Увійти

Богу Слава, Героям Шана!



Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новий український портал

(3 Голосов)

 

Майдан, Революція Гідності, Крим, війна на Сході України, АТО... - це ті буремні події (тривають вони і тепер), що змусили багатьох людей у Європі і світі по-іншому подивитися на реальність, по-іншому оцінити сам світ. Минуло на так й багато часу, а міжнародні й вітчизняні експерти вже називають українську революцію ключовим етапом розвитку не лише нашої держави, а й цілого континенту. Не раз стають вони наріжним каменем навіть, здавалося б, далекої від нас Америки (США).

Цивілізований світ висловлює українцям свою підтримку, безмежно захоплюється їхньою мужністю, відвагою, прагненням відстояти свій суверенітет і недоторканість кордонів, цілісність території держави, усвідомлює, що в Україні сформувалася (а, може, вона таки була, тільки не хотіли помічати цього, бачити!) нова громадянська спільнота. Але, окрім економічних санкцій проти Росії (їй, як тоталітарній державі, і так байдуже до них; маємо на увазі Путіна і його маріонетковий уряд з такою ж маріонетковою Думою), все це — лишень слова. Звісно, спасибі НАТО, Євросоюзу, окремим державами за надану гуманітарну допомогу Збройним Силам України, біженцям, переселенцям.

(4 Голосов)

 

Ми по-різному можемо оцінювати діяльність гетьмана Івана Мазепи. Пошуки, прорахунки, здобутки і втрати... - все було на його нелегкому шляху. Але незаперечним залишається той факт, що він усіляко прагнув зміцнити Україну, позбутися руйнівного впливу московської влади. Актуальним це питання є й тепер...

Гетьманом Іван Мазепа (до того — генеральний писар) став 25 липня 1687 року. Його обрали на козацькій раді. Свою діяльність розпочав у нелегкий для української історії період: в умовах підписання нових Коломацьких статей, що застерігали Україну від умов порушення “вічного миру” між Росією та Польщею. Згідно них, українському гетьману (будь-то Іван Мазепа чи хто інший) заборонялося мати дипломатичні відносини з іншими державами. Для постійного контролю за гетьманським урядом мала постати залога в гетьманській столиці — Батурині. Словом, політична ізоляція, що і сьогодні прагне створити Росія для України.

Іван Мазепа був освіченою людиною, мав значний військовий і дипломатичний досвід, пройшов добру школу управління козацькою державою під керівництвом Петра Дорошенка й Івана Самойловича. Усе це ставало запорукою успішної діяльності на гетьманській посаді.

(1 Проголосовало)

 

(Штрихи до біографії Івана Крип'якевича)

Один з найвидатніших істориків України, чиї праці не втратили свого значення, цінності й тепер, навіть залишаються актуальними, Іван Крип'якевич, прожив довге і складне життя. Він народився 25 червня 1886 року у Львові в сім'ї вченого-богослова, теолога Петра Крип'якевича, який був греко-католиком. Але першою “дитячою” пропискою майбутнього історика став не Львів, а Холмщина. Однак невдовзі після народження сина батьки Івана Крип'якевича через нещадні утиски російським царизмом українців, Греко-Католицької Церкви змушені були переїхати з Холмщини до Галичини.

Закінчивши гімназію, у 1904 році Іван Крип'якевич вступив на філософський факультет Львівського університету, де мав велике щастя стати учнем “батька української історії” Михайла Грушевського. Той відразу запримітив талановитого юнака і залучив до праці у Науковому Товаристві ім. Шевченка (НТШ). Про таке можна було тільки мріяти! Під керівництвом вельми вимогливого до своїх учнів Михайла Грушевського Іван Крип'якевич ще у студентські роки досяг значних успіхів у дослідженні української історії, чимало сил і праці віддавав громадській роботі.

Після завершення навчання в університеті (1909 рік) блискуче захистив докторську дисертацію, вчителював у гімназіях Галичини, дописував до львівських часописів, наукових збірників НТШ. Упродовж 1911-1914 років редагував дитячий журнал “Дзвінок”, який високо оцінив Іван Франко (він також був його автором), історико-краєзнавчий часопис “Ілюстрована Україна”, видав три номери газети “Туристика і краєзнавство”.

У роки Першої світової війни Іван Крип'якевич доклав багато зусиль до створення легіону Українських Січових Стрільців. Під час визвольних змагань (особливо у 1918-1919 роках) був на вістрі політичних подій, а після поразки УНР і ЗУНР деяких час працював приват-доцентом Кам'янець-Подільського університету (1919 р.), учителював у Галичині (мав звання професора гімназії), зазнав чимало переслідувань з боку польської окупаційної влади. Але ніколи не полишав наукової роботи, не цурався своєї чіткої громадянської позиції: Україна — понад усе!

Після приєднання Західної України до УРСР в 1939 році (власне, окупації з боку СРСР-Росії) тільки завдяки величезному авторитетові Іван Крип'якевич не був репресований, працював професором історії Львівського університету; деякий час працював у Києві (так зручніше було радянській владі тримати його під пильним наглядом), протягом 1953-1962 років очолював Інституту суспільних наук АН УРСР. Та все ж - “витурили”, як “неблагонадійного, буржуазного вченого — українського націоналіста” на пенсію. Помер видатний історик 21 квітня 1967 року.

Іван Крип'якевич — автор понад 700 друкованих праць. Серед них — фундаментальні: “Велика історія України”, “Історія України для дітей”, “Історія української культури”, “Історія Українського Війська”, “Всесвітня історія”, “Історія Галицько-Волинського князівства”, “Матеріали до історії торгівлі Львова”, “Історичні проходи по Львову” (вважайте путівником для туристів), “Джерела історії України-Руси”, “Богдан Хмельницький”... (Щоправда, остання названа нами робота вимушено написана та ще й покромсана цензорами у дусі радянської офіційної історіографії. Адже датується вона 1954 роком, коли Івана Крип'якевича “кинули під ідеологічний прес”). Є у нього й дослідження з історії церков, монастирів, окремих сіл і містечок Галичини. Історичне краєзнавство — одна із сфер захоплень ученого. На жаль, багато наукових праць, художніх творів залишилося неопублікованими.

 

Дослідник історії і культури Давньої України, доби Богдана Хмельницького (та й козаччини загалом), сучасної йому епохи також писав оповідання і повісті для дітей (наприклад, “Пригоди Юрка Козака”), підписуючись псевдонімами, зокрема — Іван Петренко. Його твори сприяли і сприяють вихованню патріотів України. Тільки читайте їх вдумливо!