Останні новини
10 серпня 2020
02 серпня 2020

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ — ПОМИНАННЯ ПОМЕРЛИХ

Перша неділя після Великодня, а відтак — увесь повеликодній тиждень, у церковному календарі називається Томиною (Фоминою). У народній традиції українців вона більш відома під назвою “Провідна” (“Проводи”). У давніх літописах - Троїцькому (1372 р.), Новгородському (1373 р.), Київському (1493 р.) - зустрінемо назву “Радуниця”. Очевидно, вона походить від імені язичницької богині східних слов'ян Радуниці, яка, за деякими фольклорно-етнографічними джерелами, уособлювала весну, радість, оживлення (воскресіння), навіть весняну росу. Є й інші версії.

В одному стародруці церковного календаря читаємо: “В Радуницю був звичай серед простолюддя згадувати померлих свояків, з язичницькими обрядами, і той, хто згадував, приносив на могилу вино, ситне пиво, пироги, млинці, і після відправи священиком литії, взявши чарку з вином, або склянку з пивом, відливав частину на могилу, а решту допивав сам; жінки в цей час жалобним голосом причитали, голосили, згадували добродійні вчинки небіжчика”. Звісно, церква ставилась до цього вельми неприязно, та й тепер такі “поминання” і “трапези” строго забороняє.

Нині слово “Радуниця” не вживається. В окремих етнографічних регіонах України Провідну неділю ще називають “Могилками”, “Гробками”. До неї, як і до Великодня, готувалися (і готуються) заздалегідь. Ще раз прибирали могили, територію навколо них, дещо поправляли, ставили у вази свіжі квіти.

Після недільної церковної відправи усією сім'єю йшли на кладовище, де очікували приходу священика для здійснення поминальної відправи. Дехто вже здійснив цей християнський обряд у Великодні свята. Все ж, на Провідну неділю (Проводи) варто ще раз провідати на кладовищі спочилих у Бозі. Слово “померлі” від Великодня і протягом тижня не вживають, “бо вони чують, образяться”. Як і на Великдень, неодмінно віталися з ними: “Христос Воскрес!”. Казали: “Гріх не провідати на Провідну неділю! Бо їм — Царство Небесне (Боже), а нам ще прожить... Вони — на Правді!”. Опісля у вузькому сімейному колі (в гості не ходили) могли за обіднім столом пом'янути спочилих.

У давніші часи напередодні Томиної неділі, у суботу, жінки справляли Бабський Великдень. В однієї з господинь влаштовували у складчину трапезу, приносили, хто що міг. Ситно харчувалися і... перехиляли чарки. Під впливом церкви цей обряд вже давно занепав.

А душам усопших потрібна молитва живих!

Тарас  ЛЕХМАН.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.