Наступним після Трипілля найдовшим періодом культурного розвитку України став бронзовий вік (II тисячоліття до н.е.), який приніс нові якісні зміни в життя племен, що населяли наші терени.

У цей період продовжувало розвиватися землеробство, яке ставало більш продуктивним. Проте найсуттєвіші зміни відбулися в скотарстві. Племена, що займалися переважно скотарством, перейшли від відгонного скотарства до кочівництва. У них виділилась правляча верхівка, почала формуватися система залежності людини від людини..

Ще з часів енеоліту на території України сформувались два напрямки у розвитку скотарства. У регіонах на порубіжжі степу і лісостепу виникло скотарство, засноване на розведенні коней та великої рогатої худоби. У регіонах, що прилягли до Чорного та Азовського морів, отримало розвиток розведення малої рогатої худоби (кози, вівці).

До освоєння верхової їзди населення вело напівосілий спосіб життя, займалося землеробством. Череди худоби відганялись на пасовиська, які знаходидися неподалік поселень. Місця поселень змінювались декілька разів на рік, залежно від пори року.

Скотарство давало значно більший прибуток, ніж землеробство, що зумовило зростання його питомої ваги. Населення стало більше переміщуватися за худобою, а великі вози служили житлами людей. Це також мало значення для соціального розвитку.

Розведенням худоби завжди займалися окремі сім'ї (домогосподарства). Поголів'я худоби може досить швидко збільшуватись або зменшуватись. До того ж, худобу можна легко відганяти, викрасти. Це призвело до конфліктів і, зрештою, до воєн між общинами, племенами. Війни підвищували роль військових лідерів, які створювали постійні бойові дружини. Відбувалось удосконалення зброї. Так, приміром, були винайдені бойові колісниці, а згодом опановано мистецтво верхової їзди. Військові керманичі займалися розподілом награбованого. Завдяки своїй ролі захисту племені, вони встановлювали контроль над спільним майном і його розподілом, а згодом підпорядковували собі племенні органи влади.

Свідченням змін у житті племен є поява курганів — погребальних споруд, земляних насипів, які з'явилися у степах України.

Зростання ролі скотарства і могутності скотарських племен призвело до відмови ними від заняття землеробством і до повного переходу до кочового господарства. Продукти землеробства такі племена отримували за рахунок підкорення землеробських племен і отримання від них данини.

Отже, в XI-IX століттях до нашої ери на території України з'являється кочівництво.

Українські археологи виділяють понад десять археологічних культур епохи бронзи. Що датуються II тисячоліттям до н.е. Серед них — ямна, катакомбна, зрубна стали основою для формування кочового господарства. Першим з відомих кочових племен на території України, назва якого дійшла до нас, були кіммерійці (X-VII століття до н.е.).