ВОЗНЕСІННЯ ТРАВИ ВОЗНОСИТЬ...

“І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця...”

Найважливіша дата у церковному календарі після Воскресіння Христового (й, звісно,  подія для християн) — Вознесіння нашого Господа Ісуса Христа. Свято завжди відзначають на сороковий день після Великодня, і воно завжди припадає на четвер. Тому кажуть: “Ніколи не бути Вознесінню у середу, як Середопістю у четвер”. (Середопістя — тільки у середу).

Починаючи з цього дня, християни вже не вітаються один з одним словами “Христос Воскрес!”, а “Слава Ісусу Христу!”.

У свято Вознесіння господарі виходили на сіножаті і дивилися, чи добре “вознеслися” (підросли) трави, бо тоді корму для худоби буде вдосталь. Через десять днів, на Трійцю, вони вже мають забуяти. Опісля почнуться сінокоси. Здавалося б, десять днів — не так вже й багато часу. Тільки не у Природі. Після Вознесіння з Трійцею приходить справжнє літо, навіть, якщо, Великдень припав на ранню пору. На Вознесіння має й озимина заколоситися. Погана прикмета, якщо цього не сталося. Тоді чекай голодного року.

До свята Вознесіння у вправних господинь були свої клопоти. Вони неодмінно пекли обрядове печиво у вигляді драбинок (бажано — сім щаблів, що символізували сім таїнств), аби “допомогти Ісусові вознестися на Небо”, готували млинці - “божі онучі”, також “для Ісуса”. На Поділлі, частково на Волині пекли пироги з яйцем і городньою “зеленню”. Варене яйце дрібно нарізали, додавали дрібно нарізаних молодих стебел цибулі, листя петрушки, , інколи листя щавлю, кріп і все ретельно перемішували. Суміш слугувала начинкою. Пироги в окремих селах так і називали - “вознесенські”. Але готували їх не тільки на саме свято.

Тарас ЛЕХМАН.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.