У зв’язку з введенням оновленого церковного календаря (а це було цілком доцільним), зустрічати 14 січня Старий Новий рік тепер залишається як спогад про давню добру традицію. Не забуваймо про неї. А походила вона від розбіжностей Юліанського та Григоріанського календарів, яка у ХХ-ХХІ століттях уже становить 13 днів. І так з кожним століттям буде додаватися по дню. І тільки тепер зустріч Нового року співпала зі зустріччю з Старим Новим роком.

Отож, Старий Новий рік – рідкісний історичний феномен, додаткове свято, яке ми отримали в результаті зміни літочислення. Через таку розбіжність календарів низка країн відзначають два «Нові роки» - за старим і новим стилем. Таким чином, у ніч з 13 на 14 грудня святкували не тільки Багатий вечір, зустрічали Новоріччя, а ще й вшановували Святого Василія Великого, Отця Церкви.

Святого Василія Великого в українському народі здавна вважали покровителем землеробства і хліборобської праці. Саме тому цього дня (рано-вранці) основним обрядом було засівання житла зерном. Таке здійснюють (здійснювали) хлопчики з віншуваннями-побажаннями доброго врожаю, достатку, здоров’я господарю, господині та їхній родині.

Отака хліборобська змістова (складова) Василевого свята свідчить про мирний і працелюбний характер українського народу. Бережімо своє!

Втім, хлопчики-малеча, посівайте і гараздів бажайте усім-усім  будь-де і будь-коли…

Тарас ЛЕХМАН