Хоч Успіння Пресвятої Богородиці (у церковному календарі — 28 серпня) знаменує кінець земного життя Матері людства, але, водночас, це є Її перехід у вічне небесне життя, що дало Церкві підставу назвати Діву Марію Царицею Небесною. Цей день цікавий і в народному побуті українців.

Оскільки зібрано основний городній врожай, засіяно озимину, то з'являлося більше часу для дозвілля, “посиденьок”. Цим насамперед користалася молодь. Починалися вуличні сходки-вечорниці парубків і дівчат під “відкритим небо” чи “під зорями”. Можна було повеселитися, поспівати, а то й знайти собі пару.

Сім'ї, у яких сини і дочки вже “на порі”, починали готуватися до весільного сезону. Тож казали: “Прийшла Пречиста — стала дівка речиста”.

Від Успіння починається “молоде бабине літо”. Триває воно до Усікновення (11 вересня). А від Семена (14 вересня) стартує “старе бабине літо”, яке завершується у свято Різдва Пресвятої Богородиці, Другої Пречистої (21 вересня).

Цієї пори — пори золотої осені на полях, лугах, у лісах, парках і садах літає багато павутиння. Наші предки вважали, що то розкидає його, снує відьма.

“Бабине літо” може розбудити рослини. І таке траплялося не раз. Як кажуть, “не впору” може зацвісти вишня, яблуня, каштан, а з трав — іван-чай, купальниця, наче нагадати людям про весну.

З Першої Пречистої починається масовий відліт птахів у вирій. Лелеки, наприклад, уже відлетіли. Якщо пернаті відлітають дружно, то на ранню і холодну зиму.

Тарас ЛЕХМАН