхню подвижницьку працю. Справді, Святе Письмо має бути зрозумілим для всіх, бо всі ми рівні перед Господом Богом нашим!

У 869 році Кирило важко захворів 1 27 лютого помер. Його справу продовжив Мефодій, але вже разом з учнями. До того часу брати створили своєрідну «перекладацьку школу».

Висловлюючи велику повагу померлому, римляни поховали Кирила в усипальниці, а потім, на прохання Мефодія, перенесли його прах до собору Святого Климента, де, за переказами, біля мощей померлого ставалися дива зцілення хворих.

Кирило залишив у спадок нащадкам багато промов, перекладів, літературно-богословських праць, пов'язаних з його діяльністю слов'янського просвітителя.

Слов'янська абетка (кирилиця) стала ширитися на Русі, звісно, у вузьких колах, ще до прийняття християнства завдяки місіонерам з півдня. Як правописна норма вона була остаточно впроваджена після хрещення Русі (988 рік), головним чином для перекладу та переписування богослужбових книг, а згодом і створення оригінальних давньоруських літописів. Але в народному побутів і навіть серед представників княжих родів, бояр ще довго використовувалася руська глаголиця.

Видатний громадський та культурний діяч Галичини другої половини XIX століття Кость Горбаль чи не вперше запропонував замість кирилиці запровадити латинський правопис. Переконував, що для української мови найбільш оптимальним є його «чеський варіант». Це питання дискутується і тепер. Та чи готове до цього наше суспільство?..

 

 

 

(3 Голосов)

 

Зараз Церква визнає святими чотирьох київських князів - Володимира Великого, княгиню Ольгу, Ярослава Мудрого та Мстислава Хороброго. Діяльність останнього понад 200 років замовчувалася, хоча він був канонізований ще в сиву давнину.

Мало хто з пересічних громадян чув про Мстислава Хороброго лише тому, що він розбив перший наступ на Київ предків московитів.

Андрій Боголюбський зібрав у похід велетенське військо (понад 50 тисяч) з числа суздальців, рязанців та інших племен. Це - чи не найбільше військо, про яке згадують вітчизняні середньовічні літописи. Суздальці оточили Мстислава Хороброго у Вишгороді. Його військо 9 тижнів на мурах і біля міста вело бої з нападниками. Розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року. Незабаром у Суздалі Андрія Боголюбського вбили змовники, які постали проти його жорстокості. Церква ж визнала Мстислава Хороброго святим.

І ще цікава деталь: син Мстислава Хороброго - Мстислав Удатний 1216 року в битві на річці Ліпиці розгромив військо Володимиро-Суздальського князівства. Як пише літопис, суздальський князь і його брат Ярослав (майбутній батько Олександра Невського) тікали в спідній білизні, загнавши семеро коней і залишивши на полі бою все військо.

Під ударами князів київської династії Володимиро-Суздальське князівство розпалося.

(3 Голосов)

 

Червенська земля, Червенські міста (зумисне пишемо з великої літери) - одна з найзагадковіших сторінок нашого минулого, нашої історії...

Разом із Перемишлем «Повість минулих літ» називає місто Червень, а також землю Червенську «під роком 981». Це, до речі, взагалі перша згадка про будь-які міста на теренах Галичини. Місто лежало при впадіння річки Синюхи в річку Гучву (тепер - Волинська область). Поселення в цій місцевості існувало вже у IX  столітті.

Як і Перемишль та інші західноукраїнські міста, що лежали  в районі політичного та військового суперництва Русі, Польщі, Угорщини, Чехії, Червень виростав спочатку з оборонного замку, який був  збудований у болотистій місцевості. Друге за значенням місто Червенської землі було місто Волинь, яке лежало неподалік столичного града на тій самій річці Синюсі при її впадінні у Західний Буг (нині - біля міста Грубешів у Польщі).

Вперше згадується Волинь у «Повісті минулих літ» близько 1018 року. Назва міста Волинь закріпилася у назві пізнішого Волинського князівства.

Окрім цих міст у Червенській землі були ще й інші, а саме - Володимир, Стоп'є, Угровеськ, Верещин, Комов. Під впливом різних обставин роль стольного граду Червенської землі перебирали на себе у різні часи різні міста.

 

 

(1 Проголосовало)

 

Найвизначніша пам'ятка української церковної архітектури - Собор Святої Софії у Києві, збудований у 1017-1037 роках князем Ярославом Мудрим.

Це - хрестовокупольний п'ятинавний храм. У східній частині містився вівтар. Північний, західний та південний боки споруди оточували два ряди відкритих назовні галерей. Святиню прикрашали 13 золотих бань. Із західної сторони до собору прибудували дві вежі, в яких містилися гвинтові сходи, що вели на церковні хори.

У розбудові й оздобленні Софії Київської візантійські архітектурні традиції  були поєднані з певними елементами національних будівельних звичаїв.

Свідок спорудження храму Митрополит Іларіон так висловився про нього: «Церква чудова й славна по всіх довколишніх країнах, іншої такої не знають в усіх північних землях від сходу й до заходу».

За повідомленням літописця, храм було споруджено на місці битви киян з печенігами, після якої ці степовики більше не робили набігів на Київську Русь.

Сучасного вигляду святиня набула у 40-х роках XVII століття, у період, який зветься «другою золотою добою України», тобто у час, коли розгорталася діяльність Митрополита Петра Могили. Першою справою Митрополита було привести церкву Святої Софії у належний стан і освятити її для богослужіння. Він назвав цей храм «єдиною прикрасою православного народу, головною матір'ю усіх православних церков».

У 30-х роках XX століття собор став центром руху за відродження Української Автокефальної Православної Церкви. У храмі виголошував промови Глава відродженої УАПЦ Митрополит Василь Липківський. У 1991 році тут відбулася інтронізація першого українського Патріарха Мстислава.