6 (19) вересня – свято Михайла Чудотворця, або ж Спогад про Чуда Архистратига Михаїла у Колосах.

З церковної історії довідуємося, що у IV столітті язичники хотіли затопити християнський храм Святого Михаїла у Колосах та спрямували до нього бурхливі потоки двох гірських річок. Але явився Архистратиг Михаїл й ударом свого жезла розколов величезний камінь біля храму. Утворилася велика й глибока ущелина-прірва, куди потекла вся вода. Храм було врятовано! Тому цей день у народі називають Михайловим Чудом.

З дня Михайла (Михайла) Чудотворця у містах і селах широко відзначають храмові (престольні) празники. І це здебільшого(!). Такий час вибрано не випадково. Адже завершилися жнива, зібрано хліб, заготовлено на зиму більшу частину городини. Тому селянин міг трішечки перепочити, посвяткувати. Звичайно, справляли престольні празники і влітку, але головним чином у великі церковні свята, насамперед, Пресвятої Трійці, Різдва Івана Хрестителя, Петра і Павла, Преображення Господнього…

Традиційно престольне свято збігається  з днем освячення церкви. Для відзначення події на храмові свята прибувають священики з інших парафій, гості, проводиться урочиста відправа з водосвяттям. У давніші часи не тільки для священиків, а й для всіх гостей готували спільний святковий обід – канун.

 Після церковних урочистостей господарі запрошували прибулих родичів, знайомих додому ще й на свій храмовий обід. У день храму обов’язково пригощали вбогих та старців. Давали їм ті ж страви, що їли самі. Подати щось гірше  вважалося гріхом.

Тарас ЛЕХМАН