20 березня у народі називають Днем Сави (Весняного Сави). Але така  назва дещо помилкова. Адже, згідно церковного календаря,  цього дня поминають святих отців-мучеників з монастиря Сави, який заснував цю обитель і, звісно, ще до своєї смерті. Вона розташована на березі Кедрону (Палестина). У IV столітті ченців монастиря повбивали сарацини (араби-завойовники), бо вірні християни не захотіли віддати їм коштовності, які, начебто, зберігалися у святині.

Якщо цього дня була холодна погода, то жартували: «На Саву не злазь з печі на лаву,бо ще будуть похолодання».

Народні прикмети:

- Сніг хрустить під ногами – ще буде мороз.

- Бредеш по сніговій «каші» на відлигу.

- Глибокі «проталини» на снігу – ріки вийдуть з берегів.

- На Сави води по коліна – трава буде по пояс.

Доброю ознакою вважалося, коли у день Сави побачили лелек, які щойно повернулися з вирію.