(0 Голосов)

Погожого вечора я з татом і дядьком Мар’яном вперше у житті пішов на рибалку. Перед тим отримав детальний інструктаж. Для мене все було новим, цікавим, звабливим. На березі річки Західний Буг, який протікає околицею Червонограда, вибрали затишне місце і закинули вудки. Не клювало. Та я не жалів, а милувався красою природи, тим, як кучеряві верби схилилися над водою і вмивали у ній свої гілля-коси, заходом сонця, туманом, що ледь-ледь вкривав річку.

Вже зібралися йти додому з порожніми руками, як мій поплавок враз щез під водою. Я смикнув, а на гачку затріпотіла невеличка верхоплавка. Радості не було меж.

- Маркіяне, подивися їй в очі і запам’ятай назавжди! – пожартував тато. – Це ж перша рибка, спіймана тобою…

Згодом я не раз приносив додому улов, але першу рибку запам’ятав назавжди. Шкода було її, але й не хотів відпускати у ріку. Тож почастував нею свою кицю Мерлінку.