23 вересня – церковне свято Зачаття Святого Івана Хрестителя Господнього, Предтечі. У народі – Осіннього Івана, Осіннього Предтечі.
За багатовіковими синоптичними спостереженнями українців, якщо цього дня настали різкі похолодання, то вони довго не відступлять. А потім прийде ще холодніша зима. На щастя, така погода не була частим явищем. Але через навіть тимчасові похолодання доводилося додатково спалювати у печі хмиз, бадилля, солому, стебла кукурудзи. Дрова ощадили до настання міцних морозів. Не йдеться про те, щоб приготувати страви, а щоб й обігріти хату. На теплій печі тепло спати.
До цього дня дбайливий господар вже приготував кіпці для городини. Збирав яблука і груші, які зберігав у стіжках соломи. Там їм мороз не страшний, довго зберігатимуться.
У народі кажуть:
-Після Осіннього Предтечі тулися до печі.
-Після Осіннього Івана Предтечі бага не злазить з печі.
-Коли тепло на Івана, то баба не злазить з лави і не поспішає забратися на піч. (Очікує ще одного бабиного літа).
-Нема тепла на Осіннього Предтечі – не буде і взимку. (Зима буде з міцними морозами, без відлиг).
-Якщо тепло на Осіннього Івана, то зима буде з відлигами, зате снігу випаде доволі, порадієш влітку в полі за врожай хліба.
Тарас ЛЕХМАН